Рішення

від 21.11.2013 по справі 910/19128/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19128/13 21.11.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До Приватного підприємства «ТАРФКО»

Про стягнення 48 626,37 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Чумаченко О.С. - по дов. № 4 від 29.01.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення з Приватного підприємства «ТАРФКО» 50 315,30 грн., з яких: 45 287,87 грн. основного боргу, 3 668,79 грн. пені, 1 358,64 грн. штрафу, 193,21 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2890 від 17.03.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19128/13 та призначено її до розгляду на 24.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19128/13 від 24.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.10.2013, розгляд справи був відкладений на 07.11.2013.

Позивачем 28.10.2013 до відділу діловодства суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 48 626,37 грн., з яких: 43 587,87 грн. основного боргу, 3 549,60 грн. пені, 1 307,64 грн. штрафу, 181,26 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19128/13 від 07.11.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.10.2013 та ухвали від 24.10.2013, розгляд справи був відкладений на 21.11.2013.

Позивач в судовому засіданні 21.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.10.2013 та ухвал від 24.10.2013, від 07.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 06.11.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 21.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

17.03.2006 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством «ТАРФКО» (орендар) було укладено договір оренди № 2890 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), загальною площею 194 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Лебедєвва-Кумача, 7а. цокольний поверх, що знаходиться на балансі Національного авіаційного університету (далі - балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.09.2005 - 388 700,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення кафе без права продажу товарів підакцизної групи - 174 кв. м., розміщення більярду - 20 кв. м.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 17.03.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 194 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7-а (цокольний поверх).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 11 місяців, що діє з 17.03.2006 по 17.02.2007.

29.04.2011 сторонами укладено договір № 5233/01 про внесення змін до договору, яким договір продовжено на 1 рік, що діє з 25.03.2011 до 25.03.2012.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2005 - 3 681,37 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди березень 2006 року буде визначена шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень, лютий, березень 2006 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

01.01.2007 сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору, відповідно до якого визначено розмір орендної плати без ПДВ за січень 2007 року в сумі 6 513,48 грн. Також даним договором змінено цільове призначення майна - з метою розміщення кафе без права продажу товарів підакцизної групи - 194 кв. м.

04.07.2007 сторонами укладено додатковий договір № 02 до договору, відповідно до якого визначено розмір орендної плати без ПДВ за березень 2007 року в сумі 3 019,11 грн.

07.12.2011 сторонами укладено договір № 2890/03 до договору, відповідно до якого визначено розмір орендної плати без ПДВ за вересень 2011 року в сумі 11 178,00 грн. та продовжено дію договору до 17.08.2012 включно.

29.12.2012 сторонами укладено договір № 2890/04 до договору, відповідно до якого продовжено дію договору до 17.07.2013 включно.

Згідно акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна від 17.07.2013 орендар передав, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно загальною площею 194 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7-а (цокольний поверх).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що перерахування здійснюються орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується до державного бюджету та 50% орендної плати перераховуються на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 43 587,87 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі .

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 43 587,87 грн. боргу по орендній платі до Державного бюджету України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8. договору (договір доповнено вказаним пунктом згідно договору № 2890/03 від 07.12.2011) у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 3 549,60 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3 549,60 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за об'єкт оренди мало місце понад 3 місяці, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 307,64 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 181,26 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 181,26 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТАРФКО» (м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7А, код ЄДРПОУ 33343130) на користь Державного бюджету України суму основного боргу по орендній платі в розмірі 43 587 (сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 87 коп., 3 549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 60 коп. пені, 1 307 (одну тисячу триста сім) грн. 64 коп. штрафу, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 26 коп. збитків від зміни індексу інфляції, перерахувавши вказані суми за наступними реквізитами : одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, плата за оренду майна бюджетних установ.

Стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІКС-МК» (03126, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, код ЄДРПОУ 33194270) на корить Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код 19030825, МФО 820019, р/р 35219022000034) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Повне рішення складено 26.11.2013.

Суддя В.В.Сівакова