Рішення

від 07.11.2013 по справі 910/14332/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14332/13 07.11.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/14332/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча косметика»;

до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства

з обмеженою відповідальністю «Фалбі»;

про стягнення 14494,69 грн.

Представники сторін:

від позивача: Буняк Ю.І., довіреність б/н від 30.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дитяча косметика» (надалі - позивач) з позовом до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (надалі - відповідач) про стягнення 14494,69 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 39/11-08 про поставку продукції від 01.11.2008р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13049,40 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 987,04 грн. та 3% річних у сумі 458,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/14332/13 (суддя Станік С.Р.) та призначено її розгляд на 13.08.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. справу № 910/14332/13 передано для розгляду судді Спичаку О.М., у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. суддя Спичак О.М. прийняв до свого провадження справу № 910/14332/13 та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2013р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. справу № 910/14332/13 передано для розгляду судді Станіку С.Р., у зв'язку із виходом останнього з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. суддя Станік С.Р. прийняв до свого провадження справу № 910/14332/13 та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2013р.

У зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-1/751 від 23.09.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14332/13.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 910/14332/13 передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. справу № 910/14332/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено її до розгляду на 07.11.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 07.11.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. не виконав та витребувані докази не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу від 25.09.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 04.10.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 39/11-08 про поставку продукції, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується організувати систематичні поставки, а покупець прийняти і оплатити, на умовах визначених даним договором, вартість, погодженої сторонами продукції. Поняттям «продукція», що охоплюється предметом даного договору є косметичні засоби та засоби гігєни і побутова хімія.

Згідно з умовами пунктів 5.1., 5.2. договору, оплата кожної поставленої партії продукції проводиться покупцем на підставі відомостей про вартість продукції, що вказана у накладних, якими оформлялась передача продукції покупцеві, не пізніше, ніж через 45 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2010 року. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір протягом 14 днів до моменту закінчення терміну його дії, договір вважається автоматично продовженим на один рік.

Як вбачається з зібраних у справі доказів, позивач у період з 22.01.2009р. по 24.04.2012р. за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, передав у власність відповідачу товарів на загальну суму 461 474,33 грн.

Факт отримання товару уповноваженими представниками відповідача за представленими суду видатковими накладними також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2), копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк повністю не розрахувався, сплативши у період з 12.08.2009р. по 14.05.2013р. тільки 442 088,66 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких наявні у матеріалах справи.

Також, відповідач у період з 04.09.2009р. по 31.10.2012р. частково повернув товар на суму 6336,27 грн., що підтверджується відповідними возвратними накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 13049,40 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13049,40 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 987,04 грн. та 3% річних у сумі 458,25 грн., які нараховані на заборгованість, яка існує за видатковими накладними № ДК-0001275 від 23.03.2012р. та № ДК-0001705 від 24.04.2012р. з урахуванням строку, передбаченого договором щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку прострочення оплати продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а отже позовні вимоги в частині стягнення 987,04 грн. пені підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 458,25 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б; код ЄДРПОУ 21568905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча косметика» (03058, м. Київ, вул. Західна, 11, кв. 34; код ЄДРПОУ 36124117) 13049 грн. 40 коп. - боргу, 987 грн. 04 коп. - пені, 458 грн. 25 коп. - 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.11.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов