Ухвала

від 12.11.2013 по справі 136/1710/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 136/1710/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Пороховий Г.І.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Загороднюк А.Г.

суддів: Білої Л.М. Сушка О.О. ,

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача (апелянта) - Кучерука П.М., Ткаченка К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу релігійної громади Святого великомученика Дмитрія Солунського села Росоша, Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом релігійної громади Святого великомученика Дмитрія Солунського села Росоша, Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви до Росошанської сільської ради Липовецької району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування , -

В С Т А Н О В И В :

в травні 2013 року релігійна громада Святого великомученика Дмитрія Солунського села Росоша Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом про визнання протиправним та скасування рішень Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

10 жовтня 2013 року постановою Липовецького районного суду у Вінницькій області в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуюсь з рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Відмовляючи у задоволені позову Липовецький районний суд Вінницької області виходив з того, що приймаючи оскаржувані рішення, Росошанська сільська рада Липовецького району Вінницької області діяла у межах наданих їй повноважень.

Під час судового засідання представники позивача (апелянта) підтримали доводи апеляційної скарги, та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив письмове заперечення проти задоволення апеляційної скарги вх. № 179101/13, у якому зазначив, що будівництво храму по вул. Шкільна розпочалося в 1996 році і фактично завершене в 2008 році. Протягом зазначеного часу позивач належав до релігійної громади с. Росоша Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату. Зміна належності конфесії позивача відбулась після завершення будівництва храму по вул. Шкільна, 137, с. Росоша Липовецького району Вінницької області. Виходячи з цього, не може братись до уваги, як доказ, факт притягнення позивача до відповідальності за самочинне будівництво згідно з постановами №23 та №917 від 24.06.20011 року , оскільки на вказану дату позивач представляв іншу релігійну громаду. Наявність діючого храму Української Православної Церкви с. Росоша по вул. Горького, б/н дає змогу позивачу в повній мірі задовольняти потреби вірян, тому рішення 4 сесії 22 скликання Росошанської сільської ради від 19.05.1995 року про виділення земельної ділянки під будівництво Української Православної церкви Київського Патріархату ніяким чином не порушує його права.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.02.1993 року на парафіяльних зборах прийнято статут релігійної громади Святого великомученика Дмитрія Солунського села Росоша Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви та зареєстрований рішенням Вінницької обласної державної адміністрації №1238 від 29.03.1993 року.

03.02.2010 року указом архієпископа Вінницького і Могилів-Подільського протоієрей Павло Кучерук призначений настоятелем храму святого Димитрія Солунського с. Росоша та храму великомученика Пантелеймона селища Липовець Липовецького району Вінницької області.

14.12.2012 року рішенням 27 сесії 6 скликання Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату Св. Дмитрія с. Росоша Липовецького району Вінницької області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, що розташована с. Росоша, вул. Шкільна без номеру.

Крім того, вищевказаним рішенням відмовлено релігійній громаді Святого великомученика Дмитрія Солунського села Росоша Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (позивач) в наданні дозволу на розробку та виготовлення технічної документації, проекту відведення на земельну ділянку по вул. Шкільна, б/н, на якій розташовано культову споруду, збудовану без дозволу.

12.07.2013 року рішенням Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області 35 сесії 6 скликання затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату Св. Дмитрія с. Росоша Липовецького району Вінницької області та передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,18 га з призначенням - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Відповідно до пп. "в" п.2 ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями.

Відповідно до ст. 22 Земельного Кодексу України виникнення права власності або користування земельною ділянкою виникає після встановлення меж ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або користування землею посвідчується державними актами, що видаються і реєструються сільськими радами народних депутатів.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату Св. Дмитрія с. Росоша Липовецького району Вінницької області зверталась з клопотанням про виділення земельної ділянки для будівництва церкви як передбачено законодавством України.

За розглядом даного клопотання рішенням 4 сесії 22 скликання Росошанської сільської ради від 19.05.1995 року релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату Св. Дмитрія с. Росоша Липовецького району Вінницької області виділено земельну ділянку площею 0,10 га під будівництво Української Православної церкви Київського Патріархату.

Законність даного рішення "Про виділення земельної ділянки під будівництво Української Православної церкви Київського патріархату" підтверджено рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 17.05.2012 року та рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року по справі № 213/430/2012.

Ч. 5 ст. 254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Також суд звертає увагу на те, що накладення штрафів за порушення в сфері містобудування не є підтвердженням та ознаками наявності права власності на об'єкти нерухомого майна. Тому, надані позивачем постанови про накладення штрафів не можуть бути визнані належними доказами підтверджуючими право власності на будівлю храму.

Крім того, матеріали справи вказують на те, що будівництво храму розпочалось та здійснювалось до зміни Кучеруком П.М. конфесійної належності.

Судом не встановлено порушень Росошанською сільською радою при прийнятті оскаржуваних рішень ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно якої релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Таким чином, твердження позивача про порушення Росошанською сільською радою вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Земельного кодексу України є необґрунтованими, адже позивач до 2012 року не звертався про виділення йому спірної земельної ділянки, а вона в свою чергу ніколи не надавалася позивачеві, в той час як Вінницька єпархія Української Православної Церкви Київського патріархату ще в 1995 році, за ініціативою релігійної громади с.Росоша, звернулася до Росошанської сільської ради з заявою про виділення земельної ділянки під будівництво церкви, яка б задовольняла духовні потреби територіальної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу релігійної громади Святого великомученика Дмитрія Солунського села Росоша, Липовецького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви , - залишити без задоволення, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 листопада 2013 року .

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Біла Л.М.

Сушко О.О.