Рішення

від 31.10.2013 по справі 910/18098/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18098/13 31.10.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18098/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вьютехпром»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп»;

про стягнення 17459,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чернова Ю.І., керівник, виписка з ЄДР серії АВ № 457800;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вьютехпром» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Він Принт Груп» (надалі - відповідач) про стягнення 17459,05 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 18 (на виготовлення інформаційної продукції, робіт і послуг) від 13.03.2013р. та укладеної до нього Додаткової угоди № 2 від 15.05.2013р. не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 16769,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 566,01 грн. та 3% річних - 124,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18098/13 та призначено її розгляд на 31.10.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 31.10.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та подано витребувані судом докази.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 20.09.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 20.09.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 16.10.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 18 (на виготовлення інформаційної продукції, робіт і послуг), у відповідності з п.п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець протягом терміну дії даного договору виробляє за замовленням замовника продукцію, роботи і послуги. Замовник приймає і оплачує виконаний виконавцем замовлення, відповідно до умов цього договору. Замовник приймає і оплачує виконане виконавцем замовлення, відповідно до умов договору.

Перелік робіт і послуг, які виконавець виконує за договором для позивача, наведений у п.1.1. договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що на виконання кожного замовлення у рамках договору замовник та виконавець можуть укласти додаткову угоду, де вказують види, кількість, ціну, вартість, загальну вартість, детальну характеристику і терміни виробництва продукції, робіт і послуг, з яких скаладається замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013р. сторони підписали Додаткову угоду № 2 до договору № 18 (на виготовлення інформаційної продукції, робіт і послуг), в якій визначили вид та вартість робіт, які позивач виконує на замовлення відповідача.

Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 15.05.2013р., вартість робіт, які позивач виконує для відповідача становить 16769,00 грн.

У п. 2 додаткової угоди сторони встановили, що замовник оплачує виконану виконавцем роботу на протязі 5 робочих днів з дати виконання замовлення (дата підписання акту виконаних робіт (послуг)).

Судом встановлено, що у відповідності з умовами договору, позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 16769,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи двосторонньо підписаним та посвідченим печатками сторін Актом виконаних робіт 04.06.2013р.

З огляду на вищенаведене та підписання відповідачем акту виконаних робіт 04.06.2013р. без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, у встановлений договором строк виконані позивачем роботи не оплатив.

При цьому, відповідач надав гарантійний лист від 05.08.2013р., в якому зобов'язався повністю погасити заборгованість у сумі 16769,00 грн. у строк до 30.08.2013р. Однак, зазначені зобов'язання також не виконав.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 16769,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору № 18 (на виготовлення інформаційної продукції, робіт і послуг) від 13.03.2013р. та укладеної до нього Додаткової угоди № 2 від 15.05.2013р., відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, пов'язані з виконанням умов договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Факт виконання робіт позивачем та передання її результатів відповідачу підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

З огляду на вищенаведене та підписання відповідачем товарно-транспортних накладних, за якими передано замовлений і виготовлений товар, без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання робіт за Договором № 18 (на виготовлення інформаційної продукції, робіт і послуг) від 13.03.2013р. та укладеної до нього Додаткової угоди № 2 від 15.05.2013р., однак доказів оплати цих робіт суду не представлено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16769,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 566,01 грн. та 3% річних у сумі 124,04 грн., які нараховані за період з 12.06.2013р. по 13.09.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів, помноженої на кількість днів прострочення і поділений на 365 днів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 566,01 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 124,04 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г; код ЄДРПОУ 35092404) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вьютехпром» (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Театральна, 28; код ЄДРПОУ 38188633) 16 769,00 грн. - боргу, 566 грн. 01 коп. - пені, 124 грн. 04 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.2013р.

Суддя А.І. Привалов