Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/16836/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16836/13 19.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Групп, ЛТД»

до Приватного акціонерного товариства «Центр ділової авіації»

про стягнення 32 611, 74 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Аксентьєва Т.С. за довіреністю № 134 від 28.10.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Групп, ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центр ділової авіації» (далі - відповідач) про стягнення 32 611, 74 грн., в тому числі 30 959, 08 грн. основного боргу та 1 652, 66 грн. пені. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар та надав послуги, які останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не були оплачені у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16836/13, розгляд справи призначено на 17.09.2013 р.

У судовому засіданні 17.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 29.10.2013 р.

28.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.11.2013 р.

11.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що за період господарських взаємовідносин між сторонами позивач поставив відповідачу товар та надав послуги на суму 148 033, 46 грн., з яких оплачено лише 117 074, 38 грн., у зв'язку з чим борг складає 30 959, 08 грн.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір постачання бортового харчування № АС-18, відповідно до п. 1.1. якого виконавець виготовляє і доставляє на борт повітряного судна, експлуатованого замовником, бортове харчування, згідно замовлення, затверджених сторонами Раціонів харчування та «Технології постачання бортового харчування», надає послуги по обслуговуванню повітряного судна, а замовник приймає й оплачує бортове харчування і послуги.

Пунктом 4.1. Договору його сторони визначили, що постачання бортового харчування здійснюється на борт повітряного судна, а саме: постачальник здійснив постачання і надав послуги, коли бортове харчування доставлено на борт (в салон) повітряного судна замовника, за допомогою автоліфта (іншого спецтранспорту) та персоналом постачальника або передано представнику замовника на території цеху бортового харчування, що підтверджується підписами на накладних.

Відповідно до п. 5.6. Договору розрахунок за відпущене бортове харчування, посуд та послуги замовник здійснює двічі на місяць на підставі рахунків, наданих виконавцем, за періоди з 1 по 15 число та з 16 по 31 число поточного місяця, протягом 3 банківських днів з моменту одержання рахунку замовником.

Згідно з п. 9.1. Договору він набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р.

При відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення дії Договору або його зміни протягом місяця до закінчення терміну його дії, Договір вважається продовженим на наступні календарні роки на тих же умовах, передбачених даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - на загальну суму 30 646, 60 грн., на підставі наступних видаткових накладних: № 404 від 03.05.2013 р. на суму 749, 70 грн. (рахунок № 410), № 282 від 01.04.2013 р. на суму 872, 28 грн. (рахунок № 286), № 290 від 04.04.2013 р. на суму 979, 20 грн. (рахунок № 294), № 295 від 05.04.2013 р. на суму 1 642, 50 грн. (рахунок № 299), № 297 від 05.04.2013 р. на суму 1 732, 94 грн. (рахунок № 304), № 302 від 07.04.2013 р. на суму 45, 00 грн. (рахунок № 309), № 304 від 08.04.2013 р. на суму 698, 40 грн. (рахунок № 311), № 318 від 11.04.2013 р. на суму 1 357, 20 грн. (рахунок № 323), № 333 від 14.04.2013 р. на суму 705, 60 грн. (рахунок № 336), № 338 від 15.04.2013 р. на суму 687, 60 грн. (рахунок № 342), № 344 від 18.04.2013 р. на суму 450, 00 грн. (рахунок № 349), № 355 від 19.04.2013 р. на суму 1 343, 70 грн. (рахунок № 360), № 398 від 30.04.2013 р. на суму 153, 00 грн. (рахунок № 402), № 185 від 05.03.2013 р. на суму 1 480, 94 грн. (рахунок № 188), № 190 від 06.03.2013 р. на суму 418, 50 грн. (рахунок № 193), № 197 від 07.03.2013 р. на суму 2 232, 00 грн. (рахунок № 200), № 198 від 07.03.2013 р. на суму 23, 40 грн. (рахунок № 201), № 201 від 07.03.2013 р. на суму 1 596, 24 грн. (рахунок № 207), № 204 від 08.03.2013 р. на суму 3 194, 56 грн. (рахунок № 210), № 225 від 14.03.2013 р. на суму 602, 10 грн. (рахунок № 229), № 234 від 17.03.2013 р. на суму 1 055, 70 грн. (рахунок № 239), № 235 від 18.03.2013 р. на суму 883, 80 грн. (рахунок № 241), № 248 від 22.03.2013 р. на суму 2 210, 40 грн. (рахунок № 253), № 251 від 22.03.2013 р. на суму 1 055, 70 грн. (рахунок № 255), № 260 від 25.03.2013 р. на суму 1382, 40 грн. (рахунок № 264), № 261 від 26.03.2013 р. на суму 636, 74 грн. (рахунок № 265), № 262 від 26.03.2013 р. на суму 328, 50 грн. (рахунок № 266), № 272 від 29.03.2013 р. на суму 1 419, 30 грн. (рахунок № 272), № 276 від 31.03.2013 р. на суму 709, 20 грн. (рахунок № 282).

Також, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу супутні послуги з оренди контейнерів, санітарної обробки посуду та приборів, пломбування, на загальну суму 1 474, 20 грн., що підтверджується наступними Актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): № 217 від 03.05.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 410), № 156 від 01.04.2013 р. на суму 84, 06 грн. (рахунок № 286), № 161 від 04.04.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 294), № 165 від 05.04.2013 р. на суму 54, 00 грн. (рахунок № 299), № 166 від 05.04.2013 р. на суму 269, 46 грн. (рахунок № 304), № 171 від 07.04.2013 р. на суму 92, 34 грн. (рахунок № 309), № 173 від 08.04.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 311), № 179 від 11.04.2013 р. на суму 54, 00 грн. (рахунок № 323), № 188 від 14.04.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 336), № 191 від 15.04.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 342), № 197 від 19.04.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 360), № 211 від 30.04.2013 р. на суму 34, 56 грн. (рахунок № 402), № 97 від 05.03.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 188), № 102 від 06.03.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 193), № 107 від 07.03.2013 р. на суму 99, 00 грн. (рахунок № 207), № 108 від 08.03.2013 р. на суму 99, 00 грн. (рахунок № 210), № 121 від 14.03.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 229), № 126 від 17.03.2013 р. на суму 49, 50 грн. (рахунок № 239), № 127 від 18.03.2013 р. на суму 49, 50 грн. (рахунок № 241), № 135 від 22.03.2013 р. на суму 161, 28 грн. (рахунок № 253), № 136 від 22.03.2013 р. на суму 49, 50 грн. (рахунок № 255), № 142 від 25.03.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 264), № 143 від 26.03.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 265), № 148 від 29.03.2013 р. на суму 54, 00 грн. (рахунок № 278), № 152 від 31.03.2013 р. на суму 27, 00 грн. (рахунок № 282).

При цьому, відносно вказаних господарських операцій також були складені Заявки-накладні № АС-302/у від 03.05.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-302/к/534 від 03.05.2013 р. на суму 749, 70 грн., № АС-211/к/368 від 01.04.2013 р. на суму 872, 28 грн., № АС-211/у від 01.04.2013 р. на суму 84, 06 грн., № АС-218/к/381 від 04.04.2013 р. на суму 979, 20 грн., № АС-218/у від 04.04.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-223/к/390 від 05.04.2013 р. на суму 1 642, 50 грн., № АС-223/у від 05.04.2013 р. на суму 54, 00 грн., № АС-224/к/392 від 05.04.2013 р. на суму 1 732, 94 грн., № АС-224/у від 05.04.2013 р. на суму 269, 46 грн., № АС-229/к/402 від 07.04.2013 р. на суму 45, 00 грн., № АС-229/у від 07.04.2013 р. на суму 92, 34 грн., № АС-231/к/401 від 08.04.2013 р. на суму 698, 40 грн., № АС-231/у від 08.04.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-241/к/417 від 11.04.2013 р. на суму 1 357, 20 грн., № АС-241/у від 11.04.2013 р. на суму 54, 00 грн., № АС-252/к/437 від 14.04.2013 р. на суму 705, 60 грн., № АС-252/у від 14.04.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-255/к/438 від 15.04.2013 р. на суму 687, 60 грн., № АС-255/у від 15.04.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-258/к/452 від 18.04.2013 р. на суму 450, 00 грн., № АС-365/к/461 від 19.04.2013 р. на суму 1 343, 70 грн., № АС-265/у від 19.04.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-296/к/524 від 30.04.2013 р. на суму 153, 00 грн., № АС-296/у від 30.04.2013 р. на суму 34, 56 грн., № АС-134/к/253 від 05.03.2013 р. на суму 1 480, 94 грн., № АС-134/у від 05.03.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-139/к/261 від 06.03.2013 р. на суму 418, 50 грн., № АС-139/у від 06.03.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-145/к/263 від 07.03.2013 р. на суму 2 232, 00 грн., № АС-146/к/272 від 07.03.2013 р. на суму 23, 40 грн., № АС-148/к/269 від 07.03.2013 р. на суму 1 596, 24 грн., № АС-148/у від 07.03.2013 р. на суму 99, 00 грн., № АС-151/к/276 від 08.03.2013 р. на суму 3 194, 56 грн., № АС-151/у від 08.03.2013 р. на суму 99, 00 грн., № АС-167/к/304 від 14.03.2013 р. на суму 602, 10 грн., № АС-167/у від 14.03.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-175/к/315 від 17.03.2013 р. на суму 1 055, 70 грн., № АС-175/у від 17.03.2013 р. на суму 49, 50 грн., № АС-176/к/320 від 18.03.2013 р. на суму 883, 80 грн., № АС-176/у від 18.03.2013 р. на суму 49, 50 грн., № АС-184/к/332 від 22.03.2013 р. на суму 2 210, 40 грн. ,№ АС-184/у від 22.03.2013 р. на суму 161, 28 грн., № АС-186/к/334 від 22.03.2013 р. на суму 1 050, 70 грн., № АС-186/у від 22.03.2013 р. на суму 49, 50 грн., № АС-194/к/342 від 25.03.2013 р. на суму 1 382, 40 грн., № АС-194/у від 25.03.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-195/к/344 від 26.03.2013 р. на суму 636, 74 грн., № АС-195/у від 26.03.2013 р. на суму 27, 00 грн., № АС-196/к/346 від 26.03.2013 р. на суму 328, 50 грн., № АС-201/к/355 від 29.03.2013 р. на суму 1 419, 30 грн., № АС-201/у від 29.03.2013 р. на суму 54, 00 грн., № АС-208/к/363 від 31.03.2013 р. на суму 709, 20 грн., № АС-208/у від 31.03.2013 р. на суму 27, 00 грн.

При цьому, з наданих суду примірників вказаних документів вбачається, що заявки-накладні № АС-145/к/263 від 07.03.2013 р., № АС-175/у від 17.03.2013 р. та № АС-196/к/346 від 26.03.2013 р. не підписані з боку відповідача.

Однак, відсутність підпису представника відповідача в означених заявках не впливає на висновки щодо надання позивачем відповідних послуг та поставки товарів, оскільки складені за такими заявками накладні № 197 від 07.03.2013 р., Акт № 127 від 18.03.2013 р. та накладна № 262 від 26.03.2013 р. підтверджують відповідні господарські операції.

У свою чергу, що стосується Акту № 217 від 03.05.2013 р., який також не містить підпису представника відповідача, то суд враховує, що відповідний підпис наявний в заявці № АС0302/у від 03.05.2013 р., яка складалась щодо послуг за таким актом, в якій зазначено, що одержувач претензій не має.

Крім того, суд враховує, що відповідач проти отримання відповідних послуг та товарів не заперечив.

Всього позивачем поставлено товарів та надано послуг за спірними накладними та актами на загальну суму 32 120, 80 грн.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, та які підтверджуються матеріалами справи, внаслідок порушення зобов'язань з оплати поставлених товарів та наданих послуг (їх часткової оплати) у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 30 959, 08 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару та наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Станом на момент розгляду спору по суті, доказів погашення відповідної заборгованості суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони передбачили п. 5.6. Договору, що розрахунок за відпущене бортове харчування, посуд та послуги замовник здійснює двічі на місяць на підставі рахунків, наданих виконавцем, за періоди з 1 по 15 число та з 16 по 31 число поточного місяця, протягом 3 банківських днів з моменту одержання рахунку замовником.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари та послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 1 652, 66 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, пунктом 6.2.2. Договору сторони визначили, що замовник несе відповідальність за несплату платежів у терміни, встановлені Договором, і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення даного зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

В даному випадку укладеним між сторонами Договором не передбачено можливості нараховувати штрафні санкції на строк, більший від шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано відповідачу 1 652, 66 грн. пені щодо неоплачених рахунків: № 188 від 05.03.2013 р., № 193 від 06.03.2013 р., № 200 від 07.03.2013 р., № 201 від 07.03.2013 р., № 207 від 07.03.2013 р., № 210 від 08.03.2013 р., № 229 від 14.03.2013 р., № 239 від 17.03.2013 р., № 241 від 18.03.2013 р., № 253 від 22.03.2013 р., № 255 від 22.03.2013 р., № 264 від 25.03.2013 р., № 265 від 26.03.2013 р., № 266 від 26.03.2013 р., № 278 від 29.03.2013 р., № 278 від 29.03.2013 р., № 282 від 31.03.2013 р., № 286 від 01.04.2013 р., № 294 від 04.04.2013 р., № 299 від 05.04.2013 р., № 304 від 05.04.2013 р., № 309 від 07.04.2013 р., № 311 від 08.04.2013 р., № 323 від 11.04.2013 р., № 336 від 14.04.2013 р., № 42 від 15.04.2013 р., № 349 від 18.04.2013 р., № 360 від 19.04.2013 р., № 402 від 30.04.2013 р., № 410 від 03.05.2013 р., розрахунок якої є невірним.

Так, позивач визначає період прострочення за кожним з вказаних рахунків з моменту його складання, не враховуючи приписи п. 5.6. Договору, яким було визначено момент виникнення грошового зобов'язання у відповідача з їх оплати, а саме: розрахунок за відпущене бортове харчування, посуд та послуги замовник здійснює двічі на місяць на підставі рахунків, наданих виконавцем, за періоди з 1 по 15 число та з 16 по 31 число поточного місяця, протягом 3 банківських днів з моменту одержання рахунку замовником.

Відповідно до матеріалів справи рахунки складались позивачем відповідачу в день складання відповідних накладних та актів здачі-приймання робіт.

І хоча позивачем не представлено суду доказів їх надсилання відповідачу, оскільки наданий одноособово складений позивачем реєстр вихідної кореспонденції, який не містить відміток поштового відділення не відповідає вимогам допустимості, суд приходить до висновку, що відповідні рахунки були отримані відповідачем разом з відповідними накладними та актами, які містять посилання на вказані рахунки, та які були підписані відповідачем без зауважень з наведеною в них датою.

При цьому, з урахуванням конструкції пункту 5.6. Договору, а саме: визначення обов'язку сплачувати рахунки двічі на місяць, суд приходить до висновку, що зважаючи на їх складання в день оформлення накладних та актів, вони мали бути оплачені по 15 та 30 (31) число відповідних календарних місяців відповідно, навіть у випадку їх отримання відповідачем на початку місяця.

Позивач у наданій ним суду таблиці щодо суму боргу по відповідним рахунком також визначає дату їх оплати як 15 та 30 (31) число місяців, однак при розрахунку пені вказаного не враховує.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За вірним розрахунком пені за обраний позивачем період, з урахуванням зміни розміру ставки НБУ 10.06.2013 р., пеня має складати 1 499, 12 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центр ділової авіації» (03151, місто Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, будинок 92; код ЄДРПОУ 24086236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Групп, ЛТД» (03142, м. Київ, Святошинський район, проспект Вернадського, будинок 42; код ЄДРПОУ 30300508) 30 959 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 1 499 (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. пені та 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака