Постанова

від 20.11.2013 по справі 801/8060/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8060/13-а

20.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 09.09.13 у справі № 801/8060/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механоелектромонтаж" (вул. Федько, 28,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, буд.82-В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.09.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механоелектромонтаж" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 31.07.2013 р. № 0001192203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Механоелектромонтаж" (98100, вул. Федька, 28, м. Феодосія, АР Крим, ідентифікаційний код 25128400) 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (98112, вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, ідентифікаційний код 38570890).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Cудом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим з 10.07.2013 р. по 12.07.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Механоелектромонтаж" з питань правових відносин з ПП "Грач" за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р.

За результатами перевірки складений акт № 1398/22.3/25128400 від 15.07.2013 р. (а.с. 9 - 24), яким виявлені порушення позивачем:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань в сумі 936 грн., у тому числі в березні 2012 р. - у сумі 923 грн., у квітні 2012 р. - у сумі 13 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 03.04.2013 р. № 151/222/20272315 зустрічної звірки ПП "Грач" (контрагента позивача), а також інформації автоматизованих систем, у зв'язку з чим податковою інспекцією був зроблений висновок щодо неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту з огляду на фіктивний характер господарської операції позивача з ПП "Грач".

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем були подані заперечення (вих. № 43 від 19.07.2013 р.) до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, які за результатами розгляду були залишені без задоволення, про що ТОВ "Механоелектромонтаж" повідомлено відповідним листом податкової інспекції від 26.07.2013 р. № 92/10/22-3 (а.с. 26).

31.07.2013 р. на підставі акту № 1398/22.3/25128400 від 15.07.2013 р. Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1404,00 грн., у тому числі: 936,00 грн. за основним платежем та 468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 30).

Під час апеляційного перегляду справи, судовою колегією встановлено, що 27.01.2012 р. між позивачем (підрядником) та компанією "L.I.T.A.T. SHIPING CORP." (замовником) був укладений договір № 105/01-2012, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт стріли судового крану в/п 25 т., тх "Lady Anastasiya", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Строк виконання підрядних робіт дорівнює періоду з 15.02.2012 р. по 30.03.2012 р. Загальна вартість робіт складає 9000,00 доларів США.

08.02.2012 р. між ТОВ "Механоелектромонтаж" (замовник) та Державним підприємством "Феодосійський морський торговельний порт" (виконавець) було укладено договір № 12/6, предметом якого є здійснення виконавцем робіт по зняттю з судна "Lady Anastasiya", розміщенню на причалі № 3 (площа займаної території 120 кв. м.) для проведення ремонтних робіт та подальшому встановленню на судно "Lady Anastasiya" стріли судового крану та оплата даних робіт замовником на умовах цього договору.

Також, між позивачем та ПП "Грач" було укладено усний правочин купівлі-продажу (поставки), на виконання якого продавцем був поставлений товар (лист гарячекатаний 10 мм 1500х6000 марки 09Г2С) на загальну суму 5616,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000013 від 03.04.2012 р. на загальну суму 5616,00 грн., у тому числі ПДВ 936,00 грн.

На оплату вартості товару постачальником був виписаний рахунок-фактура № СФ-0000022 від 29.03.2012 р., який сплачений в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 100 від 29.03.2012 р. на суму 5538,00 грн. та № 122 від 05.04.2012 р. на суму 78,00 грн.

За фактом настання першої з подій (у березні - отримання коштів за товар, у квітні - отримання товару згідно видаткової накладної №РН-0000013 від 03.04.2012 р.) ПП "Грач" були виписані податкові накладні:

- № 13 від 29.03.2012 р. на загальну суму з ПДВ 5538,00 грн., ПДВ - 923,00 грн.;

- № 14 від 03.04.2012 р. на загальну суму з ПДВ 78,00 грн., ПДВ - 13,00 грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2012 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 936,00 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту березня та квітня 2012 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення судовою колегією встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Колегією суддів були ретельно досліджені документи первинного та бухгалтерського обліку та встановлено, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Грач" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

З акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ПП "Грач", не підтвердження її первинними документами.

З такими висновками податкового органу не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський, облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Колегія суддів звертає увагу, що фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманого акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 03.04.2013 р. № 151/222/20272315 зустрічної звірки ПП "Грач" по взаємовідносинам з його контрагентами (ТОВ "Матадор", ТОВ "Ліга", ПП "АТМ").

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеним контрагентом, судова колегія зазначає наступне.

Отриманий позивачем від ПП "Грач" гарячекатаний лист 24.04.2012 р. був оформлений Митною службою України, поставлений на судно "Lady Anastasiya" (Панама) та використаний у процесі ремонту стріли судового крану, про що свідчать наявні в матеріалах справи: інвойс від 20.04.2012 р. (а.с. 45), накладна на відвантаження експортних товарів від 23.04.2012 р. (а.с. 46), вантажна митна декларація № UA/251284001111 (а.с. 49 - 50) та прийомний акт № 36 від 24.04.2012 р. (а.с. 50), підписаний представником ТОВ "МЕМ" та капітаном судна "Lady Anastasiya".

Укладення ТОВ "МЕМ" правочину з придбання у ПП "Грач" гарячекатаного листу зумовлене наявністю господарської мети, що виражена в виконанні взятих на себе обов'язків за договором № 105/01-2012 від 27.01.2012 р., а саме: капітальному ремонті стріли судового крану в/п 25 т. на судні "Lady Anastasiya".

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПП "Грач", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, таким чином контрагент позивача мав права виписувати податкові накладні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 1398/22.3/25128400 від 15.07.2013 р. про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2013 р. № 0001192203.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.09.13 у справі № 801/8060/13-а змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Механоелектромонтаж" (98100, вул. Федька, 28, м. Феодосія, АР Крим, ідентифікаційний код 25128400) 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) судового збору."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.09.13 у справі № 801/8060/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва