Рішення

від 18.11.2013 по справі 919/1208/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року справа № 919/1208/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до приватного підприємства "Шедо"

(99038, м. Севастополь, вул. Мусонна, 86)

про стягнення заборгованості у розмірі 105 658,30 грн

суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

представника позивача - Тельнової К.П., довіреність б/н від 09.01.2013

представника відповідача - Шевченко К.О., довіреність б/н від 04.11.2013

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "Шедо" про стягнення заборгованості за договором про пайову участь замовників в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя № 19/09ф від 01.09.2009 у розмірі 105 658,30 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.10.2013 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.11.2013 було оголошено перерву до 18.11.2013.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала, просила розстрочити виконання рішення на 8 місяців зі сплатою заборгованості рівними частками.

Представник позивача проти надання розстрочки відповідачу не заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2004 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та приватним малим підприємством "Шедо" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 1,4463 га (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки орендодавець згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1742 від 16.12.2003 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4463 га, розташовану по вул.Камишове шосе (район залізничного моста) для будівництва пришляхового кафе, благоустрою та озеленення прилеглої території (а.с. 37-41).

Згідно з пунктом 4.1 Договору оренди земельної ділянки, орендар приймає на себе зобов'язання щодо участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя відповідно до діючого законодавства та рішеннями Севастопольської міської Ради для чого орендар повинен у строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт (після розробки проектно-кошторисної документації, але не пізніше одного року від дати прийому - передачі земельної ділянки) укласти із Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.

01.09.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та приватним підприємством "Шедо" (Замовник) був укладений договір № 19/09ф про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 105 105,42 грн на рахунок Цільового фонду згідно з розрахунком (Додаток №1).

Розрахунки за цим договором здійснюються Замовником в строк, який не може перевищувати одного місяця після прийняття об'єкту в експлуатацію.

Позивач зазначає, що об'єкт будівництва - пришляхове кафе по Камишовому шосе (район залізничного мосту) - було введено в експлуатацію 22.07.2013. Проте, відповідач суму пайового внеску за Договором до місцевого бюджету у повному обсязі не перерахував, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 105 105,42 грн, а також за порушення строків оплати пайової участі відповідачу нараховане пеню у розмірі 449,21 грн та 3% річних у розмірі 103,67 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати суму пайової участі в розмірі 105 105,42 грн в строк, який не може перевищувати один місць після прийняття об'єкта в експлуатацію (п. 2.1., 2.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи та не спростовується представником відповідача, об'єкт будівництва - пришляхове кафе по Камишовому шосе в районі залізничного моста зареєстрований 22.07.2013 за № СТ 143132030226 (а.с. 10). Отже, строк виконання зобов'язань зі сплати суми пайової участі настав 23.08.2013.

Судом встановлено, що ПП "Шедо" зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за договором №19/09ф від 01.09.2009 у встановлений договором строк не виконало, не перерахувало грошові кошти на рахунок місцевого бюджету, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 105 105,42 грн. Крім того, вказана заборгованість повністю визнана представником відповідача, а тому відповідно до частини п'ятої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 103,67 грн та пеню у розмірі 449,21 грн.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.1 Договору за порушення строків внесення платежів Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожен день прострочення.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, визнано їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 449,21 грн та 3 % річних у розмірі 103,67 грн також підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до приватного підприємства "Шедо" підлягають задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню 105 658,30 грн, з яких: 105 105,42 грн - сума пайової участі, 449,21 грн - пеня, 103,67 грн - 3% річних.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на 8 місяців.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 1.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12 вересня 1996 року №02-5/333" (зі змінами та доповненнями) наведено, що розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пунктом 2 цих роз'яснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Відповідач обґрунтував клопотання про розстрочку виконання рішення суду тим, що на підприємстві склалося скрутне фінансове становище, у зв'язку з тим, що придорожнє кафе ПП «Шедо» збудовано частково за рахунок власника підприємства, а частково за рахунок позикових коштів третіх осіб, строк повернення яких вже настав.

Також відповідач зазначив, що згідно з умовами Договору оренди, відповідач щомісячно сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно із Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №3264-3.1/5 від 22.03.2012, складає 12235408,74 грн, у зв'язку із чим щомісячна орендна плата складає 30588,52 грн (а.с. 43).

Суд, вивчивши матеріали справи, врахувавши думку представника відповідача, який не заперечував проти надання розстрочки, дійшов висновку про можливість розстрочення на 8 місяців виконання рішення про стягнення заборгованості у розмірі 105 658,30 грн, з яких: 105 105,42 грн - сума пайової участі, 449,21 грн - пені, 103,67 грн - 3% річних , з урахуванням того, що одноразова сплата заборгованості може привести до зупинки фінансово-господарської діяльності приватного підприємства "Шедо".

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, а тому з ПП "Шедо" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 113, 17 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Шедо" (99038, м. Севастополь, вул. Мусонна , 86, ідентифікаційний код 32013733, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 25750044, р/р 31517921700001 в ГУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 38022717, отримувач - місцевий бюджет, код платежу - 24170000) заборгованість за договором про пайову участь у розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя № 19/09ф від 01.09.2009 у розмірі 105 658,30 грн (сто п'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн 30 коп), з яких: 105 105,42 грн - розмір пайової участі, 449,21 грн - пеня та 103,67 грн - 3% річних.

3. Надати приватному підприємству "Шедо" (99038, м. Севастополь, вул. Мусонна , 86, ідентифікаційний код 32013733) розстрочку виконання рішення суду зі сплати заборгованості у розмірі 105 658,30 грн на вісім місяців наступними платежами:

в строк до 31.12.2013 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 31.01.2014 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 28.02.2014 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 31.03.2014 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 30.04.2014 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 31.05.2014 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 30.06.2014 - 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім грн 34 коп);

в строк до 31.07.2014 - 13 206,92 грн (тринадцять тисяч двісті шість грн 92 коп).

4. Стягнути з приватного підприємства "Шедо" (99038, м. Севастополь, вул. Мусонна , 86, ідентифікаційний код 32013733, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКС в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 113,17 грн (дві тисячі сто тринадцять грн 17 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва