Рішення

від 25.11.2013 по справі 901/3569/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2013 Справа № 901/3569/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан»

(вул. Декабристів, 21, офіс 406, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

(вул. Чкалова, 65 А, с. Фонтани, Сімферопольський район, АР Крим, 97573)

до фізичної особи - підприємця Писарькової Еліни Сергіївни

(пр. Перемоги, 76, кв. 131, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

про стягнення 42 645.58 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Шаблаков Деніс Сергійович, представник, довіреність № 1 від 01.01.2013р., ТОВ «Сімбіан»;

Від відповідача : не з'явився, ФОП Писарькова Е.С.;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Писарькової Еліни Сергіївни та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 000 грн. та 3% річних у розмірі 2 646.58 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати вартості товару та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25-27), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 45).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із закінченням строку зберігання» (а.с. 40, 41).

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, доказом повідомлення судом відповідача за належною адресою є поштове повідомлення, надіслане позивачем із претензією на адресу відповідача, та вручене останньому особисто (а.с. 32).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

21 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» (постачальник) та фізичною особою - підприємем Герман (нині - Писарьковою) Еліною Сергіївною (покупець) укладений договір поставки № П117/11, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, відповідно до його замовлень, а покупець зобов'язався його прийняти та оплатити (а.с. 28-29).

Оплата товару здійснюється покупцем у касу постачальника або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата здійснюється протягом 3 календарних днів від дати отримання товару покупцем.

При передачі товару на кожну його партію повинні бути оформлені видаткова та податкова накладні (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 3.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар передано покупцеві, про що зроблено запис у відповідних документах, які підтверджують факт приймання - передачі товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання договору та всіх додатків обома сторонами та діє протягом трьох років. Якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не надішле іншій стороні письмового повідомлення про свій намір припинити його дію, то договір вважається продовженим на наступний період на тих самих умовах (пункт 6.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 40 000.00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № С-00000368 від 29 липня 2011 року (а.с 30).

Претензією від 02 жовтня 2013 року вих. № 78 позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості (а.с. 31), проте вона була залишена останнім поза увагою.

Викладене з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № П117/11 від 21 липня 2011 року було поставлено товар на суму 40 000.00 грн. (а.с. 28-29).

Факт поставки товару відповідачу підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № С-00000368 від 29 липня 2011 року (а.с 30).

Судом оглянуто оригінал договору поставки, накладної та встановлено відповідність копій оригіналам, а також підписів Писарькової Е.С..

Зокрема, зразки її підпису відповідають зразкам, якими вона посвідчувала копії належного їй свідоцтва про державну реєстрацію та паспорту (а.с. 18-19).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не було оспорено факту отримання товарів за накладною, як і не було надано суду доказів їх оплати.

Претензією від 02 жовтня 2013 року вих. № 78, яка була отримана Писарьковою Е.С., що підтверджується її підписом у поштовому повідомленні, позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості, проте вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 31- 32).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 40 000.00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2646.58 грн., нарахованих на суму заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2646.58 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 04 серпня 2011 року по 16 жовтня 2013 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 2646.58 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача (а.с. 33).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 26 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Писарькової Еліни Сергіївни (пр. Перемоги, 76, кв. 131, м. Сімферополь, АР Крим, 95034, ідентифікаційний номер 2834209920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сімбіан» (вул. Декабристів, 21, офіс 406, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 26006106531 у ПрАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 34836060) 40 000.00 грн. - заборгованості, 2 646.58 грн. - 3% річних та 1 720.50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська