Рішення

від 21.11.2013 по справі 919/1221/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року справа № 919/1221/13

Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Відрадненське"

(вул. Перемоги 3, сел. Відрадне, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70406),

до Приватного підприємства "Компанія "Анжеліка"

(вул. Рєпіна 15/2, кв. 10,13, м. Севастополь, 99045),

про стягнення 192 429,90 грн

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "Відрадненське" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "Компанія "Анжеліка" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 265 106,78 грн, у тому числі 183 645,12 грн основного боргу, 32 877,96 грн - пені, 6 656,51 грн - 3% річних, 36 729 грн - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого йому позивачем.

Ухвалою суду від 23.10.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Позивач до розгляду справи у судовому засіданні передав через канцелярію суду заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 192 429,90 грн, з яких 183 645,12 грн - сума основного боргу, 8 784,78 грн - 3% річних.

Відповідно до статі 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі викладеного, суд прийняв заяву позивача про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Позивач та відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Відрадненське" (далі - позивач, продавець) було передано приватному підприємству «Компанія «Анжеліка» (далі - відповідач, покупець) яйце відбірне, яйце куряче С0 Супер, яйце С1+ (далі - товар), згідно з видатковою накладною від 17.04.2012 № С-00000555 на суму 229 147,12 грн (а.с. 10).

Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково, в наслідок чого, у відповідача виникла заборгованість в сумі 183 645,12 грн, що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати за одержаний ним товар за видатковою накладною від 17.04.2012 № С-00000555 на суму 229 147,12 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Відповідно до частини 1 статі 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною 7 статі 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статі 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з частиною 1 статі 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статі 691 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз правовідносин сторін дозволяє зробити висновок, що між сторонами укладений договір поставки, на який розповсюджується вищевказані норми законодавства.

Положеннями статі 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статі 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вказана норма закону презюмує необхідність сплати покупцем вартості одержаного товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тобто передбачає можливість визначення сторонами іншого строку у договорі.

Як встановлено судом, строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, не встановлювався, тому відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Одержання товару 17.04.2012 за видатковою накладною від 17.04.2012 № С-00000555 відповідачем не заперечувалось, накладна підписані обома сторонами без заперечень, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача здійснити повну оплату вартості товару є таким, що настало з моменту прийняття товару, як це встановлено статтею 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статі 612 Цивільного кодексу України).

Згідно до статі 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначають обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини, вимоги заявника, суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці та інше.

Позивачем була направлена вимога № 411 від 10.05.2013 відповідачу, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 183 645,12грн, надав йому інформацію про платіжні реквізити позивача(а.с. 12). Суду позивачем наданий доказ направлення вимоги відповідачу, але відповіді на вимогу відповідач не надав, також ним не була погашена заборгованість в сумі 183 645,12 грн.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 183 645,12 грн, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з оплати отриманого товару відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 183 645,12 грн обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період з 19.04.2012 по 13.08.2013, що складає 8 784,78 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при його розрахунку, а саме: помилково вказана кількість днів прострочення та не враховано, що у 2012 році було 366 днів, а в 2013 році - 365 днів, внаслідок чого здійснено наступний перерахунок:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних за період прострочення 183 645,12 19.04.2012-31.12.2012 257 3 868,59 грн. 183 645,12 01.01.2013- 13.08.2013 225 3 396,18 грн. Всього: 7 264,77 грн.

Таким чином судом встановлено, що сума 3% річних склала 7 264,77 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7 264,77 грн - 3% річних, а в частині стягнення 1 520,01 грн суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 8 784,78 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 7 264,77 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Компанія «Анжеліка», (99045, вул. Рєпіна, буд. 15/2, кв. 10, 13, м. Севастополь, ідентифікаційний код 35797646, р/р 2600500016748 в СФ АТ «Укрексімбанк» м.Севастополя, МФО 384986, ІПН 357976427037) на користь публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька обл., Запорізький р-н, сел. Відрадне, вул. Перемоги 3, ідентифікаційний код 00852186, р/р 26001962504358 в ПАТ «Першого українського міжнародного банку» м. Донецьк, МФО 334851, ІПН 008521808084, або на інші рахунки) 190 909,89 грн (сто дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 89 коп.), у тому числі 183 645,12 грн основного боргу та 7 264,77 грн - 3% річних .

3. Стягнути з приватного підприємства «Компанія «Анжеліка», (99045, вул. Рєпіна, буд. 15/2, кв. 10, 13, м. Севастополь, ідентифікаційний код 35797646, р/р 2600500016748 в СФ АТ «Укрексімбанк» м.Севастополя, МФО 384986, ІПН 357976427037) на користь публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька обл., Запорізький р-н, сел. Відрадне, вул. Перемоги 3, ідентифікаційний код 00852186, р/р 26001962504358 в ПАТ «Першого українського міжнародного банку» м. Донецьк, МФО 334851, ІПН 008521808084, або на інші рахунки) 3 818,20 грн. (три тисячі вісімсот вісімнадцять грн 20 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складене 25.11.2013.

Суддя Ю.В. Лотова