Рішення

від 11.11.2013 по справі 921/1043/13-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2013 р.Справа № 921/1043/13-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариство "Богуславська сільгосптехніка", вул. Миколаївська, 133, м. Богуслав, Київська область

до відповідача Приватного підприємства "ФренсКО", вул. Бродівська, 59, м. Тернопіль, Тернопільська область

про cтягнення 191 873,95 грн. заборгованості, з яких: 99 277,50 грн. - основний борг, 86 396,36 грн. - 32% відсотки за користування комерційним кредитом, 5 703,70 грн. - 3% річних, 496,39 грн. - інфляційні нарахування.

За участю представників сторін:

позивача: Кметик В.С., довіреність від 21.10.2013 р.;

відповідач: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Богуславська сільгосптехніка" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - приватного підприємства "ФренсКО" про cтягнення 191 873,95 грн. заборгованості, з яких: 99 277,50 грн. - основний борг, 86 396,36 грн. - 32% відсотки за користування комерційним кредитом, 5 703,70 грн. - 3% річних, 496,39 грн. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 28.10.2013 р., який відкладався до 11.11.2013 р.

Крім того, 11 листопада 2013р. представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, яку суд розцінює як зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми інфляції, та збільшення позовних вимог в частині нарахування 3% річних сума яких становить 5964,81 грн. і 32% відсотки за користування комерційним кредитом в розмірі 86 413,31 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договорів товарного кредиту № 79/11 від 29.11.2010 р. та № 042001 від 20.04.2011 р. взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховано 32% відсотки за користування комерційним кредитом та 3% річних.

Представник позивача в судове засідання 11.11.2013 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 28.10.2013 р. та 11.11.2013 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень із датою вручення "02.10.2013 р." та "01.11.2013 р."

Відтак, зважаючи на те, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

29 листопада 2010 р. між відкритим акціонерним товариством "Богуславська сільгосптехніка" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Богуславська сільгосптехніка" (далі - продавець) та приватним підприємством "ФренсКО" (далі - покупець) було укладено договір товарного кредиту № 79/11, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця, а останній, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього кошти на умовах договору.

Згідно п.3.1 вказаного правочину публічне акціонерне товариство зобов'язується передати товар відповідачу у строк до 02.12.2010 р.

Приватне підприємство "ФренсКО" взяло на себе обов'язок у строк до 31.01.2011 р. провести оплату за отриманий товар. Оплата, здійснена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною (п.4.2).

Разом з тим, при здійсненні оплати після строку, визначеному у п. 4.2 договору, контрагенти обумовили, що така оплата вважається відстроченою і при відтермінуванні проплати, відповідно до п. 4.3 договору, з покупця стягується відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 32% річних від несплаченої суми за кожен день відстрочення.

Укладений 29.11.2010 р. договір №79/11 набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Крім того, між учасниками спірних правовідносин 20.04.2011 р. укладено ще один договір товарного кредиту за №04001, за умовами якого ПАТ "Богуславська сільгосптехніка", як продавець, зобов'язується до 22.04.2011 р. передати належний йому товар у власність покупця, а ПП "ФренсКО" - прийняти товар та до 01.09.2011 р. оплатити його вартість (п.п. 1.1., 3.1., 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору від 20.04.2011 р. загальна ціна товару, у тому числі з ПДВ та без врахування плати за товарний кредит, складає 116100,00 грн.

При відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 32 % річних від несплаченої суми за кожен день відстрочення (п.4.3).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань, зокрема по договору №79/11 від 29.11.2010 р., позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 107043,00 грн., що підтверджується накладними від 30.11.2010 р. №10113004 на суму 18972,00 грн., № 10113005 на суму 18972,00 грн., №10113006 на суму 18972,00 грн., №10113008 на суму 18972,00 грн., №10113009 на суму 15577,00 грн. та №10113010 на суму 15577,50 грн.

Також по договору № 042001 від 20.04.2011 р. акціонерним товариством передано своєму контрагенту товару на загальну суму 116100,00 грн., відповідно до накладних від 20.04.2011 р. №Г-11042033 на суму 38700,00 грн., №Г-11042034 на суму 38700,00 грн. та №Г-11042035 на суму 38700,00 грн.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Разом з тим, всупереч умов договорів товарного кредиту та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару відповідач в повному обсязі не виконав, а саме: по договору № 79/11 від 29.11.2010 р. останній проплатив тільки 91 465,50 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 196 від 17.03.2011р. на суму 18972,00 грн., №198 від 18.03.2011 р. на суму 18972,00 грн., №222 від 05.04.2011 р. на суму 18972,00 грн. та № 294 від 29.07.2011 р. на суму 15577,50 грн.

В той же час, неоплаченим за отриманий товар по даному договору залишається борг в сумі 15577,50 грн.

В свою чергу, по договору № 042001 від 20.04.2011 р. приватне підприємство свої зобов'язання по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей виконало також не в повному обсязі, оплативши продавцю тільки суму 32400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 360 від 26.04.2012 р. на суму 5900,00 грн., № 1 від 28.12.2012 р. на суму 5000,00 грн., №9 від 25.02.2013 р. на суму 2000,00 грн., №11 від 12.03.2013 р. на суму 10000,00 грн., № 16 від 25.03.2013 р. на суму 5000,00 грн., №21 від 14.05.2013 р. на суму 1500,00 грн., № 33 від 20.06.2013 р. на суму 1000,00 грн., №36 від 30.08.2013 р. на суму 2000,00 грн.

Відтак непогашеною залишається сума боргу по договору від 20.04.2011 р. в розмірі 83700,00 грн.

Таким чином, на дату розгляду справи за відповідачем рахується прострочена заборгованість згідно договорів товарного кредиту №79/11 від 29.11.2010 р. та № 042001 від 20.04.2011 р. в сумі 99277,50 грн., яка підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем.

Наявність заборгованості у відповідача відображена і в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., який підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток.

За таких обставин, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 99277,50 грн., згідно договорів № 79/11 від 29.11.2010 р. та № 042001 від 20.04.2011 р., вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України говорить, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до умов п.4.3. укладених між сторонами договорів, при відстроченні оплати з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 32% річних від несплаченої суми за кожний день відстрочення.

Як вбачається із поданого ПАТ "Богуславська сільгосптехніка" розрахунку (з урахуванням клопотання позивача від 11.11.2013 р.) приватному підприємству, згідно договору № 79/11 від 29.11.2010 р. визначено 32% відсотки за користування комерційним кредитом в сумі 18505,98 грн., а по договору № 042001 від 20.04.2011 р. - в сумі 67907,33 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу, за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2013 р. на суму боргу 99277,50 грн., нараховані 5964,81 грн. 3% річних .

Розглянувши представлені розрахунки 32% річних за користування товарним кредитом та розрахунок 3% річних з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договорами, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Незважаючи на наведену процесуальну норму, доказів на підтвердження погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, чи документів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не представлено.

Станом на день розгляду спору за приватним підприємством "ФренсКО" рахується заборгованість в сумі 191655,62 грн., з яких: 99 277,50 грн. - основний борг, 86 413,31 грн. - 32% відсотки за користування комерційним кредитом, 5 964.81 грн. - 3% річних а тому позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача. В частині зменшення розміру позовних вимог, судові витрати підлягають поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ФренсКО" (вул. Бродівська, 59, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 37076489) на користь публічного акціонерного товариство "Богуславська сільгосптехніка" (вул. Миколаївська, 133, м. Богуслав, Київська область, код ЄДРПОУ 03744178):

- 99277 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 50 коп. основного боргу;

- 5964 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. 3% річних;

- 86413 (вісімдесят шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 31 коп. 32% річних за користування товарним кредитом;

- 3833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 11 коп. судового збору.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "Богуславська сільгосптехніка" (вул. Миколаївська, 133, м. Богуслав, Київська область, код ЄДРПОУ 03744178) з Державного бюджету України 4 (чотири) грн. 37 коп.

4. Наказ та довідку видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 13.11.2013 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька