Ухвала

від 26.02.2013 по справі 9101/102473/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-856/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський райагропостач" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський райагропостач" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000052360/0 від 29.07.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання ВАТ "Кіровоградський райагропостач" у сумі 45683 грн., у тому числі 32631 грн. за основним платежем та 13052 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000072360/0 від 29.07.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 302294 грн. ВАТ "Кіровоградський райагропостач"; визнано нечинними податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000062360/0 від 29.07.2010 року в частині нарахування ВАТ "Кіровоградський райагропостач" податку на прибуток в розмірі 629485 грн. 25 коп. у тому числі 419656 грн. 50 коп. суми податкового зобов'язання за основним платежем та 209828 грн. 75 коп. податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що при прийнятті постанови, яка оскаржується, мали місце порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної працівниками відповідача планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010 року складено Акт перевірки від 16.07.2010 року за №10/23-60/00904966, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2010 р. за №0000062360/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 767 409,00 грн., та фінансові санкції в розмірі 383 705,00 грн. у зв'язку з порушенням підпункту п.5.1., пп.5.2.1., п.5.2., пп. 5.3.9 п.5.3., пп. 5.4.10 п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі вказаного вище Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2010р. за №0000052360/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 32 631,00 грн., та фінансові санкції в розмірі 13 052,00 грн. у зв'язку з порушенням підпункту п.п. 7.4.4. п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та від 29.07.2010р. за №0000072360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 302 294,00 грн. у зв'язку з порушенням підпункту п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.1, п.7.4., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем протягом періоду з 01.10.2008 по 31.03.2010 віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг від: ФОП ОСОБА_2 - "Консультація з питань інформатизації комп'ютерних систем" у загальній сумі 540 000,00 грн. (період з 01.01.2009 по 31.03.2010 товариством послуги отримано, та віднесено до складу валових витрат); ФОП ОСОБА_3 - "Кур'єрські послуги, технічна підтримка обладнання, мийка автомашин" у загальній сумі 188 095,00 грн. (період з 01.01.2009 по 31.03.2010 товариством послуги отримано, та віднесено до складу валових витрат); ФОП ОСОБА_1 - "Виконання монтажно-будівельних робіт (під'єднання магістральних ліній до спиртосховища, підготовка котлована )" у загальній сумі 142 290,00 грн. (період з 01.01.2009 по 31.03.2010 товариством послуги отримано, та віднесено до складу валових витрат); ФОП ОСОБА_4 - "Впорядкування та оптимізація бізнес-процесів складського господарства по внутрішнім та зовнішнім складським операціям ( погрузочно-розгрузочні роботи" у загальній сумі 483 025,00 грн. (період з 01.01.2009 по 31.03.2010 товариством послуги отримано, та віднесено до складу валових витрат).

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що послуги ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 надавались безпосередньо працівниками товариства, оскільки на вимогу перевіряючих, для встановлення безпосереднього зв'язку між підприємством та підприємцями (надавачами послуг), товариством надано копії наказів: ФОП ОСОБА_2 прийнятий на роботу згідно наказу № 275-к від 04.09.06р. на посаду головного економіста з окладом згідно штатного розкладу; ФОП ОСОБА_3 прийнятий на роботу згідно наказу № 57-к від 01.04.99р. на посаду головний механик транспортного цеху з окладом згідно штатного розкладу; ФОП ОСОБА_1 прийнятий на роботу згідно наказу № 202-к від 10.10.05р. на посаду головний інженер з окладом згідно штатного розкладу; ФОП ОСОБА_4 прийнята на роботу згідно наказу № 147-к від 22.05.06р. на посаду головний диспетчер з окладом згідно штатного розкладу. Крім того, інформація щодо посад вказаних працівників ВАТ "Кіровоградський райагропостач" наведена відповідно до відомостей нарахування заробітної плати та розрахунків за Формою 1ДФ. Надання вказаних робіт оформлялося актами прийому-передачі виконаних робіт. Згідно актів виконаних робіт товариством віднесено до складу валових витрат різноманітні послуги по дослідженню ринку та виявлення суспільної думки збуту отримані від ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 за 2009 рік на загальну суму 1019045грн. та за 1 квартал 2010 року на загальну суму 334365грн. (перелік актів з датами, найменування робіт, на загальну суму, та періоди наведено в таблиці на сторінці акту перевірки 10-11.

Згідно даних відомостей нарахування заробітної плати, податкових розрахунків за формою №1ДФ за перевірений період, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, є штатними працівниками, зокрема працюють на товаристві ВАТ "Кіровоградський райагропостач" та вищевказані послуги не можуть виконувати, так як виконують на підприємстві щоденно свої безпосередні обов'язки згідно посадових інструкцій.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.1 статті 5 Закону, товариством завищено суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 1 353 410 грн. в тому числі: за 2 квартал 2009 року в сумі 862400 грн.; за 3 квартал 2009 року в сумі 121655 грн.; за 4 квартал 2009 року в сумі 34990 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 334365 грн.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР) із змінами та доповненнями, " валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Відповідно до 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР - "до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті."

Відповідно до 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР - "не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами".

Дослідивши питання обгрунтованості віднесення товариством протягом періоду з 01.10.2008 по 31.03.2010 року до складу валових витрат вартість отриманих послуг від: ФОП ОСОБА_2 "Консультація з питань інформатизації комп'ютерних систем" у загальній сумі 540 000,00 грн., ФОП ОСОБА_3 послуг -" Кур'єрські послуги, технічна підтримка обладнання, мийка автомашин" у загальній сумі 188 095,00 грн., ФОП ОСОБА_1 "Виконання монтажно-будівельних робіт (під'єднання магістральних ліній до спиртосховища, підготовка котлована)" у загальній сумі 142 290,00 грн., ФОП ОСОБА_4 "Впорядкування та оптимізація бізнес-процесів складського господарства по внутрішнім та зовнішнім складським операціям (погрузочно-розгрузочні роботи" у загальній сумі 483 025,00 грн., судом першої інстанції було вірно зазначено, що позивачем не надано достатніх доказів про те, що вказані послуги надавались штатними працівниками підприємства у вільний від виконання своїх основних обов'язків час та не доведено пов'язаність понесених витрат з господарською діяльністю підприємства. За приписами п.5.2.1. ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказані витрати мають бути пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва і тільки тому можуть бути віднесені на валові витрати.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат протягом періоду з 01.10.2008 по 31.03.2010 року вартість отриманих послуг від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 1353410 грн. Cума податкового зобов'язання за основним платежем складає 1353410 грн. (валові витрати) х 25% (податок на прибуток) = 338352 грн. 50 коп., а штрафні санкції відповідно становлять: 338352 грн. 50 коп. х 50% = 169176 грн. 25 коп.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачається, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне визнати не чинним податкове повідомлення - рішення №0000062360/3 від 23.02.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 629485 грн. 25 коп., з яких 419656 грн. 50 коп. сума податкового зобов'язання за основним платежем та 209828 грн. 75 коп. сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо наявності підстав для віднесення до витрат вартості отриманих від постачальника ТОВ "Аватар-Буд" код 35234587 за договором купівлі-продажу №27 від 01.07.08 і №37 від 11.06.2009 року сировини та комплектуючих для подальшого власного виробництва готової продукції на суму 1612770 грн. та правомірності віднесення до податкового кредиту в листопаді 2008 року вартості придбаних у ТОВ "Аватар- Буд" матеріальних цінностей на суму 302294 грн. (сума завищення згідно до податкового повідомлення - рішення №0000072360/0- 302294 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з посиланням на дані системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та Наказу ДПАУ №266 від 18.04.2008р. "Про організацію взаємодії органів ДПС при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів" за листопад 2008 року виявив розбіжність між ТОВ "Аватар-Буд" та ТОВ "Герн Груп" на суму 322554 грн. ТОВ "Герн-Груп" (код ЄДРПОУ 24082126), м.Київ, перебуває на обліку у Печерському р-ні м. Києва, юридична адреса: м. Київ, вул.. Грушевського, буд.10,кв.6, має стан, платника "10" запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). Згідно форми 1-ДФ директор ТОВ "Герн-Груп" ОСОБА_6, перебуває на посаді директора з 20.06.2006 року по теперішній час.

Як вбачається із акта перевірки №10/2360/00904966 року відповідач визнає підприємство ТОВ "Герн-Груп" фіктивним в силу вимог статті 234 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано в матеріали справи рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсним статуту ТОВ "Герн-Груп", а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

Крім того, відповідачем не доведено суду, що ТОВ "Герн-Груп" було створено з відома або за участю позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії позивача є цілком правомірними по віднесенню до складу валових витрат сум витрат у зв'язку з придбанням товарів, які проведені за правочином за 4 квартал 2008 року на суму врахованого податкового зобов'язання в розмірі 403193 грн. та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 282235 грн.

Стосовно правомірності віднесення до валових витрат вартості отриманих транспортних послуг в розмірі 65855 грн. 97 коп. та віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 12371 грн. 19 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01 № 2344-ІІІ послугою з перевезення вантажів вважається перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуг за плату. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.09 № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН), фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником або ліцензійна картка, подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2) тощо.

Відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що, товариство по угоді б\н від 20.02.2008р. від перевізників: ПП "Спецавтотранс", по угоді №25 від 12.05.2009р. ТОВ "Аврора-Автотранс" отримало транспортні послуги по перевезенню сировини та комплектуючих від постачальників. Сировина та комплектуючі використана у виготовленні готової продукції власного виробництва, саме тому всі витрати на загальну суму від ПП "Спецавтотранс"- 58 819,16 грн. в т.ч. ПДВ 9 803,19 грн. та від ТОВ "Аврора-Автотранс"- 19 408,00 грн. в т. ч ПДВ 2,568,00 грн. віднесені до валових витрат відповідного періоду на збільшення вартості сировини та комплектуючих, що перевозилися. ПДВ віднесено, згідно отриманих від перевізника податкових накладних до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Згідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Варто зазначити, що у відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту в розмірі 334924 грн., з яких за листопад 2008 року в сумі 327877 грн, за грудень 2008 року в сумі 2333 грн. за лютий 2009 року в сумі 1333 грн., за червень 2009 року в сумі 1284 грн. та за серпень 2009 року в сумі 2097 грн. підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону. (т.1 а.с. 71-76 ). Окрім того, наявність належним чином оформлених податкових накладних підтверджується також актом перевірки (т.1 а.с.46-47).

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, свідчили про їх фіктивний характер. Відтак факт наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності ТОВ "Герн-Груп" за даних обставин не впливає на правильність формування позивачем спірного податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає безпідставним посилання позивача на розбіжності в нумерації акта перевірки наданого позивачу (№10/2360/00904966) та номеру акта на підставі якого складені оспорювані податкові повідомлення-рішення (№10/23-60/009049961) (а.с.2,36-38), оскільки вказані помилки суттєво не вплинули на наявність чи відсутність виявлених перевіркою порушень та не є підставами для скасування прийнятих за результатами перевірки заходів реагування з боку контролюючого органу.

На підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко