Рішення

від 25.11.2013 по справі 903/1107/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2013 р. справа №903/1107/13

за позовом АПМ ОСОБА_4 (АРМ ОСОБА_4), Мжана Горна, Польща

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-ливарна компанія", м. Луцьк

про стягнення 579 693 грн.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, адвокат (договір про надання правової допомоги №04-07/2013 від 04.07.2013р., ордер серії КС №010154 від 04.07.2013р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 27.10.2011р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: АПМ ОСОБА_4 (АРМ ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-ливарна компанія" 579 693 грн. (еквівалент 53 000 Євро), в тому числі 514 068 грн. (еквівалент 47 000 Євро) заборгованості, котра виникла внаслідок неповернення перерахованих згідно платіжних доручень від 29.03.2010р. та від 07.05.2010р. на виконання умов укладеного між сторонами контракту №22/03/10 від 22.03.2010р. з додатками №1 від 12.07.2010р. та №№2, 3 від 17.11.2010р. грошових коштів, а також 65 625 грн. (еквівалент 6 000 Євро) штрафу, нарахованого за невиконання умов угоди в частині строків поставки товару.

Ухвалою суду від 25.10.2013р. за цим позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні. Ухвалою від 11.11.2013р. у зв'язку із поверненням без вручення адресату до суду ухвали про порушення провадження у справі (з підстав: "за закінченням терміну зберігання") розгляд справи відкладався з метою з'ясування всіх істотних обставин справи, надання можливості ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" належним чином реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, зокрема, щодо визнання позову повністю або частково, заперечення щодо пред'явлених позовних вимог, реалізації боржником свого права на захист, а також з огляду на необхідність направлення примірника ухвали на адресу засновника (учасника), керівника товариства "Промислово-ливарна компанія" ОСОБА_3

Присутній в судовому засіданні представник АПМ Мірослава Потажека, надавши суду витребувані довідки та оригінали документів, пред'явлені до ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити поклавши при цьому на відповідача обов'язок відшкодування позивачу понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. Клопотанням від 25.11.2013р. просить суд відправлення рекомендованої кореспонденції (процесуальних документів у справі) здійснювати на адресу представника АПМ Мірослава Потажека адвоката ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).

При цьому представник позивача посилається на укладення між сторонами контракту, перерахування АПМ ОСОБА_4 товариству "Промислово-ливарна компанія" згідно цієї угоди на підставі виставленого рахунку-фактури грошових коштів в розмірі 47 000 Євро в рахунок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей, отримання коштів відповідачем та невиконання при цьому зобов'язань стосовно поставки майна у визначені строки, нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, подальше розірвання між сторонами контракту та невиконання боржником своїх зобов'язань стосовно повернення грошових коштів.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 11.11.2013р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, не направлено в судове засідання свого повноважного представника.

Судом засвідчується, що ухвала від 11.11.2013р. направлялась за юридичною: м. Луцьк, вул. Лазо, 5, адресою ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" рекомендованою кореспонденцією та на час проведення судового засідання до суду без вручення адресату повернута не була.

Також примірник ухвали суду направлявся на адресу засновника (учасника), керівника ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) та був повернутий до суду без вручення адресату з підстав: "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що у відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Із долученого до матеріалів справи представником позивача Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №385489 від 08.11.2013р. вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-ливарна компанія" з ідентифікаційним кодом (код ЄДРПОУ) 34656324 зареєстроване в якості суб'єкта господарської діяльності 09.10.2006р., місцезнаходженням юридичної особи є м. Луцьк, вул. Лазо, 5, станом на 08.11.2013р. відомості стосовно перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, перебування в процесі припинення відсутні, з 27.12.2011р. керівником товариства є ОСОБА_3, котрий виступає також засновником (учасником) ТзОВ "Промислово-ливарна компанія".

Присутній в судовому засіданні представник АПМ Мірослава Потажека з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2010 року між АПМ ОСОБА_4 (АРМ ОСОБА_4) (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-ливарна компанія" (Продавець) було укладено контракт №22/03/10 (а.с. 11-13). 12 липня 2010 року, а також 17 листопада 2010 року між зазначеними суб'єктами господарювання було підписано додатки №№1, 2, 3 до контракту від 22.03.2010р. (а.с. 14-16).

У відповідності до умов контракту відповідачем було взято на себе зобов'язання щодо поставки позивачу, а останнім зобов'язання стосовно прийняття та оплати токарно-карусельного станка виробництва Краснодарського СБЗ ім. Седіна моделі 1Л532, 1986 року випуску в розібраному стані.

Пунктом 2.4 контракту було визначено, що строки поставки станка складають п'ятдесят днів з моменту першого платежу.

Пунктом 3.1 договору від 22.03.2010р. (в редакції додатку №1 від 12.07.2010р.) було встановлено, що ціна станка складає 60 000 Євро, котрі Покупець зобов'язувався сплатити наступним чином: 7 000 Євро впродовж трьох банківських днів після укладення контракту, 40 000 Євро проміжної оплати впродовж сорока календарних днів з моменту укладення контракту, решту коштів в розмірі 13 000 Євро після надання міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR).

На виконання умов договору від 22.03.2010р. позивачем на підставі рахунка-фактури від 22.03.2010р. №2 (а.с. 17) платіжними дорученнями від 29.03.2010р. на суму 7 000 Євро (а.с. 18-20) та від 07.05.2010р. на суму 40 000 Євро (а.с. 21-23) було перераховано відповідачу грошових коштів в загальному розмірі 47 000 Євро (нотаріально посвідчені копії вказаних документів було оглянуто в судовому засіданні).

Перерахування Покупцем грошових котів та їх отримання Продавцем підтверджується також підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 17.11.2010р. (а.с. 24).

Враховуючи викладені обставини, умови укладеного між сторонами договору, календарні дати і розміри здійснення Покупцем платежів Продавцю, суд вважає, що у ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" обов'язок поставки станка АПМ Мірославу Потажеку виник 30 березня 2010 року та закінчився через п'ятдесят днів з моменту першого платежу, а саме 18 травня 2010 року.

Не дивлячись на отримання від позивача грошових коштів в розмірі 47 000 Євро в якості попередньої та проміжної оплати, відповідач до виконання умов контракту поставки не приступив, у визначені угодою строки та порядку товарно-матеріальні цінності (станок) АПМ Мірославу Потажеку не поставив.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов угоди, 17 листопада 2010 року між ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" та АПМ ОСОБА_4 було підписано додаток №2 до контракту №22/03/10 від 22.03.2010р. у відповідності до котрого сторони в двосторонньому порядку погодили розірвати контракт поставки, а Продавцем поруч з цим було взято на себе зобов'язання стосовно повернення отриманих від Покупця грошових коштів в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

З огляду на фактичні обставини справи та зазначені норми чинного законодавства, судом засвідчується, що підписуючи із Покупцем додаток №2 від 17.11.2010р. до контракту №22/03/10 від 22.03.2010р. Продавцем було взято на себе зобов'язання стосовно повернення отриманих згідно угоди грошових коштів в розмірі 47 000 Євро. Судом при цьому встановлено, що сторонами при підписанні додатку №2 до угоди не було визначено чіткого строку повернення Продавцем грошових коштів Покупцю.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом взято до уваги, що 17 листопада 2010 року, а також 12 та 15 листопада 2013 року АПМ ОСОБА_4 на адресу ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" було направлено вимоги (а.с. 65-73) щодо повернення грошових коштів в розмірі 47 000 Євро. Зазначені вимоги товариством-відповідачем було залишено без відповіді та реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості. При цьому до розміру позовних вимог було включено вимоги щодо стягнення з ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" 6 000 Євро штрафних санкцій, нарахованих за період прострочення виконання зобов'язань щодо поставки товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи укладення між сторонами угоди, перерахування позивачем відповідачу згідно договору грошових коштів в розмірі 47 000 Євро на підставі виставленого рахунку в рахунок попередньої оплати товарів, отримання зазначених коштів боржником та подальше невиконання при цьому своїх зобов'язань в частині поставки товару, подальше розірвання укладеної угоди в двосторонньому порядку, пред'явлення у зв'язку з цим вимог щодо повернення грошових коштів та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 47 000 Євро.

Судом засвідчується, що пред'являючи відповідний позов, позивачем розмір існуючої заборгованості було визначено у національній грошовій одиниці України - гривні з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 21.10.2013р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1093,7621 грн. за 100 Євро) та встановлено розмір позовних вимог в цій частині на суму 514 068 грн.

Сума боргу 47 000 Євро (еквівалент 514 068 грн.) повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 5.3 контракту №22/03/10 від 22.03.2010р. сторонами було визначено, що у випадку порушення Продавцем строків поставки товару Покупець має право стягнути штрафні санкції з Продавця в розмірі 0,05% загальної суми контракту за кожен день затримки поставки.

Отже, сторони у п. 5.3 договору №22/03/10 визначили можливість нарахування штрафу за невиконання Продавцем умов договору щодо строків поставки товарно-матеріальних цінностей. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.3 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем поставки частково оплачених товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 47 000 Євро (еквівалент 514 068 грн.) було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" штрафу в розмірі 6 000 Євро (еквівалентно становить 65 625 грн.), нарахованого з врахуванням положень контракту від 22.03.2010р. за період прострочки поставки станка карусельного тривалістю у 188 календарних днів.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6 000 Євро (еквівалент 65 625 грн.), перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що останні підставні частково та підлягають до задоволення на суму 5 490 Євро (еквівалент 60 047,54 грн.)

Викладена обставина пов'язана з тим, що в силу фактичних обставин справи позивач був наділений повноваженнями на здійснення нарахувань суми штрафу за 183 календарних дні прострочки поставки товарів відповідачем, а саме з 19.05.2010р. по 17.11.2010р. включно, що АПМ ОСОБА_4 фактично здійснено не було, а нараховано штрафні санкції за більшу кількість днів - 188.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ТзОВ "Промислово-ливарна компанія" (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 174, 181, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525-530, 546, 599, 612, 628, 651, 653, 654, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-ливарна компанія" (м. Луцьк, вул. Лазо, 5, код ЄДРПОУ 34656324) на користь АПМ ОСОБА_4, АДРЕСА_3 (АРМ ОСОБА_4, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер платника податку як платника ПДВ ЄС (податку на додану вартість в Європейському Союзі): PL НОМЕР_1, персональний ідентифікаційний номер як підприємця (PESEL) НОМЕР_3, статистичний номер НОМЕР_5, індивідуальний податковий номер НОМЕР_4) 514 068 грн. (еквівалент 47 000 Євро) заборгованості та 60 047,54 грн. (еквівалент 5 490 Євро) штрафу, а всього 574 115,54 грн. (еквівалент 52 490 Євро), 11 482,31 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

25.11.2013р.