Постанова

від 20.11.2013 по справі 813/7493/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року справа № 813/7493/13-а

зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Сапуги О.Ю.,

представників відповідачів Іванського В.І., Карпина Я.С.,

свідка ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної податкової служби у Львівській області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної податкової служби у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2013 р. №0000031600 та №0000041600.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та фізичними особами - покупцями меблевої фурнітури. Позивач зазначає, що відповідач дійшов висновку про «безтоварний» характер господарських операцій з фізичними особами на тій підставі, що вони не підтверджені документально, неправомірно залишивши поза увагою розхідні, товарно-транспортні накладні та акти надання транспортних послуг, виписки з банківських рахунків, які підтверджують реальність цих господарських операцій. Позивач вказав, що відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятись як в усній, так і в письмовій формі, тому укладення ним усних договорів з фізичними особами-покупцями не суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивач вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді. Позивач зазначає, що ТзОВ "БУА Проперті" реорганізовано шляхом приєднання до позивача, під час якого відбулось правонаступництво усіх прав та обов'язків ТзОВ "БУА Проперті", а не уступка грошових зобов'язань. Перенесення від'ємного значення, яке обліковується у платника податків, що припиняється до правонаступника неможливо здійснити відповідно до норм 4.6.4 , п.4.6.3, п.4.6.4, п.8 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість", оскільки воно виникло не на підставі перенесення від'ємного значення ПДВ минулого звітного періоду, а на підставі передавального акту, зареєстрованого у ДПІ у Пустомитівському районі 19 вересня 2011 року. Крім того, позивач зазначає, що питання правомірності перенесення від'ємного значення з ПДВ, яке обліковувалось у ТзОВ «БУА Проперті» на дату підписання передавального акту у сумі 5180685грн. до правонаступника ТзОВ «Блюм Україна» знаходиться на стадії судового розгляду у Львівському апеляційному адміністративному суді.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що господарські операції позивача з фізичними особами-покупцями мають безтоварний характер, оскільки здійснювались у значних обсягах без заключення письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи (у видаткових накладних не вказано повністю ім'я та по-батькові, ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчують фізичну особу; місце проживання, куди відвантажено продукцію). Підставою для доводів відповідача про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість стали висновки акту ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Блюм Україна» з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість від 29.10.2012 р. №687/2200/35562871, якому встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 5180685грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просили суд у задоволенні адміністративного суду відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника третьої особи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Блюм Україна» зареєстроване 14.01.2007р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 35562871. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 15.11.2007 р. , перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівської області. Місцезнаходження позивача: Львівська область, Пустомитівський район, с.Пасіки-Зубрицькі, вул.Дорожня, 50, фактичне місцезнаходження - Львівська область, Пустомитівський район, с.Пасіки-Зубрицькі, вул.Дорожня, 50.

На підставі направлень від 22.04.2013 р. №2003-2010, виданих ДПС у Львівській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.82.1ст.82 Податкового кодексу України, наказу ДПС у Львівській області від 03.04.2013 р. №242 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Блюм Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 24.05.2013 р. №68/2270/35562871.

Перевіркою встановлені такі порушення:

1) п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2 квартал 2011р. на суму21083 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 36206 грн., за перший квартал 2012р. на суму 57290грн.; занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012р. на суму 3008 грн.

2) п.87.7 ст.87, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, п.4.6.2, п.4.6.3, п.4.6.4 наказу «Про затвердженні форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1174977 грн.;

3) ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного розмитнення товару за контрактом від 12.05.2011 р. №12/05/2011.

4) п.176.2 ст.176 ПК України, а саме в податкових розрахунках невірно вказана ознака доходу за оренду нерухомого майна, замість ознаки 106 - ознака 157.

Не погоджуючись з актом перевірки від 24.05.2013 р. №68/2270/35562871 позивач 28.05.2013р. подав до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області письмові заперечення.

На підставі Акту перевірки від 24.05.2013 р. №68/2270/35562871 ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесено:

1) податкове повідомлення-рішення 07.06.2013 р. №0000041600, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача у сумі 5209570 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення 07.06.2013 р. №0000031600, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1 762466 грн., в т.ч. 1174977 грн. за основним зобов'язанням та 587489 грн. за штрафними санкціями;

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ГУ Міндоходів у Львівській області (скарга від 20.06.2013 р.). Рішенням ГУ Міндоходів у Львівській області від 01.08.2013р. №6650/10-3005/448 у задоволенні скарги позивача відмовлено, а податкове повідомлення-рішення №0000031600 скасовано в частині 1162567грн. зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 р., та збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11458грн.

12.08.2013р. позивач подав скаргу до Міндоходів України на рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 01.08.2013р. №6650/10-3005/448. Як вбачається з рішення Міндоходів України від 06.09.2013 р. №10529699-99-10-0115, рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 01.08.2013р. №6650/10-3005/448 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо доводів про безтоварність операцій позивача з фізичними особами-покупцями суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичними особами укладено договори купівлі-продажу меблевої фурнітури в усній формі.

На підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з фізичними особами-покупцями, позивачем надано копії: виписок з банківських рахунків (а.с. 101-162), накладних №360002009 від 10.07.2012р., №360002280 від 14.08.2012р., №360002406 від 29.08.2012 р., №360002661 від 27.09.2012р., №360002565 від 17.09.2012 р., №360002844 від 16.10.2012р., №360002864 від 17.10.2012 р., №360002867 від 18.10.2012 р., №360002926 від 25.10.2012 р., №360002949 від 26.10.2012 р., №360002986 від 30.10.2012 р., №360002977 від 30.10.2012 р., №360002978 від 30.10.2012 р., №360002979 від 30.10.2012 р., №360002980 від 30.10.2012 р., №360002981 від 30.10.2012 р., №360002982 від 30.10.2012 р., №360002983 від 30.10.2012 р., №360002984 від 30.10.2012 р., №360002985 від 30.10.2012 р., №360002993 від 30.10.2012 р., №360003038 від 06.11.2012 р., №360003068 від 08.11.2012 р., №360003093 від 12.11.2012 р., №360003274 від 27.11.2012 р., №360003273 від 27.11.2012 р., №360003272 від 27.11.2012 р., №360003300 від 29.11.2012 р., №360003298 від 29.11.2012 р., №360003299 від 29.11.2012 р., №360003301 від 30.11.2012 р., №360003508 від 21.12.2012 р., №360003561 від 26.12.2012 р., №360003560 від 26.12.2012 р., №360003559 від 26.12.2012 р., №360003558 від 26.12.2012 р., №360003557 від 26.12.2012 р.,товарно-транспортних накладних від 10.07.2012 р., від 13.08.2012 р., від 03.09.2012 р., від 17.09.2012 р. №0260653, від 08.10.2012р. №0260829, від 17.10.2012р. №0260901, від 17.10.2012р. №0260903, від 18.10.2012 р. №0260909, від 13.08.2012 р., від 06.11.2012 р. №0322549, від 30.11.2012р. №0492565, від 21.12.2012 р. №0421505,

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, виходячи з такого.

При проведенні перевірки господарських операцій по реалізації позивачем меблевої фурнітури судом встановлено, що: 1) між фізичними особами покупцями та позивачем не укладались договори купівлі-продажу у письмовій формі; 2) єдиними документами, що підтверджують здійснення вказаних господарських операцій є накладна про відпуск товару, яка зі сторони покупців підписана невстановленими особами; 3) у наданих позивачем документах неможливо визначити пункт відвантаження продукції покупцям та її розвантаження; 4) відсутні складські документи, що підтверджують факт відвантаження товару; 5) не встановлено осіб, що купляли гуртовими партіями меблеву фурнітуру у позивача.

Суд бере до уваги також те, що позивачем не надано відповідачу під час перевірки, а також не надано у судовому засіданні документів, які б дозволили ідентифікувати фізичних осіб (покупців) та встановити, за який товар проводилась оплата в банк підприємства, як регламентувався порядок купівлі-продажу продукції, ким здійснювалось транспортування, яким чином і звідки проводилось відвантаження товару.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції купівлі-продажу меблевої фурнітури між позивачем та фізичними особами з урахуванням відсутності доказів реального виконання господарської операції.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції. Тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Щодо доводів позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 п.198 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного виконання за договорами купівлі продажу з невстановленими особами не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та фізичними особами покупцями меблевої фурнітури. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 07.06.2013 р. є №0000031600 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо доводів позивача про протиправність висновків відповідача про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач не відобразив у деклараціях з податку на додану вартість висновки акту від 29.10.12 року № 687/2200/35562871, позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Блюм Україна" з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року та по взаєморозрахунках із ПП "Імпел ЛТД", за результатами якої встановлено завищення залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2011 року у сумі 5180685 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ у сумі 5192143 грн. при відображенні ТзОВ "Блюм Україна" цієї суми у декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Згідно з п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V вказаного Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 2.2. Порядку направлення органам державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р., визначено, що у разі зменшення від'ємного значення суми ПДВ платника податку структурний підрозділ органу ДПС складає податкове повідомлення-рішення.

У п.4.6.7. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Міністерством фінансів України №1492 від 25.11.2011р., передбачено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки.

Таким чином, у разі, коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення платником задекларованого залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ, то сума зменшення залишку від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В4» відображається платником зі знаком «-« у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду, в якому таке податкове повідомлення-рішення отримано.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що питання щодо грошового зобов'язання зі сплати ПДВ у сумі 5192143 грн. не може вирішуватися до набрання законної сили судовим рішенням у справі за апеляційною скаргою позивача на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001052350 від 16.11.2012 року. Суд зазначає, що у межах цієї справи вирішується питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013р. є №0000041600, а тому перешкод для розгляду питання щодо завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 5192143 грн. немає.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 07.06.2013р. є №0000041600 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 25.11.2013 р.

Суддя А.Г.Гулик