Рішення

від 25.11.2013 по справі 901/3145/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.2013 Справа № 901/3145/13 за позовом Українського товариства охорони птахів

(пр. Глушакова, 65, м. Київ, 03187)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс»

(вул. Спаї, буд. 1, м. Білогірськ, Білогірський район, АР Крим, 97600)

про розірвання договору та стягнення 562 572.33 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Лутовінов Сергій Володимирович, адвокат, довіреність б/н від 26.08.2013, Українське товариство охорони птахів;

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Укрсевресурс»;

Суть спору: Українське товариство охорони птахів звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс» та просить суд розірвати договір купівлі - продажу та стягнути з відповідача збитки в розмірі 555 000.00 грн., а також 3 % річних в сумі 7 572.33 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № SB/27/LOT21 від 05 березня 2013 року, що виразилося у порушенні відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір та повернути сплачені ним кошти.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на статті 526, 530, 610, 611, 651, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14 листопада 2013 року позовні вимоги визнав частково на суму 515 200.00 грн.. В іншій частині просив в позові відмовити.

В судове засідання 25 листопада 2013 року відповідач явку представника не забезпечив, вимоги суду не виконав, надіслав на адресу суду заяву вих. № 27/1 від 25 листопада 2013 року, в якій просив суд розгляд справи відкласти, у зв'язку з тим, що його представник знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Так, суд зауважує, що статтею 28 Господарського процесуального кодексу України перелік осіб, які можуть представляти інтереси юридичних осіб в суді, не обмежений керівниками або іншими певними особами, а отже не можна визнати причину, вказану відповідачем для відкладення судового засідання, - поважною.

Крім того, відповідачем не було надано суду доказів знаходження його представника на лікарняному.

Приймаючи до уваги, що розгляд даної справи вже відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача, при цьому щоразу про дату судового засідання сторін було повідомлено заздалегідь та у відповідності до наявних у матеріалах справи адресних даних, що надавало можливість вирішити питання представництва інтересів в суді в порядку статті 28 Господарського процесуального кодексу України, якою перелік представників не обмежений певними особами, а також враховуючи, що розгляд господарських справ обмежений процесуальним строком, суд визнав можливим розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14 листопада 2013 року у даній справі за клопотанням представника відповідача (а.с. 91) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (а.с. 98-99).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив :

05 березня 2013 року між Українським товариством охорони птахів (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс» (постачальник) був укладений договір купівлі - продажу № SB/27/LOT21, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, доставити та розвантажити, а замовник прийняти та оплатити три трактори МТЗ-89.2, надалі - товар, в порядку та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 8-10).

Відповідно до пункту 1.2 комплектація та характеристики товару визначаються у відповідності з технічним завданням, який є невід'ємною частиною цього договору. Місце доставки товару : м. Білогірськ, АР Крим, Україна. Поставка повинна бути здійснена до 20 березня 2013 року на умовах DDP Інкотермс - 2010 прим. 1. Перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором відбувається в момент підписання сторонами накладної (видаткової накладної).

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає : 555 000.00 грн..

Пунктом 3.1.1 договору визначений обов'язок постачальника поставити замовнику товар не пізніше 20 березня 2013 року.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору замовник зобов'язаний здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку - фактури, не пізніше 13 березня 2013 року.

Згідно з пунктом 4.1 договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач по справі отримав від позивача у рахунок передплати вартості товару 555 000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 07 березня 2013 року (а.с. 11).

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої обов'язки за договором купівлі - продажу не виконав та товар не передав.

Вказане з'явилося підставою для звернення Українського товариства охорони птахів до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, у зв'язку з чим правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалося, 05 березня 2013 року між Українським товариством охорони птахів (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс» (постачальник) був укладений договір купівлі - продажу № SB/27/LOT21, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, доставити та розвантажити, а замовник прийняти та оплатити три трактори МТЗ-89.2, надалі - товар, в порядку та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 8-10).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що він набирає чинність з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити замовнику товар не пізніше 20 березня 2013 року.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору замовник зобов'язаний здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку - фактури, не пізніше 13 березня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач по справі отримав від позивача у рахунок передоплати вартості товару 555 000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 07 березня 2013 року (а.с. 11).

Порушивши умови пункту 3.1.1 вказаного договору, ТОВ «Укрсевресурс» товар у визначений договором строк позивачу не поставив.

Представник відповідача у судовому засіданні 14 листопада 2013 року надав усні пояснення суду, згідно з якими підтвердив викладені в позові обставини, зокрема, отримання коштів від Українського товариства охорони птахів, однак стверджував, що неможливість виконання ТОВ «Укрсевресурс» своїх зобов'язань за укладеним договором в частині поставки товару була викликана порушенням позивачем усних домовленостей, що існували між сторонами за договором.

Крім того, представник відповідача пояснив, що погоджується із наявністю у нього обов'язку повернути позивачу отримані кошти, проте, за вирахуванням витрат, понесених ТОВ «Укрсевресурс» у зв'язку з виконанням цього договору. Так, на думку представника, поверненню позивачеві підлягають кошти в сумі 515 200.00 грн..

Однак, суд вважає такі доводи представника відповідача недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, зокрема, на підтвердження таких доводів судом було витребувано у відповідача докази в обґрунтування витрат, понесених ним у зв'язку з виконанням договору, а також докази на підтвердження існування усних домовленостей, на порушення яких скаржився відповідач (а.с. 99).

Однак, вказані вимоги суду виконанні не були, доказів неможливості їх виконання не надано.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 43/308-10.

Таким чином, вказані вимоги позивача відповідають положенням частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Проте, суд вважає, що позивачем невірно визначено правову природу стягуваної суми, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацом другим пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року №6 «Про судове рішення» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

В пункті 16 Інформаційного листа від 29 червня 2010 року N 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на питання чи може господарський суд у вирішенні спору застосувати інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилаються сторони та інші учасники судового процесу, Вищий господарський суд України відповів, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу.

Так, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням статті 83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року по справі № 5002-21/3634-2011.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, визначено у статті 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суд вважає, що сума 555 000.00 грн. є сумою попередньої оплати, яка з огляду на відсутність доказів передання покупцю товару, а також доказів повернення відповідачем вартості сплаченого товару, підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суд визнає неспроможними посилання представника відповідача на те, що стягненню з нього підлягає сума в розмірі 515 200.00 грн., оскільки пунктом 2.1 договору купівлі продажу № SB/27/LOT21 від 05 березня 2013 року, визначено, що загальна вартість товару, що поставляється за цим договором складає : 555 000.00 грн., доказів понесення збитків у зв'язку з виконанням договору, як і наявності у позивача обов'язку їх відшкодувати, суду надано не було.

Також, позивачем по справі на виконання умов договору було перераховано на користь відповідача передоплату вартості товару саме в сумі 555 000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 07 березня 2013 року (а.с. 11).

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає сума передоплати в повному обсязі, а саме - в розмірі 555 000.00 грн..

Крім того, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору, позивач вимагав його розірвання.

Статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, з огляду на вимоги статей 530, 629, 651 Цивільного кодексу України, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору купівлі - продажу № SB/27/LOT21 від 05 березня 2013 року такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 21 березня 2013 року по 02 вересня 2013 року 3 % річних в сумі 7 572.33 грн., нарахованих ним на суму попередньої оплати вартості товару.

Однак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7 572.33 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, зазначена стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення саме грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей .

Проценти річних, передбачені наведеною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Так, за договором купівлі - продажу SB/27/LOT21 від 05 березня 2013 року у відповідача був передбачений обов'язок поставити, доставити та розвантажити товар покупцю, таким чином порушення грошового зобов'язання з боку відповідача у даній справі за вказаним договором відсутнє, у зв'язку з чим правові підстави для застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення з відповідача 3 % річних в сум 7 572.33 грн. у суду також відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2013 року по справі № 904/1084/13-г.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7 572.33 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 26 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі - продажу № SB/27/LOT21 від 05 березня 2013 року, укладений між Українським товариством охорони птахів (пр. Глушакова, 65, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 20069726) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс» (вул. Спаї, буд. 1, м. Білогірськ, Білогірський район, АР Крим, 97600, код ЄДРПОУ 37828382).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс» (вул. Спаї, буд. 1, м. Білогірськ, Білогірський район, АР Крим, 97600, код ЄДРПОУ 37828382) на користь Українського товариства охорони птахів (пр. Глушакова, 65, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 20069726) суму в розмірі 555 000.00 грн. та 12 398.45 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В позові в частині вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсевресурс» на користь Українського товариства охорони птахів 3 % річних в сумі 7572.33 грн. - у задоволенні відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська