Ухвала

від 14.11.2013 по справі к/9991/80472/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/80472/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Калашнікової О.В.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, треті особи: Управління Головного архітектора виконавчого комітету Ялтинської міської ради, КП «Ремонтно-експлуатаційна організація № 2», ОСОБА_4, Ялтинський відділ Кримської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України з земельних ресурсів» про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим розглянуто позовні вимоги ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_4, яка розглянута на пленарному засіданні, рішенням 5 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №198 від 22.06.2006 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0033 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1, з послідуючою передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради. Цим рішенням на ОСОБА_4 покладено обов'язок щодо замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

02.07.2007 ОСОБА_4 звернувся до заступника міського голови з заявою про надання дозволу на збір документів проектно-вишукувальних робіт для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу з надбудовою, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим прийняв рішення №1395 від 12.07.2007 щодо дозволу ОСОБА_4 на виробництво проектно-вишукувальних робіт для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу з надбудовою за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 11 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №483 від 02.08.2007 ОСОБА_4 був затверджений проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,0033 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу, за адресою: АДРЕСА_1 та передана вказана земельна ділянка у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу площею 0,0033 га (кадастровий номер 0111900000:01:009:0206) з земель Ялтинської міської ради.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 було отримано Державний акт право власності на вказану земельну ділянку.

Відповідно до частини третьої статті 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, такий висновок є передчасним.

Позивач, в обґрунтування позову вказував, що оскаржене рішення прийняте з порушенням Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92» у частині вимог, що встановлені для відстаней від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків.

Також, позивач вказував про недотримання вимог законодавства щодо охорони зелених насаджень та санітарних зон.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Поняття «зелені насадження загального користування» надано у наказі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, від 10.04.2006, № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 р. за №880/12754 (далі - Правила). Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Пунктом 7.3 Правил встановлюється, що генеральний план розвитку населених пунктів України розробляється і реалізується з урахуванням вимог захисту зелених насаджень. Містобудівна діяльність у населених пунктах проводиться з дотриманням вимог охорони зелених насаджень (пункт 7.4).

Проте, судами не перевірено, чи узгоджуються оскаржені у цій справі рішення із вимогами Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92» щодо відстаней від наземних гаражів до житлових і громадських будинків.

Також, не встановлено обставини щодо відповідності оскаржених рішень Генеральному плану з урахуванням вимог Правил щодо охорони зелених насаджень загального користування.

Принцип офіційного з'ясування усіх обставин у справі, встановлений статтями 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає від суду вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: