Постанова

від 20.11.2013 по справі 826/15101/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2013 року 12 год. 01 хв. № 826/15101/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Коновал Т.В. (довіреність від 14.10.2013р. б/н), відповідача - Диби Ю.Д. (довіреність від 05.08.2013р. № 1080/9/26-55-10-02-09), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 39826552207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» (далі - позивач, ТОВ «Європєум Проект») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 39826552207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європєум Проект» з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) за травень 2013 року, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (фіктивності) господарських правочину, укладеного між ТОВ «Європєум Проект» і ТОВ «Ревел» (договір на вивіз будівельного сміття від 01.04.2013р. № 01/04) фактично ґрунтується на неналежному доказі - Акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 17.07.2013р. № 7/22-03/33415828 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами та вони безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Європєум Проект» (а саме: в процесі виконання ТОВ «Європєум Проект» (як Генеральним підрядником) своїх обов'язків за договором генерального підряду від 19.02.2013р. № 19/02/13, укладеного з ТОВ «СПБ-Інвест», щодо реставрації та пристосування до потреб сучасного використання готелю «Санкт-Петербург» виникла необхідність у прибиранні будівельного сміття після проведення демонтажних робіт на такому Об'єкті). Крім того, в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 04.11.2013р. б/н та додаткові документи (а саме: роздруківку електронної копії Акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 17.07.2013р. № 7/22-03/33415828 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 року». В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Європєум Проект» (ідентифікаційний код 34543821) з питання під-твердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) за травень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Європєум Проект» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 696, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 125 000, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акта ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 17.07.2013р. № 7/22-03/33415828 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013р. № 39826552207, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 8 серпня 2013 року згідно з нормами пп. 78.1.1 і пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 08.08.2013р. № 823, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Європєум Проект» (ідентифікаційний код 34543821) з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) за травень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 5 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки (а саме: в результаті аналізу показників податкової звітності ТОВ «Європєум Проект» з податку на додану вартість) перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Європєум Проект» з ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) за травень 2013 року, за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за аналогічний звітний період податок на додану вартість в сумі 125 000, 00 грн.

При цьому до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 17.07.2013р. № 7/22-03/33415828 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 року», в якому наявні посилання на висновок ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) за травень 2013 року (службова записка від 17.07.2013р. № 656/7/07-014).

В тексті Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 17.07.2013р. № 7/22-03/33415828 зазначено наступне: ТОВ «Ревел» (ідентифікаційний код 33415828) знаходиться на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС. Основний вид діяльності - Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. Стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ скасовано 18 червня 2013 року. Співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд на податкову адресу підприємства та встановлено відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, не виявлено офісного, складського чи виробничого приміщення, працівників підприємства. Встановити та опитати Короткого В.С., який значиться керівником ТОВ «Ревел», щодо операцій проведених у траві 2013 року не виявилось за можливе. Остання податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ «Ревел» подано за червень 2013 року. Крім того, ТОВ «Ревел» не задекларовано податковий кредит, а перекрито 12 рядком - сплачено митним органам, хоча підприємству скасовано акредитацію на митниці в 2008 році, тобто товар реалізований в адресу ТОВ «Європєум Проект» придбаний у невстановлених постачальників, тобто вказані фінансово-господарські операції мають ознаки сумнівності. З огляду на це ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийшла до висновку, що операції з постачання товару (робіт, послуг) ТОВ «Ревел» носять нереальний характер, а тому відповідно вбачається відсутність у ТОВ «Ревел» об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень 2013 року.

З огляду на вищенаведені відомості, працівник ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийшов до висновку щодо завищення ТОВ «Європєум Проект» податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 125 000, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ревел».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Європєум Проект» наступних норм законодавства України:

- ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 696 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість за звітний місяць травень 2013 року на суму 125 000, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 14 серпня 2013 року до канцелярії ОДПС письмові заперечення від 14.08.2013р. № 14/08-1 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 21.08.2013р. № 8376/10/26-55-22-07-10 ОДПС залишила висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Європєум Проект» - без задоволення.

27 серпня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821, прийняла спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 39826552207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, визначило ТОВ «Європєум Проект» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 187 500, 00 грн., в т.ч. 125 00, 00 грн. - основний платіж, 62 500, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 01 квітня 2013 року між ТОВ «Європєум Проект» (Замовник), в особі Генерального директора Толстих Ю.В., і ТОВ «Ревел» (Виконавець), в особі директора Коротких В.С., був укладений договір на вивіз будівельного сміття за № 01/04. Згідно умов цього Договору Виконавець зобов'язується за завданнями Замовника своїми силами та механізмами надати послуги (а саме: вивіз та утилізацію будівельного сміття з будівельного майданчика за адресою: м. Київ, бульв. Шевченко, буд. 4 (літ. «А», «Г»)) на користь Замовника, а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти результати наданих послуг та оплатити їх вартість в порядку визначеному цим Договором.

Послуги з вивозу будівельного сміття надаються Виконавцем впродовж дії цього Договору на підставі заявок Замовника. Заявка на вивіз твердого будівельного сміття виконується в день надходження замовлення у час, погоджений із Замовником.

При цьому Виконавець самостійно визначає комплектацію, фірми-виробника і марки обладнання для виконання своїх обов'язків згідно умов Договору, навантаження сміття в автомобіль, кількість автомобілів, інші характеристик обладнання, а також графік надання послуг повинні забезпечувати своєчасне та якісне надання послуг за цим Договором.

Об'єм наданих послуг фіксується в акті виконаних робіт/наданих послуг, що підписуються Сторонами. За вимогою Замовника разом з актами Виконавець надає довідки про вивезення та утилізацію будівельного сміття.

Розрахунок за наданні послуги здійснюється Замовником щомісячно за фактично виконані роботи на підставі Акта прийомки-передачі виконаних робіт/послуг.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості результатів таких послуг) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору на вивіз будівельного сміття від 01.04.2013р. № 01/04;

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг), датованих 15 - 17, 20 - 24, 27 - 31 травнем 2013 року на загальну суму 755 00, 24 грн. (з ПДВ), в яких наявні відомості про обсяги вивезеного ТОВ «Ревел» будівельного сміття (куб. м);

- податкових накладних, датованих травнем 2013 року, всього податку на додану вартість на загальну суму 125 000, 04 грн., виписаних ТОВ «Ревел» на користь ТОВ «Європєум Проект»;

- договору про надання послуг від 26.03.2012р. № ДГ-0000017, укладеного ТОВ «Ревел» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, щодо оренди КАМАЗу Самоскиду-С (держ. номер НОМЕР_1) строком до 31 грудня 2013 року, завіреного ТОВ «Ревел»;

- подорожніх листів вантажного автомобіля КАМАЗу Самоскиду-С (держ. номер НОМЕР_1) датованих 15 - 17, 20 - 24, 27 - 31 травнем 2013 року, з наступними відомостями: «в чиє розпорядження» - ТОВ «Європєум проект», «найменування вантажу» - будівельне сміття, «звідки взяти вантаж» - м. Київ, бул. Шевченка, 4 (літ. «А», «Г»), «куди доставити вантаж» - смт. Бородянка Бородянське сміттєзвалище, тощо;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 за період травень-червень 2013 року;

- копії виписок ПАТ «Банк «Кліринговий дім» (МФО 300647) та Київського відділення ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236) з розрахункових рахунків позивача № 26000177339 за квітень, червень 2013 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася ТОВ «Європєум Проект» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) зі своїх рахунків у вказаних банківських установах на рахунок свого контрагента № 2600300014260 в ПАТ «Банк Контракт» (МФО 322465), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що була виписані ТОВ «Ревел» на адресу позивача за результатами наданих послуг з вивезення сміття, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Європєум Проект» надало суду наступні документи, які підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, використання спірних робіт і послуг у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку: копії статуту ТОВ «Європєум Проект», довідки з органу статистики відносно ТОВ «Європєум Проект»; копії договорів оренди нежилих приміщень та акта приймання-передачі приміщення; копії договору генерального підряду від 19.02.2013р. № 19/02/13 з додатковими угодами до нього, договірних цін, локальних кошторисів, податкової накладної, актів приймання виконаних будівельних робіт за травень-червень 2013 року (зокрема, відповідно до цих актів форми № КБ-2в в складі будівельних робі наявні, в т.ч. роботи з вивезення сміття до 30 км); оригінали виписок з розрахункового рахунку позивача у банківських установах - на підтвердження фактів отримання коштів від Замовника підрядних будівельних робіт (ТОВ «СПБ-Інвест»); копії первинних документів по аналогічним взаємовідносинам з ТОВ «Ревел» за період квітень 2013 року, а також копії договору поставки від 01.04.2013р. № 01/04, укладеного між ТОВ «Європєум Проект» (Покупець) і ТОВ «Ревел» (Постачальник) на поставку будівельних матеріалів, первинних документів, оформлених за результатами виконання такого договору (видаткових і податкових накладних; податкової звітності ТОВ «Європєум Проект» з податку на додану вартість та податкові розрахунки за формою № 1ДФ, тощо).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Ревел») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за травень 2013 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітні періоди травень 2013 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Європєум Проект» і ТОВ «Ревел», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 08.08.2013р. № 202/26-55-22-07/34543821 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Ревел» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, відповідно до листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013р. № 16771/5/99-99-09-01-16, наданого у відповідь на ряд судових запитів по адміністративним справам (в т.ч. на судовий запит від 21.10.2013р. № 826/15101/13-а по даній справі), в провадженні цього Головного слідчого управління кримінальні провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Ревел» не перебувають.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Європєум Проект» або його контрагента - ТОВ «Ревел», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 875, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 серпня 2013 року № 39826552207.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 12-Б, кв. 30, ідентифікаційний код 34543821) 1 875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова