Рішення

від 07.11.2013 по справі 905/6575/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2013 Справа № 905/6575/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "АлТранс",м.Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "ДОНЧАНКА", м. Донецьк

про: стягнення 170273грн.81коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Юнякін С.О. (довіреність від 14.10.2013р.);

відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 15.10.2013р. оголошувалася перерва до 07.11.2013р.,

в судовому засіданні 07.11.2013р. оголошувалася перерва з 11год.20хвил. до 13год.00хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АлТранс",м.Донецьк (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "ДОНЧАНКА", м. Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 150195грн.70коп., 3% річних у розмірі 5042грн.61коп., пені у розмірі 15035грн.50коп., що разом становить 170273грн.81коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом № 17/11-п від 17.11.2011р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги.

14.10.2013р. позивач через канцелярію суду надав клопотання про покладення на відповідача в тому числі судових витрат пов'язаних з наданням позивачу адвокатом юридичних послуг в розмірі 5000грн.

07.11.2013р. позивач посилаючись на ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 150195грн.70коп., 3% річних у сумі 5684грн.55коп. та пеню в сумі 11340грн.10коп., що разом становить 167220грн.35коп. Разом із заявою позивач надав уточнений розрахунок пені та 3% річних.

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

07.11.2013р. представник позивача через канцелярію надав заяву про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з її повним погашенням.

07.11.2013р. представник позивача надав двосторонній акт звірки взаємних розрахунків та акт погодження вартості наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання адвокатом юридичних послуг.

В судове засідання 07.11.2013р. представники позивача з'явилися, просили суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5684грн.55коп. та пеню в сумі 11340грн.10коп., припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, просили суд у якості остаточного розглядати розрахунок пені та 3% річних, який наданий через канцелярію суду 07.11.2013р.

В судовому засіданні 07.11.2013р. відповідач повідомив про повну оплату заявленої суми основного боргу, у підтвердження чого надав квитанцію та платіжні доручення на загальну суму 150195грн.70коп.

Під час судового засідання 07.11.2013р. сторони підтвердили, що сплачені відповідачем квитанцію від 04.10.2013р. грошові кошти у розмірі 10000грн. віднесені в рахунок погашення боргу за договором № 17/11-п від 17.11.2011р.

В судовому засіданні 07.11.2013р. оголошувалася перерва з 11год.20хвил. до 13год.00хвил. з метою виконання позивачем вимог суду щодо надання акту виконаних робіт адвокатом з відображенням вартості кожної послуги адвоката в межах справи, про що свідчить розписка представників сторін. Позивач акт про надання послуг адвокатом через канцелярію суду надав, але участь своїх представників в призначений час судового засідання - 07.11.2013р. о 13год. 00хвил. не забезпечив.

Після перерви у судовому засіданні 07.11.2013р. з'явився представник відповідача, усно заперечив проти покладення на відповідача витрат позивача пов'язаних с оплатою послуг на адвоката, однак мотиви заперечень до відома суду не довів.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

17.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АлТранс" (перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "ДОНЧАНКА" (замовник) був укладений договір № 17/11-п на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір), згідно з яким сторони погодили що замовник зобов'язується надавати для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується перевезти вантаж у об'ємах, напрямках і строках відправлення, визначених замовником й погоджених сторонами та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п. 1.2 договору, об'єми, строки відправлення та доставки вантажу, маршрут прямування, особі та додаткові умови, а також вартість окремого перевезення фіксується у погодженій сторонами додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість наданих за даним договором послуг зазначається у додаткових угодах які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору, сторони погодили що оплата за послуги замовником здійснюється у національній валюті України за банківськими реквізитами перевізника протягом 3 банківських днів з моменту фактичного надання перевізником виконаних робіт (наданих послуг) або зарахуванням однорідних вимог. Фактичною датою здійснення послуги перевезення вважається дата акта виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання п. 3.1 договору сторони уклали додаткові угоди №1 від 17.11.2011р., №2 від 06.02.2012р., №3 від 24.04.2012р., №4 від 07.07.2012р. за якими погодили вартість послуг.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №17/11-п від 17.11.2011р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, але у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за наступними актами наданих послуг: №У-132 від 28.07.2012р. в сумі 47190грн.00коп., №У-133 від 31.07.2012р. в сумі 48906грн.00коп., №У-10 від 02.08.2012р. в сумі 49764грн.00коп., У-11 від 03.08.2012р. в суму 4335грн.70коп., загалом заборгованість у розмірі 150195грн.70коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 99 від 02.09.2013р. про сплату суми заборгованості в розмірі 150195грн.70коп. Надав відповідні докази у підтвердження її направлення.

Оскільки заборгованість у розмірі 150195грн.70коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення суми боргу в розмірі 150195грн.70коп., 3% річних у сумі 5684грн.55коп. та пені в сумі 11340грн.10коп., всього 167220грн.35коп. Підставою позову є договір № 17/11-п від 17.11.2011р. на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Договір № 17/11-п від 17.11.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 17/11-п від 17.11.2011р. позивач зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг): №У-132 від 28.07.2012р., №У-133 від 31.07.2012р., №У-10 від 02.08.2012р., У-11 від 03.08.2012р. відповідач відповідно до умов договору № 17/11-п від 17.11.2012р. отримав від позивача послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у липні та серпні 2012р. на загальну суму 171600грн.00коп.

Вищезазначені акти скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "АлТранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "ДОНЧАНКА" без будь-яких заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань. Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що послуги з перевезення виконані в повному обсязі та якісно.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів здачі-прийняття робіт без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 17/11-п від 17.11.2011р.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, сторони у п. 3.3 погодили, що оплата за послуги замовником здійснюється у національній валюті України за банківськими реквізитами перевізника протягом 3 банківських днів з моменту фактичного надання перевізником виконаних робіт (наданих послуг) або зарахуванням однорідних вимог. Фактичною датою здійснення послуги перевезення вважається дата акта виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи передбачені п.3.3. умови договору щодо строків оплати: граничний строк оплати за актом приймання - здачі виконаних робіт №У-132 від 28.07.2012р. наступив для відповідача 01.08.2013р.; граничний строк оплати за актом приймання - здачі виконаних робіт №У-133 від 31.07.2012р. наступив для відповідача 03.08.2012р., граничний строк оплати за актом приймання - здачі виконаних робіт №У-10 від 02.08.2012р. наступив для відповідача 07.08.2013р., граничний строк оплати за актом приймання - здачі виконаних робіт №У-11 від 03.08.2012р. наступив для відповідача 08.08.2013р., тобто станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за надані послуги.

Позивач у позові стверджує, що відповідач здійснив лише часткову оплату вартості наданих послуг за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-11 від 03.08.2012р. в сумі 21404грн.30коп., залишок боргу за яким складає 4335грн.70коп., інші вищевказані акти залишилися неоплаченими відповідачем.

Таким чином, виникла заборгованість у розмірі 150195грн. 70коп.

Однак, у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач після порушення провадження по справі в добровільному порядку сплатив заявлену до стягнення заборгованість у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами, які сторонами не заперечуються та не спростовуються.

Сплата боргу, яка є предметом судового розгляду за змістом п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою припинення провадження у справі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5684грн.55коп., яка нарахована відповідно до наданого 07.11.2013р. розрахунку: за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-132 від 28.07.2012р. період з 02.08.2012р. по 07.11.2013р. на суму 47190грн.00коп., за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-133 від 31.07.2012р. період з 02.08.2012р. по 07.11.2013р. на суму 48906грн.00коп., за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-10 від 02.08.2012р. період з 09.08.2012р. по 07.11.2013р. на суму 49764грн.00коп., за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-11 від 03.08.2012р. період з 09.08.2012р. по 07.11.2013р. на суму 4335грн.70коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок суд не погоджується із початком періоду нарахування 3% річних за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-133 від 31.07.2012р., так як позивачем невірно визначений момент настання у відповідача прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг за цим актом, оскільки як вже встановлено судом вище, граничний строк оплати товару за цим актом настав 03.08.2013р., отже позивач має право нараховувати 3% річних за вказаним актом починаючи з 04.08.2013р. Також позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. - 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за спірними актами, з урахуванням зроблених висновків, в межах обраних позивачем періодів нарахування, за формулою Сума санкції = С х 3 х Д : 366(2012р.) та 365(2013р.) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 5671грн.48коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 13грн.07коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 11340грн.10коп, яка нарахована відповідно до наданого 07.11.2013р. розрахунку за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-132 від 28.07.2012р. період з 02.08.2012р. по 01.02.2013р. на суму 47190грн.00коп., за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-133 від 31.07.2012р. період з 02.08.2012р. по 01.02.2013р. на суму 48906грн.00коп., за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-10 від 02.08.2012р. період з 09.08.2012р. по 08.02.2013р. на суму 49764грн.00коп., за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-11 від 03.08.2012р. період з 09.08.2012р. по 08.02.2013р. на суму 4335грн.70коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, у п. 4.2 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати відповідно до п.3.3 договору замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок суд не погоджується із початком періоду нарахування пені за актом приймання-здачі виконаних робіт №У-133 від 31.07.2012р., так як позивачем невірно визначений момент настання у відповідача прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг за цим актом, оскільки як вже встановлено судом вище, граничний строк оплати товару за цим актом настав 03.08.2013р., отже позивач має право нараховувати пеню за вказаним актом починаючи з 04.08.2013р. Також позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. - 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів.

Суд зробивши власний розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що сума пені, що підлягає задоволенню становить 11291грн.96коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні пені у розмірі 48грн.14коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: договір №1 від 23.04.2013р. про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги), рахунок №8 від 02.09.2013р. на суму 5000грн., видатковий касовий ордер від 25.09.2013р. на суму 5000грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3336 від 23.09.2009р., ордер на надання правової допомоги серія ДН №ООО, 102938.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Маленьким О.В. підтверджуються письмовим договором №1 від 23.04.2013р. про надання адвокатом юридичних послуг (правову допомогу) клієнту, в тому числі за його окремими дорученнями у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно із п. 1.2 договору, адвокат зобов'язується під час дії цього договору надавати Клієнту наступні юридичні послуги: виступати від імені Клієнта, а також захищати його права, свободи і законні інтереси в органах судової влади (судах різних інстанції, юрисдикцій, які створені та діють в України); представляти інтереси Клієнта в органах місцевого самоврядування України; представляти та виступати від імені Клієнта в нотаріатах України, прокуратурах України, Службі безпеки України, міліції, а також здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з усіма правами які закріплені за Клієнтом та Адвокатом (представником) чинними Цивільно-процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, господарсько-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, ї Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VІ, іншими нормативно-правовими актами; представляти інтереси Клієнта в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкованості; надавати усні консультації правового характеру.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили доручення котрі можуть надаватися клієнтом адвокату.

Згідно з п. 4.1 договору вартість наданих адвокатом юридичних послуг за цим Договором, визначається у відповідності до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VІ та становить суму, яка визначається в письмових рахунках адвоката без урахування ПДВ.

Згідно п. 4.2 договору, оплата вартості юридичних послуг відповідно до п.4.1 цього розділу договору, здійснюється клієнтом у безготівковій формі та національній валюті України - гривнях на зазначений в цьому договорі поточний рахунок адвоката до 15 числа кожного місяця строку дії цього договору.

Позивач відповідно до видаткового касового ордеру від 25.09.2013р. сплатив адвокату Маленькому А.В. грошові кошти у розмірі 5000грн. з призначенням платежу - оплата юридичних послуг за вересень 2013р., згідно договору №1 від 23.04.2013р.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Позивачем та адвокатом складений двосторонній акт погодження вартості юридичних послуг за договором №1 від 23.04.2013р., за змістом якого вбачається надання послуг адвокатом загальною вартістю 3000грн.00коп.: складання позовної заяви - 1500грн., участь в одному судовому засіданні з наданням документів по справі 905/6575/13 - 1000грн., консультації - 500грн.

Таким чином, підписавши та скріпивши печаткою вказаний акт замовник підтвердив, що послуги адвокатом позивачу надавались та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Суд приймає до уваги, що докази на підтвердження ступеня зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу було затрачено для виконання послуг за договором про надання правової допомоги суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також незначну складність розглядуваних в межах справи 905/6575/13 правовідносин, незначну кількість судових засідань, співрозмірність суми адвокатських послуг по відношенню до обсягу виконаних робіт і часу їх виконання, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 2500грн.00коп.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення розміру позовних вимог має місце нова ціна позову у розмірі 167220грн.35коп., виходячи з якої й вирішується спір, отже здійснюючи розподіл судового збору суд виходить з його розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги сплату позивачем при подачі позову судового збору у порядку та розмірі, встановлених чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, а також зменшення позивачем розміру позовних вимог, позивач не обмежений у праві звернутися до господарського суду із заявою про повернення позивачеві судового збору у сумі 61грн. 09коп., виходячи з розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги, що оплата заявленої суми основного боргу була здійснена відповідачем вже після звернення позивача до суду з позовом, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в цій частині також відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АлТранс",м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "ДОНЧАНКА", м. Донецьк про стягнення основного боргу в розмірі 150195грн.70коп., 3% річних у сумі 5684грн.55коп. та пені в сумі 11340грн.10коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "ДОНЧАНКА" (місцезнаходження: 83012, м.Донецьк, Київський район, вул. Молодих Шахтарів, буд. 8-в; фактична адреса: 83054, м.Донецьк, просп. Київський, 20-а, корп.3, поверх 4, оф.3, код ЄДРПОУ 33912868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АлТранс" (83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд.15А, кв.17, код ЄДРПОУ 35292565) 3% річних у сумі 5671грн.48коп. та пеню в сумі 11291грн.96коп., судовий збір у розмірі 3343грн. 18коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2500грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150195грн.70коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог.

У судовому засіданні 07.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова