Рішення

від 11.11.2013 по справі 758/9229/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9229/13-ц

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарях - Гуменюк А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Трейд» про зобов'язання змінити формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Світ Трейд» про зобов'язання змінити формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 21 вересня 2010 року він був прийнятий на посаду інженера геодезиста ТОВ «Світ Трейд». 10 червня 2013 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем ст. 38 КЗпП України був змушений написати заяву про звільнення за власним бажанням.

Зазначив, що з 11.06.2013 року по 21.06.2013 року перебував на лікарняному по догляду за хворою дитиною, а 09 липня 2013 року він був звільнений з займаної посади згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Позивач вказав, що у день його звільнення відповідачем не було проведено виплату заробітної плати за квітень, травень, червень, липень 2013 року, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість та не була виплачена допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Крім того, як зазначає позивач, своїми діями відповідач наніс йому моральну шкоду, що виразилась у душевних стражданнях. Позивач вказав, що незаконне формулювання звільнення завдало тяжкої моральної травми та дане формулювання перешкоджає працевлаштуванню.

Посилаючись на те, що він не згоден із звільненням з ініціативи власника за ч. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки завжди виконував свої обов'язки сумлінно, професійно та відповідально, ОСОБА_1 просив визнати формулювання причин звільнення за п. 2 ст.41 КЗпПУ безпідставним та незаконним, зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення - розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з п. 2 ст. 41 КЗпПУ на ч. 3 ст. 38 КЗпПУ, стягнути з ТОВ «Світ Трейд» на його користь невиплачену суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 4 870 грн., невиплачену допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у сумі 585, 13 грн., вихідну допомогу у сумі 4 800 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних позивачу сум при звільненні за період з 09.07.2013 року по день повного розрахунку та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

У судовому засіданні 02 жовтня 2013 року позивач уточнив свої вимоги та просить визнати формулювання причин звільнення за п. 2 ст.41 КЗпПУ безпідставним та незаконним, зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення - розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з п. 2 ст. 41 КЗпПУ на ч. 3 ст. 38 КЗпПУ, стягнути з ТОВ «Світ Трейд» на його користь невиплачену суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 3 200 грн., вихідну допомогу у сумі 4 800 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних позивачу сум при звільненні за період з 09.07.2013 року по день повного розрахунку, виходячи із середньоденного розрахунку 80 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

У судовому засіданні позивач свої уточнені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність та неправомірність вимог позивача. Пояснила, що 21.09.2013 року позивач був прийнятий на роботу в ТОВ «Світ Трейд» на посаду інженера-геодезиста та був залучений до будівництва сімейних житлових будинків квартирного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями. Для проведення будівельно-монтажних робіт на зазначеному об'єкті відповідачем використовувалися елементи опалубки, які перебувають в оренді ТОВ «Світ Трейд» на підставі договору оренди майна. Навесні 2013 року працівниками, які були залучені до зазначеного будівництва, помітили нестачу орендованої опалубки, про що повідомили керівництво. У відповідності до акту про проведення службового розслідування щодо порушення обліку товарно-матеріальних цінностей в частині прийому/передачі та обслуговування опалубки від 04.06.2013 року на будівельному майданчику комісією було встановлено нестачу майна, а саме опалубки на суму 112 675, 11 грн. Враховуючи зазначені факти, у зв'язку із нестачею майна, оскільки дії позивача призвели до шкідливих наслідків для установи і дали підстави для втрати довіри до нього, 09.07.2013 року відбулося розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. Стосовно стягнення невиплачених сум при звільненні, а саме заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати та невиплачену допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, то при звільненні позивачу були нараховані дані суми та виплачені. Зазначила, що вимоги щодо завдання позивачу моральної шкоди є необґрунтованими (а.с. 15-20).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу на посаду інженера-геодезиста ТОВ «Світ Трейд» з 21 вересня 2010 року з оплатою праці згідно штатного розкладу (а.с. 21).

10 червня 2013 року позивач подав заяву до відповідача про звільнення за власним бажанням (а.с. 7).

Згідно наказу № 24-з від 09 липня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з посади інженера-геодезиста відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України (а.с. 22).

Для видачі такого наказу передувала службова записка головного інженера Пономаренка В. (а.с. 35) про порушення обліку товарно-матеріальних цінностей.

На основі даної службової записки було проведено службове розслідування та складено акт про проведення службового розслідування щодо порушення обліку товарно-матеріальних цінностей в частині прийому/передачі та обслуговування опалубки від 04.06.2013 року (а.с. 50-52), яким встановлено нестачу майна, а саме опалубки на суму 112 675, 11 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Верховний Суд України у п. 20 постанови Пленуму "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Підставою звільнення ОСОБА_1 у наказі про звільнення зазначено - акт перевірки порушення обліку товарно-матеріальних цінностей в частині прийому/передачі та обслуговування опалубки від 04.06.2013 року.

Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Основні слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей це прийняття і збереження. Тобто, основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Коло цих працівників може бути розширене за рахунок основного кола матеріально відповідальних осіб, тобто осіб, з якими відповідно до законодавства можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність.

Разом з тим, відповідно до посадової інструкції інженера-геодезиста в посадові обов'язки ОСОБА_1 не входив обов'язок щодо зберігання цінностей (а.с. 72-74).

У судовому засіданні представник відповідача пояснювала, що позивач був відповідальний за зберігання матеріальних цінностей, однак договір про повну матеріальну відповідальність між ОСОБА_1 та ТОВ «Світ Трейд» відсутній з причин відмови працівника підписувати даний договір.

Згідно наказу № 150212-С від 15 лютого 2012 року на ОСОБА_1 було покладено обов'язок виконроба з метою забезпечення здійснення будівельних робіт на об'єкті будівництва малоповерхових житлових будинків квартирного типу по вул. Столєтова 56, 56-а про. Грабовського, 11 в Голосіївському районі м. Києва, відповідно до державних будівельних норм та законодавства (а.с. 75). Як вбачається з даного наказу матеріальну відповідальність на позивача також не було покладено.

На обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на накладні (а.с. 66-71), однак видаткові касові ордери від 19 серпня 2013 року (а.с. 66-67), а проведення службової перевірки та складання акту про проведення службового розслідування складено 04 червня 2013 року. Інші накладні, на які посилається відповідач, не містять дати їх підписання. (а.с. 69-71)

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Однак у судовому засіданні, представником відповідача не доведено факту завдання саме ОСОБА_1 матеріального збитку товариству.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зміну формулювання причин звільнення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення невиплачених сум заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні виходячи з наступного.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

У силу ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно витягу з табелю обліку використання робочого часу за квітень 2013 року (а.с. 43) ОСОБА_1 відпрацював 17 робочих днів та йому була нарахована заробітна плата у розмірі 1 226, 34 грн.

Згідно акту від 03 червня 2013 року позивач відмовився від одержання заробітної плати за квітень 2013 року та відмовився від підпису відомості на виплату грошей № 11 за квітень 2013 року (а.с. 54-55). Заробітна плата позивача за квітень 2013 року була депонована (а.с. 53).

Згідно витягу з табелів обліку використання робочого часу за травень, червень та липень 2013 року (а.с. 44-46) ОСОБА_1 у травні був відсутній на роботі 19 робочих днів, у червні - 9 робочих днів, також позивач був відсутній на роботі з 01 по 09 липня 2013 року.

Згідно листка непрацездатності з 11.06.2013 року по 21.06.2013 року позивач перебував на лікарняному (а.с. 48).

Як пояснив у судовому засіданні сам позивач, він кожен день на роботу не ходив, а виходив на роботу в ті дні, коли була необхідність.

Згідно видаткових касових ордерів, була проведена оплата по лікарняному за червень 2013 року у сумі 708, 19 грн., (а.с. 67) та за липень 2013 року у сумі 334, 05 грн. (а.с. 47).

Виходячи з вищевикладеного, відповідач провів з позивачем всі розрахунки щодо виплат заробітної плати.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій відповідача, він зазнав душевних страждань.

Враховуючи доведеність позивачем, що саме діями відповідача були порушені законні права позивача, що призвело до його моральних страждань, суд вважає за можливе задовольнити частково вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Суд вважає завищеним заявлений позивачем розмір компенсації за нанесену моральну шкоду та, враховуючи принципи розумності та справедливості, вважає визнати моральну шкоду у розмірі 700 грн.

На підставі вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 41, 47, 116,117, 235 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_1 такими, що не відповідають чинному законодавству.

Раніше внесений запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України визнати недійсним.

Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Трейд» (код ЄДРПОУ 33599187) змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1, вказавши причину звільнення: «звільнено з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України», дата звільнення: «09.07.2013 року».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Трейд» (код ЄДРПОУ 33599187) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 700 гривень (сімсот гривень) 00 коп.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Трейд» (код ЄДРПОУ 33599187) в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя М. О. Шаховніна