Постанова

від 18.11.2013 по справі 812/8408/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 року Справа № 812/8408/13-а

приміщення суду за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Агевича К.В.

при секретарі судового засідання Ліпко Т.М.

за участю:

представника позивача: Кулигіної О.М. (довіреність від 01.07.2013 №2/10)

представників відповідача: Сочка М.А. (довіреність від 28.12.2012 №03/5-688)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» про стягнення податкового боргу авансових внесків по податку на прибуток у розмірі 75720,00 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» про стягнення податкового боргу авансових внесків по податку на прибуток у розмірі 75720,00 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстровано на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 13.02.2003 №82 і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Відповідно до наказу ДП «Луганськвугілля» від 18.10.2010 №347 та наказу Мінвуглепрому України від 13.09.2010 №341 створено відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» який є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Луганськвугілля» про що свідчить Положення про відокремлений підрозділ «ГЗФ «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля». ДП «Луганськвугілля» зареєстроване виконкомом Луганської міської ради 09.04.2003 - є юридичною особою. ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» як платник окремих податків перебуває на обліку в ДПІ в Слов'яносербському районі з 15.03.2011, номер реєстрації в ДПІ 29929.

Позивач зазначив, що станом на 23.09.2013 за ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань визначених платником податку самостійно згідно розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств обліковується податковий борг у розмірі 75720,00 грн. Дата виникнення податкового боргу 29.03.2013. ДПІ у Слов'яносербському районі застосовувалися заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме: відповідачу були вручені першу податкову вимогу №1/132 від 07.05.2009 та другу податкову вимогу №2/156 від 11.06.2009. Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути кошти з ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» на користь Державного бюджету кошти в сумі 75720,00 грн. по податковому боргу авансових внесків по податку на прибуток з усіх рахунків відкритих в установах банків на суму боргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, при цьому пояснив, що на час розгляду справи судом відповідачем усунуто порушення, виявлені в ході перевірки, що створювали загрозу життю та здоров'ю людей, у повному обсязі.

11 листопада 2013 року представник відповідача в судовому засіданні надав суду заперечення на позов, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Згідно позову ДПІ у Слов'яносербському районі Головного Управління Міндоходів у Луганській області позивач просить стягнути з Відокремленого підрозділу «ГЗФ «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» на користь Державного бюджету кошти в сумі 75720,00 грн. по податковому боргу авансових внесків з податку на прибуток з усіх рахунків відкритих в установах банків на суму боргу, який не може бути відповідачем, тому що не є юридичною особою.

Також представник відповідача зазначив, що податкові вимоги № 1/132 від 07.05.2009 та № 2/156 від 11.06.2009 абсолютно не стосуються цього позову, де мова йде про авансові внески по податку на прибуток на 2013 рік.

Представник відповідача вважає, що адміністративний позов не відповідає вимогам чинного законодавства та просив повернути позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

18 листопада 2013 року представник позивача в судовому засіданні надав суду уточнення щодо позовних вимог, відповідно до якого уточнив позовні вимоги у резолютивній частині, а саме: стягнути з ДП «Луганськвугілля» в особі ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» код ЄДРПОУ 32473323 на користь Державного бюджету кошти в сумі 75720,00 грн. по податковому боргу авансових внесків по податку на прибуток.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено, що відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» державного підприємства «Луганськвугілля» (ідентифікаційний код 36090220) як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15 березня 2011 року № 51 (арк. справи 14).

Відповідно до вимог пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» державного підприємства «Луганськвугілля» є платником податку на прибуток підприємства.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до абзацу 1 п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Згідно абзацу 4 п.152.4 ст.152 Податкового кодексу України зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою податку на прибуток.

Судом під час розгляду справи встановлено, що на виконання вимог пункту 54.1 статті 54, пунктів 152.1 і 152.9 статті 152 Податкового кодексу України відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» державного підприємства «Луганськвугілля» подав до Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 11 лютого 2013 року № 1300000319, в якому визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 151440,00 грн. (арк. справи 18).

Відповідно до розрахунку частки податкового боргу, відповідач має заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток підприємства за березень - серпень 2013 у розмірі 75720,00 грн. (151440 грн. : 12 = 12620грн. х 6 = 75720,00 грн.).

В установлені законодавством строки в добровільному порядку нарахований податок відповідачем не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181- III (норми якого були чинними на момент виникнення правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На виконання зазначеної норми Закону №2181, з метою погашення податкового боргу податковим органом відповідачу було вручено першу податкову вимогу № 1/132 від 07.05.2009 та другу податкову вимогу № 2/156 від 11.06.2009 (а.с.16,17).

Вказані податкові вимоги № 1/132 від 07.05.2009 та № 2/156 від 11.06.2009, є чинними (доказів про відкликання податкових вимог до суду не надано), суд дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства.

Щодо податкових вимог № 1/132 від 07.05.2009 та № 2/156 від 11.06.2009, які, на думку відповідача, не стосуються податкового боргу, який виник за період з березня по серпень 2013 року та який позивач просить стягнути суд зазначає наступне: у підпункті 59.5 статті 59 Податкового кодексу України зазначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ні Податковий кодекс України, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Внаслідок того, що державне підприємство «Луганськвугілля» станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток підприємства у розмірі 75720,00 грн. не сплатило, заявлені вимоги податкового органу, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» про стягнення податкового боргу авансових внесків по податку на прибуток у розмірі 75720,00 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська» (код 324473323) суму податкового боргу з авансового внеску з податку на прибуток підприємств і організацій у розмірі 75720,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч гривень сімсот двадцять гривень 00 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 листопада 2013 року.

Суддя К.В. Агевич