Рішення

від 20.11.2013 по справі 914/3859/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 р. Справа № 914/3859/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Нова справа", м.Львів

до відповідача Меденицького споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки, с.Меденичі, Дрогобицький район, Львівська область

про стягнення 4 780,58 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Гринчук Ю.В. - начальник юридичного відділу (довіреність №б/н від 10.01.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа» до Меденицького споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки про стягнення 4 779,00 грн., з яких 3 534,00 грн. основного боргу, 183,34 грн. пені та 1 061,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 14.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.11.2013р.

Ухвалою суду від 06.11.2013р. розгляд справи відкладено на 20.11.2013р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог в якій зазначив, що при визначенні ціни позову було допущено арифметичні помилки. Зазначив, що ціна позову становить 4 780,58 грн. з яких основний борг 3 533,30 грн., пеня 187,29 грн. та штраф 1 059,99 грн.

У зв"язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу, представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення 1 844,00 грн. основного боргу, 187,29 грн. пені та 1 059,99 грн. штрафу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 14.10.2013р. та 06.11.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином був повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №82160 0000674 4 від 15.10.2013р. - вручено 19.10.2013р. (вх. №45162/13 від 29.10.2013р.). Про відкладення розгляду спору був належним чином був повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №82160 0000702 3 від 11.11.2013р. - вручено 13.11.2013р.

Станом на день розгляду спору від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

09.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа» (постачальник) та Меденицьким споживчим товариством Дрогобицької райспоживспілки (покупець) було укладено договір поставки №1170 (далі по тексту - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити товар (продукцію), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар (продукцію) і оплатити його вартість в терміни, що визначені даним договором та по договірних цінах, що зазначені у видаткових накладних.

Згідно п.3.3. договору поставки приймання товару здійснюється по кількості та якості на підставі товаросупровідних документів постачальника. Якщо, під час приймання товару не було виявлено будь-яких порушень по якості та кількості, то товар вважається прийнятим. Підпис особи та відтиск печатки покупця на видатковій накладній свідчить про факт прийняття товару покупцем.

Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору поставки ціни на товар встановлюються у видаткових накладних. Загальна сума договору складається із сум, зазначених у накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленому на підставі даного договору.

Відповідно до п.4.3. договору поставки розрахунки за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем суми вартості товару в українській національній валюті в безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника, що зазначений у даному договорі, або в готівковому порядку через касу постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідачу було поставлено товар (продукцію) на загальну суму 3 534,00 грн. згідно видаткових накладних: №000017208 від 13.05.2013р. на суму 1 843,58 грн.; №000017262 від 13.05.2013р. на суму 1 689,72 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар не провів, відтак, основний борг станом на дату звернення позивача до суду із позовом, за розрахунками позивача, згідно заяви про уточнення позовних вимог становив 3 533,30 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.1. договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог становить 187,29 грн.

Крім того, позивач керуючись умовами п.5.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати вартості товару більш ніж на 30 календарних днів нарахував відповідачу штраф, який згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 1 059,99 грн.

У зв"язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу позивач просить стягнути 1 844,00 грн. основного боргу, 187,29 грн. пені та 1059,99 грн. штрафу, всього 3091,28 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки відповідачу товару підтверджується видатковими накладними: №000017208 від 13.05.2013р. на суму 1 843,58 грн.; №000017262 від 13.05.2013р. на суму 1 689,72 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Водночас, слід зазначити, що загальна сума поставки товару становить 3533,30 грн., а не 3 534,00 грн., як помилково вказано у позовній заяві позивачем.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.3. договору поставки розрахунки за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем суми вартості товару в українській національній валюті в безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника, що зазначений у даному договорі, або в готівковому порядку через касу постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, отже станом на дату звернення позивача з позовом до суду (11.10.2013р.), основний борг складав 3533,30 грн.

Позивач зазначає, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив борг в сумі 1 690,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку від 23.10.2013р. на суму 800,00 грн. та від 01.11.2013р. на суму 889,30 грн.

Перевіривши суму часткової сплати, судом встановлено, що відповідачем фактично сплачено 1 689,30 грн., а не 1 690,00 грн., як помилково зазначає позивач.

Відтак, залишок основного боргу, який неоплачений відповідачем становить 1 844,00 грн., як вірно зазначає позивач.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку боргу в сумі 1 844,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення 1 689,30 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.1. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві невірно вказав початкову суму основного боргу, а саме 3534,00 грн., а не 3533,30 грн. від якої здійснював нарахуванні пені, враховуючи також допущену арифметичну помилку при додаванні сум пені, в залежності від зміни подвійної облікової ставки НБУ, ним здійснено перерахунок пені з врахування фактичної суми поставки 3533,30 грн., згідно якого до стягнення правомірно підлягає пеня на загальну суму 187,29 грн.

У відповідності до п.5.3. договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь постачальника, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог, правомірно просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1059,99 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №000002956 від 11.10.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю, враховуючи, що часткова оплата здійснена відповідачем після порушення провадження у справі, а спір доведений до суду з вини останнього.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Меденицького споживчого товариства Дрогобицької райспоживспілки (82160, Львівська область, Дрогобицький район, с.Меденичі, вул.Незалежності, 25; р/р 26000000005745 в ПАТ «УКРСОЦБАНК»; МФО 300023; код ЄДРПОУ 01758377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа» (юр. адреса: 79016, м.Львів, вул.Городоцька, буд.84; факт. адреса: 79024, м.Львів, вул.Польова, 57б; р/р 26002000012037 в ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» м.Львів; МФО 325213; код ЄДРПОУ 31363286) основний борг в сумі 1 844,00 грн., 187,29 грн. пені, 1 059,99 грн. штрафу та 1 720,50 грн. судового збору.

3 . В частині стягнення 1 689,30 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.