Постанова

від 25.11.2013 по справі 905/6192/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.11.2013 р. справа №905/6192/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Кододової О.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Штунько Р.Г. по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ясинуватський завод залізобетонних виробів», м. Яснувата Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2013р. (повний текст від 21.10.2013р.) у справі №905/6192/13 (суддя Говорун О.В.)

за позовом Ясинуватської міської ради, м. Яснувата Донецької області

до Публічного акціонерного товариства «Ясинуватський завод залізобетонних виробів», м. Яснувата Донецької області

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ясинуватська міська рада, м. Яснувата Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Ясинуватський завод залізобетонних виробів», м. Яснувата Донецької області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.06.2006р., кадастровий номер 1415500000:00:033:0001, площею 9,9453га, по вул. Герцена, 17 в м. Яснувата, посвідченого Державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Форменок Ю.М., зареєстрованого в реєстрі за №3844, зареєстрованого у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.06.2006р. за №04.06.170.00086, шляхом викладення п.5 договору в наступній редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1415500000:00:033:0001) становить 14 666 333,91грн. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.03.2013р. №839»; п.9 договору в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки і становить 733 316,70грн. на рік. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Орендодавця №33215812700097 в Головному управлінні державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код отримувача 37544440, отримувач - Ясинуватський місцевий бюджет, код платежу 13050200»; п.12 договору в наступній редакції: « 12. Розмір орендної плати переглядається щорічно у випадках з моменту: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; - підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; - зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок; - у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендаря про права третіх осіб на орендовані земельні ділянки; - збільшення розміру ставки земельного податку; - в інших випадках, передбачених законодавчими актами України».

Рішенням від 16.10.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з огляду на їх відповідність вимогам чинного земельного та податкового законодавства в частині здійснення розрахунків за оренду землі, а також нормативним актам Ясинуватської міської ради.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2013р. у справі №905/6192/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що враховуючи вимоги ПК України розмір орендної плати за спірну земельну ділянку не може бути меншим 166953,30грн. та більшим ніж 667 813,18грн., проте позивач у позові просить збільшити розмір орендної плати до 733 316,70грн., що є більшим, ніж передбачено чинним законодавством. Крім того, за твердженням скаржника, норми закону, якими збільшено мінімальний розмір орендної плати за землю, не мають зворотної дії в часі та не поширюються на договори, укладені до набрання ними чинності, як і рішення міської ради щодо затвердження нової (вищої) нормативної грошової оцінки землі та встановлення нових коефіцієнтів для визначення розміру орендної плати. Тому, за висновком апелянта, нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка вступила в силу з 01.01.2011р., не може застосовуватись до договору, укладеного 26.06.2006р.

Заявник апеляційної скарги також наголошує, що Типовим договором оренди землі не передбачена можливість зміни розміру орендної плати з підстав зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому сторони не можуть самостійно прийняти рішення про внесення такої зміни до спірного договору.

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на той факт, що з останньою пропозицією про зміну умов договору оренди землі позивач звертався до відповідача 14.01.2013р., на що отримав відповідь від 06.02.2013р., проте при зверненні до суду з позовом посилається на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 27.03.2013р., тобто отриману вже після надсилання пропозиції та отримання відповіді на неї. Також, за твердженням скаржника, позивач не обґрунтував свій позов в частині встановлення розміру орендної плати саме у вигляді 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки діючим законодавством передбачена можливість як меншого, так і більшого розміру такої плати, а також необґрунтовано послався у позові на ст.188 ГК України, оскільки за ст. 4 зазначеного кодексу земельні відносини не є предметом його регулювання.

За поясненнями заявника апеляційної скарги, уповноважений представник підприємства відповідача не був присутній у судовому засіданні під час винесення спірного рішення, тому не міг надати нові докази та заперечення, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи на підставі ч.1 ст. 77 ГПК України.

Вищевикладене, на думку скаржника, не було прийнято до уваги судом першої інстанції, що свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а отже - є підставою для його скасування.

25.11.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю керівника або представника підприємства з'явитись у судове засідання. В обґрунтування вказаного клопотання заявник послався на участь вказаних осіб в іншому судовому процесі, на підтвердження чого надав копію повістки про виклик до Ясинуватського міскрайонного суду. Проте, з наданої повістки вбачається, що судове засідання в суді загальної юрисдикції призначено на 26.11.2013р., що спростовує доводи заявника про неможливість прийняти участь у судовому засіданні з розгляду даної справи через зайнятість в іншому судовому процесі. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 07.11.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2006р. між Ясинуватською міською радою (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством «Ясинуватський завод залізобетонних виробів» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької РФ Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.06.2006р. за №04.06.170.00086), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (10 років) платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Яснувата, вул. Герцена, за номером 17.

В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1415500000:00:033:0001 загальною площею 9,9453га земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.2 договору).

Відповідно до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 565 109,84грн.

Згідно п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі:

- на земельну ділянку площею 1,76055га в сумі 49257,71грн.на рік;

- на земельну ділянку площею 8,18475га на період до 31.12.2007р. в сумі 45799,56грн. на рік, а на період з 01.01.2008р. до закінчення дії цього договору в сумі 228997,78грн. на рік, грошима.

Орендна плата вноситься на рахунок власника землі №33215815600097 в Управлінні державного казначейства в Донецькій області, МФО 834016, ЗКПО 24166610, код платежу 13050200.

Пунктом 12 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (п.33 договору).

В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до рішення Ясинуватської міської ради №2/74 від 29.12.2010р. про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста та базова вартість 1кв.м. земель міста, позивач звертався до відповідача з листом №01-10-862 від 14.03.2011р., в якому пропонував внести зміни до укладеного договору оренди земельної ділянки в частині збільшення орендної плати за землю.

Листом №303 від 13.05.2011р. відповідач повідомив позивача про те, що у підприємства немає можливості перегляду цін на послуги у бік збільшення з причини зниження конкурентоспроможності підприємства, а також просив розглянути можливість мінімального збільшення розміру орендної плати за землю.

14.01.2013р. позивач вдруге звертався до відповідача з листом №02-10-126-1, в якому також пропонував внести зміни до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати та порядку перегляду розміру орендної плати за землю. У відповідь листом №52 від 06.02.2013р. відповідач вдруге відмовився від підписання відповідної додаткової угоди, що зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Донецької області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно п.п. 288.5.1-2 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст. 274 вказаного Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент укладання спірного договору), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Ясинуватська міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2010р. Ясинуватською міською радою було прийнято рішення №2/74 «Про застосування нормативної грошової оцінки земель міста Ясинувата Донецької області», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Ясинувата Донецької області, розроблену у 2008 році, та базову вартість 1кв.м. земель міста в розмірі 71,14грн. станом на 31.12.2008р. Нормативну грошову оцінку вказаним рішенням було вирішено використовувати з 01.01.2011р. з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Крім того, рішенням Ясинуватської міської ради №17/617 від 27.04.2012р. «Про затвердження ставок орендної плати за землю на території м. Ясинувата» було встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки промисловості, транспорту та зв'язку з урахуванням коефіцієнту 5% від нормативної грошової оцінки землі. Зазначені спростовує посилання апелянта на те, що ні позивачем, ні судом першої інстанції не обґрунтовано в порядку ст.288 ПК України розмір орендної плати саме із застосуванням 5% ставки від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

За матеріалами справи, нормативна грошова оцінка наданої відповідачу в оренду земельної ділянки складає 14 666 333,91грн. (витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №839 від 27.03.2013р.). Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на те, що вказаний витяг виданий вже після направлення позивачем пропозиції про зміну умов спірного договору та отримання відповіді на неї, оскільки у доданому до листа Ясинуватської міської ради №02-10-126-1 від 14.01.2013р. проекті договору про внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2006р. нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки була зазначена саме в розмірі 14 666 333,91грн. Таким чином, розмір річної орендної плати за займану відповідачем земельну ділянку повинен складати 733 316,70грн., а отже пункти 5 та 9 спірного договору не відповідають приписам чинного законодавства та вказаних нормативних актів міської ради.

Стосовно позовних вимог про зміну п.12 спірного договору, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 630 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Також, згідно ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки у спірному договорі оренди земельної ділянки не міститься посилання на типовий договір, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції відносно наявності підстав для внесення змін до п. 12 спірного договору. Викладене спростовує посилання заявника апеляційної скарги на умови Типового договору оренди земельної ділянки.

Згідно матеріалів справи, Ясинуватська міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у досудовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, оскільки з наявних в матеріалах справи рішень Ясинуватської міської ради вбачається про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, за наявності в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення.

Вищевикладене спростовує доводи заявника апеляційної скарги на невмотивоване посилання господарського суду на приписи ст.188 ГК України, а також на те, що нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка вступила в силу з 01.01.2011р., не може застосовуватись до договору, укладеного 26.06.2006р.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від161.10.2013р. у справі №905/6192/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2013р. (повний текст від 21.10.2013р.) у справі №905/6192/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ясинуватський завод залізобетонних виробів», м. Яснувата Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2013р. (повний текст від 21.10.2013р.) у справі №905/6192/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: О.В. Кододова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС