Постанова

від 18.11.2013 по справі 801/7526/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7526/13-а

18.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/7526/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 29.08.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ДОМ" (пров. Сторожевий/вул. Євпаторійське шосе, 1/3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ДОМ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0001992201 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23125грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0001982201 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового з ПДВ за основним платежем у сумі 20109 грн., за штрафними санкціями у сумі 1 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Дом" (ідентифікаційний код 32843411) витрати зі сплати судового збору у розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд.1/9, ідентифікаційний код 38756639).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Дом" є юридичною особою (ідентифікаційний код 32843411), зареєстрованою 16.03.2004 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Дом" з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість за фінансово-господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Акведук-Сіті", ТОВ "БК Регіон-буд", ТОВ "Логістік-Крим" за період з 01.04.2010 року до 31.12.2011 року, про що складено акт від 22.03.2013 року №1775/22.1/32843411 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- порушення п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 23125 грн., у тому числі 2 квартал 2011 року у сумі 23125 грн.

- порушення п.185.1 ст.185, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 20109 грн., у тому числі за травень 2011 року у сумі 20109 грн.

В акті перевірки встановлено, що усі операції купівлі-продажу позивача з ТОВ "БК Регіон-буд" спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Позивач обмінювався документами на товари, послуги з ТОВ "БК Регіон-буд", які мають ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №0001992201 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23125 грн., №0001982201 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового з ПДВ за основним платежем у сумі 20109 грн., за штрафними санкціями у сумі 1грн.

Між ТОВ "Еліт Дом" (підрядник) та ВАТ "Кримська юридична група" 05.08.2006 року укладено договір підряду №59, відповідно до якого підрядник зобов'язується власними силами, матеріалами та засобами виконати та надати замовнику роботи з обладнання внутрішніх стін, перегородок, оздоблюваних робіт на блоку "А" на об'єкті "Оздоровчий комплекс, розташований за адресою: по вул. Набережна, 24, в м. Алушта" (а.с.60).

З метою виконання умов договору №59 позивачем залучено в якості субпідрядника ТОВ "БК "Регіон-Буд". Між ТОВ "Еліт Дом" (замовник) та ТОВ "БК "Регіон-Буд" (підрядник) 29.04.2011 року укладено договір №01/05-2011, за умовами якого ТОВ "БК "Регіон-Буд" зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті нерухомості - "Оздоровчий комплекс, розташований за адресою: по вул. Набережна, 24, в м. Алушта" (а.с.62).

В матеріалах справи наявна податкова накладна №63 від 27.05.2011р. (а.с.74), акт прийому виконаних робіт ТОВ "БК "Регіон-Буд", довідка вартості виконаних робіт (а.с.64-72) на об'єкті ВАТ "Кримська юридична група" у травні 2011 року, а також платіжні доручення №2118 від 27.05.2011 року, №2122 від 31.05.2011 року про оплату ТОВ "Еліт Дом" виконаних ТОВ "БК "Регіон-Буд" робіт на підставі договору від №01/05-2011 на суму 120 653,59 грн. (а.с.93-94).

Крім того, на підтвердження реальності виконання субпідрядних робіт представлено податкову накладну №7 від 31.05.2011 року на суму 216981,18 грн., довідку про вартість виконаних робіт, акт прийому виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (а.с.101-134) щодо взаємовідносин позивача із ВАТ "Кримська юридична група" у травні 2011 року.

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту, господарські операції із ВАТ "Кримська юридична група", ТОВ "БК "Регіон-Буд" задекларовано у податковій декларацій з ПДВ за травень 2011 року (а.с.100).

Відповідачем по справі до апеляційної скарги долучено вирок Центрального районного суду м.Сімферополя від 05.06.2013р. по справі за кримінальним провадженням №4201310000000120 відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, яких притягнуто до кримінальної відповідальності по ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Вирок набрав чинності 08.07.2013р. (а.с.156-161).

У вироку зазначається , що ОСОБА_2, ОСОБА_3 в період з квітня 2010р. по вересень 2011р.організували підписання ОСОБА_4 фіктивних господарських договорів з суб'єктами господарювання - контрагентами та видаткових накладних про поставки товарів, надання послуг та виконання робіт, які фактично ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» і ТОВ «Акведук-Сіті» не виконували, зокрема, договір від 29.04.2011 року №01/05-2011між ТОВ "Еліт Дом" (замовник) та ТОВ "БК "Регіон-Буд" (підрядник) на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті нерухомості - "Оздоровчий комплекс, розташований за адресою: по вул. Набережна, 24, в м. Алушта"; податкову накладну №63 від 27.05.2011р.; платіжне доручення №2118 від 27.05.2011р. та №2122 від 31.05.2011р., акти КБ-2 та КБ-3 довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011р. Центральним районним судом м.Сімферополя по зазначеній справі встановлено, що вказані дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість з боку ТОВ «Еліт Дом».

Колегія суддів вважає, що представлені податкова накладна, акт прийому виконаних робіт ТОВ "БК "Регіон-Буд", довідка вартості виконаних робіт (а.с.64-72) на об'єкті ВАТ "Кримська юридична група" у травні 2011 року, а також платіжні доручення №2118 від 27.05.2011 року, №2122 від 31.05.2011 року про оплату ТОВ "Еліт Дом" виконаних ТОВ "БК "Регіон-Буд" робіт на підставі договору від №01/05-2011 на суму 120 653,59 грн. (а.с.93-94), не підтверджують факт виконання будівельних робіт, оскільки вироком Центрального районного суду м.Сімферополя від 05.06.2013р. встановлена фіктивність господарської операції між ТОВ "Еліт Дом" та ТОВ "БК "Регіон-Буд" по договору від 29.04.2011 року №01/05-2011, а також фіктивність первинних документів. У зв'язку з викладеним, не підтверджується факт реальності господарської операції по договору від 29.04.2011 року №01/05-2011, укладеного між позивачем та ТОВ "БК "Регіон-Буд".

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, відсутність належних доказів щодо реальності господарської операції, колегія суддів вважає що виконання ремонтних робіт за договором від 29.04.2011 року №01/05-2011, укладеного між позивачем та ТОВ "БК "Регіон-Буд", фактично не відбулось.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат, які досліджені відповідачем при перевірці, колегія вважає обґрунтованим їх неприйняття відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат, оскільки за наведеними вище висновками господарська операція не відбулась. Представлений вирок Центрального районного суду підтверджує фіктивність та безтоварність спірної господарської операції.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 20108,59 грн. визначений на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "БК "Регіон-Буд" №63 від 27.05.2011 року (а.с.74).Вищевказана податкова накладна оформлена відповідно до вимог ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем.

Однак наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому наданий до матеріалів справи вирок свідчить, що податковий орган довів фіктивність податкової накладної, а також невідповідність відомостей зазначених у податковій накладній фактичним обставинам.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0001982201 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового з ПДВ за основним платежем у сумі 20109 грн., за штрафними санкціями у сумі 1 грн., є обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на практику Європейського Суду з прав людини, а саме справа "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) рішення від 22 січня 2009 року, в якому зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. А також справа «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. щодо безпідставної відмови у підтвердженні права на відшкодування ПДВ, що спричинило втручання у мирне володіння майном. По вказаній справі Європейський Суд з прав людини вказав, що втручання у право власності заявника було непропорційним. Фактично постійні затримки відшкодування і компенсації поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини суди повинні застосовувати як джерело права.

Однак в даному випадку підставою для нарахування податкових зобов'язань з'явилась фіктивна господарська операція, а не неналежне виконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку або втручання у мирне володіння майном платника податку (бюджетне відшкодування).

У зв'язку з чим, практика Європейського Суду з прав людини, а саме справа "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) рішення від 22 січня 2009 року, справа «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. стосуються інших питань, які не є предметом розгляду по даній справі.

В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено порушення процесуального права (ч.2 ст..195 КАС України) з боку заявника апеляційної скарги: заявник апеляційної скарги долучив вирок суду, який не досліджувався в суді першої інстанції. Без поважних причин зазначений доказ не був представлений до суду першої інстанції.

Проте колегія зазначає, що перевірка проводилась на підставі п.п.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України. В акті перевірки є посилання на порушення кримінальних справ відносно посадових осіб контрагента позивача - ТОВ "БК "Регіон-Буд" (а.с.19, 26). Відповідачем не доведено наявність вироку суду, а судом першої інстанції не з'ясовано питання про результати розслідування кримінальної справи.

У зв'язку викладеним, судова колегія вважає за можливе прийняти у якості доказу по справі вирок Центрального районного суду м.Сімферополя від 05.06.2013р., оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції зазначений доказ існував та йому не надана належна оцінка.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13р. по справі № 801/7526/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко