Рішення

від 07.11.2013 по справі 514/1713/13-ц

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Провадження по справі № 2/514/502/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року с.м.т. Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н. М.

при секретарі - Узун Н.Д.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут», відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області про скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут», відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області про скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання вчинити певні дії.

В обгрунтування своїх вимог зазначила, що 24 лютого 2006 року помер її батько ОСОБА_2. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2.18 га в межах згідно з планом, розташованої на території Вільненської сільської ради Одеської області, яка була передана померлому в приватну власніть на підставі рішення 17 сесії ХХІІІ скликання Вільненської сільської Ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 17 листопада 2000 року, що посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №087300, виданого Вільненської сільською Радою народних депутатів Тарутинського району Одеської області 25 січня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №47.

Заповітом посвідченим 24 травня 2002 року секретарем Виноградівської сільської ради Тарутинського району Одеської області та зареєстрованим в реєстрі за №70, ОСОБА_2 заповідав позивачці зазначену вище земельну ділянку.

Державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області 10 травня 2006 року позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за азповітом серії ВСР №875420 зареєстрованого в реєстрі за №1554, згідно якого вона стала спадкоємицею вказаної вище земельної ділянки.

На цій підставі позивачка звернулась у відділ земельних ресурсів у Тарутинському районі Одеської області для отримання державного акту на право приватної власності на землю, де їй було роз’яснено, що для цього необхідно замовити у суб’єкта господарювання, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт розробку технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

За замовленням позивачки ТОВ «Азімут» була розроблена і виготовлена технічна документація зі складання державного акту на право власності на землю.

У відповідності до виготовленої ТОВ «Азімут» технічної документації позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відділом земельних ресурсів у Тарутинському районі Одеської області було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №971357, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010853400043.

Однак, при розробці ТОВ «Азімут» технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку була допущена помилка, яка полягає у тому, що технічну документацію виготовлено на іншу земельну ділянку, а саме на земельну ділянку площею 2.18 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 5124781700:01:001:0229, розташованої на території Вільненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, яка належить ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ОД №087299.

Для виправлення помилки позивачка звернулась до відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області, однак отримала відмову.

Таким чином, в результаті допущеної не з вини позивачки помилки, вона не отримала в спадщину земельну ділянку, яка належала її батьку, а фактично стала власником земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, чим було порушено право власності останнього на належну йому земельну ділянку, оскільки він був виключений з реєстру власників земельних ділянок. Це і стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, на розгляд суду від неї надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність. Позов підтримує (а.с. 40).

Представник відповідача - ТОВ «Азімут» ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась. На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про згоду з позовними вимогами позивачки та з проханням розглянути справу без її участі (а.с. 37).

Представник відповідача - головний спеціаліст відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився. На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про згоду з позовними вимогами позивачів та з проханням розглянути справу без його участі (а.с. 38).

Це відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

В зв’язку з цим в силу ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Суд приймає визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

24 травня 2002 року ОСОБА_2 склав на ім’я своєї доньки ОСОБА_1 заповіт, яким заповідав їй належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №087300, виданого Вільненської сільською Радою народних депутатів Тарутинського району Одеської області 25 січня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №47 змемльну ділянку площею 2.18 га (а.с.11).

20 грудня 2004 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії ІІ МП №013392 (а.с. 10).

10 травня 2006 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 серії ВСР №875420 зареєстрованого в реєстрі за №1554 (а.с. 15).

23 липня 2008 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 971357, відповідно до якого вона стала власницею земельної ділянки площею 2.18 га (кадастровий номер 5124781700:01:001:0297) (а.с. 18).

Частиною 2 ст. 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

За змістом п.п.1.15 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за №354/3647, розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Вказаною «Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» не передбачено можливості внесення змін у Державний акт шляхом його виправлення. Отже, для того щоб внести зміни у Державний акт, його слід визнати недійсним та зобов’язати проектну організацію, яка була первісним розробником технічної документації із землеустрою, повторно провести всі обміри та виготовити нову технічну документацію.

Відповідно до п.3.3. «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, встановлюється наказом Держкомзему України.

Указом Президента України «Про державне агентство земельних ресурсів України» від 08 квітня 2011 року установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус, як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно одним з необхідних документів є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який скасовується лише у разі скасування її державної реєстрації.

У відповідності з п.60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного державного акту недійсним та скасування його реєстрації, оскільки позивачка фактично позбавлена можливості в інший спосіб поновити порушене право.

На підставі викладеного ст. 158, 79-1 ЗК України, керуючись ст. 27, 31, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут», відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області про скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Византи недійсним та скасувати записи про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю :

· серї ЯД № 971357 виданого 23 липня 2008 року на ім’я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за зазаповітом від 10 травня 2006 року зареєстрованого в реєстрі за №1554;

Зобов’язати ТОВ «Азімут» переробити технічну документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки площею 2.18 га у межах згідно з планом з кадастровим номером 5124781700:01:001:0297, розташованої на території Вільненської сільської Ради Тарутинського району Одеської області, яку отримала у спадщину ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н. М. Тончева