Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/14257/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14257/13 19.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр»

про стягнення 41 121, 28 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Гордієнко І.С. за довіреністю б/н від 20.05.2013 р.;

від відповідача: Стовбуха Д.В. за довіреністю б/н від 07.05.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс-Трейд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (далі - відповідач) про стягнення 61 121, 28 грн., в тому числі 53 785, 10 грн. основного боргу, 6 113, 48 грн. пені, 1 222, 70 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14257/13, розгляд справи призначено на 15.08.2013 р.

02.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що йому потрібен час для виконання вимог суду, наведених в ухвалі про порушення провадження у справі щодо надання додаткових пояснень та доказів у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, було відкладено на 11.09.2013 р.

09.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 33 785, 10 грн. основного боргу, 4 330, 51 грн. пені, 885, 00 грн. 3 % річних. Заява мотивована тим, що 29.07.2013 р. відповідачем частково було погашено основний борг на суму 20 000, 00 грн.

При цьому, позивачем також надано до матеріалів справи додаткові документи та письмові пояснення, в яких він зазначає, що відсутність в п. 7.1. Договору кінцевої дати строку його дії пов'язана з недбалим ставленням відповідача до підготовки цього Договору. У свою чергу, позивач звертає увагу на те, що такий Договір не розривався, і за період з 01.12.2010 р. на його виконання було здійснено 670 поставок кондитерських виробів на суму 320 100, 92 грн., з яких сплачено відповідачем 275 000, 00 грн., повернуто товаром - 2 748, 15 грн., закрито взаємозаліком зустрічними вимогами 8 567, 67 грн., з огляду на що борг становить 33 785, 10 грн. Крім того, позивач зазначає, що між сторонами відсутні суперечності або розбіжності щодо видаткової накладної № 10607 від 04.07.2012 р., а сама накладна є повністю оплаченою. Також, позивач зазначає, що в документообігу між сторонами довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей щодо спірних господарських операцій не складались та відсутні.

11.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання розглядати справу без участі його повноважного представника.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/14257/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/14257/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. справу № 910/14257/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/14257/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, подану до суду 09.09.2013 р., у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, а позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Також, у судовому засіданні 29.10.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2013 р.

05.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 19.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір поставки № 1980 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари за цінами, зазначеними в специфікації/прайс листі, затвердженому сторонами. Ціна поставленого товару міститься у накладних, які надаються постачальником покупцеві для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що покупець оплачує товари протягом 35 календарних днів з дня отримання товарів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

При цьому, пунктом 3.7. Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується надати покупцю товарний запас в кількості, що необхідна для заповнення (експозиції) виділених під товар постачальника полиць в мережі магазинів покупця, на суму 3 000, 00 грн. Оплата вартості даного товару здійснюється протягом 10 календарних днів по закінченню дії Договору. У випадку дострокового розірвання Договору дані товари повертаються постачальнику протягом 3-хкалендарних днів з дати розірвання.

Крім того, пунктом 3.8. Договору його сторони визначили, що покупець має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафних санкцій, передбачених п. 2.13., п. 2.14., цього Договору, вартість повернених товарів, а також за письмовою домовленістю з постачальником на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим Договором та Додатками, які складають невід'ємну частину цього Договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог.

Строк дії Договору в п. 7.1. не конкретизовано, у зв'язку з чим, зважаючи на пояснення позивача, проти яких відповідач не заперечує, суд вважає, що Договір укладений на невизначений строк і станом на момент вирішення спору є діючим.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору у період з 01.10.2010 р. по 31.08.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 320 100, 92 грн.

У зв'язку з частковим розрахунком за отриманий товар на суму 275 000, 00 грн., в тому числі 20 000, 00 грн. - 29.07.2013 р. в день порушення провадження у даній справі, а також повернення товару на суму 2 748, 15 грн. та зарахування зустрічних вимог на суму 8 567, 67 грн., у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 33 785, 10 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Станом на момент розгляду даного спору по суті, доказів погашення відповідної заборгованості суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Сторони передбачили п. 3.6 Договору, що покупець оплачує товари протягом 35 календарних днів з дня отримання товарів за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

При цьому, як зазначалось вище, пунктом 3.7. Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується надати покупцю товарний запас в кількості, що необхідна для заповнення (експозиції) виділених під товар постачальника полиць в мережі магазинів покупця, на суму 3 000, 00 грн. Оплата вартості даного товару здійснюється протягом 10 календарних днів по закінченню дії Договору. У випадку дострокового розірвання Договору дані товари повертаються постачальнику протягом 3-хкалендарних днів з дати розірвання.

Доказів розірвання Договору або припинення його дії з інших підстав суду не надано, у зв'язку з чим при обрахунку суми основного боргу необхідно виходити з того, що така сума обов'язково має бути зменшена на суму товарного запасу в розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді за вирахуванням розміру товарного запасу в сумі 3 000, 00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Отже, в частині вимог про стягнення основного боргу суд задовольняє їх частково на суму в розмірі 30 785, 10 грн.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4 330, 51 грн. пені та 885, 00 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Слід звернути увагу на те, що неустойка є різновидом забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В даному випадку, як слідує зі змісту укладеного між сторонами Договору, він не містить приписів про встановлення відповідальності відповідача за порушення взятих ним на себе грошових зобов'язань у формі пені.

У свою чергу, норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють пені, яка має застосовуватись у випадку порушення грошових зобов'язань, а лише обмежує її розмір, який сторони визначають при укладенні Договору.

Таким чином, оскільки між сторонами не було узгоджено можливості застосування пені до спірних правовідносин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 885, 00 грн. 3 % річних, розрахунок яких є невірним, оскільки його проведено в тому числі на суму товарного запасу в розмірі 3 000, 00 грн.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, здійснивши виключення з суму боргу, на яку позивачем нараховано 3 % річних, - суми товарного кредиту в розмірі 3 000, 00 грн., визначено, що 3 % річних мають становити 803, 64 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в частині вимог про стягнення основного боргу, суму якого позивач зменшив, у зв'язку з частковою його сплатою 29.07.2013 р., покладається на відповідача, оскільки спір в цій частині виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (01004, місто Київ, Печерський район, вулиця Рогнідинська, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс-Трейд» (01014, місто Київ, Печерський район, провулок Мічуріна, будинок 3/2, Л. А.; код ЄДРПОУ 36368163) 30 785 (тридцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. основного боргу, 803 (вісімсот три) грн. 64 коп. 3 % річних та 1 393 (одну тисячу триста дев'яносто три) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака