Рішення

від 21.11.2013 по справі 911/4085/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 911/4085/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Іванівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Іванівського району, Київська обл., смт. Іванків до Фізичної особи-підприємця Денисенко Тетяни Сергіївни, Київська обл., с. Макарівка про стягнення 23 473,88 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2013 року Іванівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Іванівського району звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 22 032,30 грн. основного боргу, 1 065,27 грн. пені, 160,80 грн. інфляційної складової боргу, 215,51 грн. 3% річних, а загалом 23 473,88 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища Іванівського району № 02-10-23 від 19.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.11.2013 року.

У судовому засіданні 21.11.2013 року відповідач заявив усне клопотання про визнання позову, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 21.11.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 року між Фондом комунального майна Іванівського району (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Денисенко Тетяною Сергіївною (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища Іванівського району № 02-10-23, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення загальною площею 86,2 кв.м. (кімната площею 65,8 кв.м. та частина приміщень загального користування площею 20,4 кв.м), розташованого за адресою: вул. Київська, 23 в смт. Іванків Київської області, що перебуває на балансі Фонду комунального майна Іванівського району, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки та згідно звіту про оцінку ринкової вартості станом на 31.10.2011 становить 190 341 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору місячна орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища Іванівського району, затвердженої Іванівською районною радою, і становить 2 857,97 грн. (відповідно до розрахунку орендної плати, що додається до договору) і підлягає в подальшому щомісячній індексації в залежності від рівня індексу інфляції у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно п. 3.5 договору орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна від 19.12.2011 року.

Додатковою угодою № б/н від 01.09.2013 року до договору сторони розірвали договір оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища Іванівського району № 02-10-23 від 19.12.2011 року з 01.09.2013 року.

01.09.2013 року відповідач повернув позивачеві об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі звільненого від оренди майна № б/н від 01.09.2013 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання по орендній платі за договором оренди виконував неналежним чином та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед відповідачем по орендній платі.

Відповідно до п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по орендній платі за договором за період з січня 2013 року по серпень 2013 року становить 22 032,30 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

У судовому засіданні 21.11.2013 року відповідач заявив усне клопотання про визнання позову в частині стягнення суми основного боргу, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 21.11.2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 22 032,30 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати орендних платежів за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 215,51 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних сум є обґрунтованими, однак судом здійснено перерахунок інфляційного складової боргу за спірний період відповідно до вимог закону, згідно якого інфляційні втрати за спірний період відсутні, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 997,75 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільненні від сплати судового збору.

Судовий збір за подання даного позову, на підставі вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню в розмірі 1 720,50 грн.

Пунктом 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з посвідчення серії Б № 307840с від 11.06.2013 року відповідач у справі - Денисенко Т.С., віднесена до 2 категорії громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже в силу пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є звільненою від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, судовий збір, пропорційний задоволеним позовним вимогам, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти сплату частини судового збору, пропорційну позовним вимогам в задоволенні яких відмолено, на Фонд комунального майна Іванівського району

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Денисенко Тетяни Сергіївни (07200, Київська обл., с. Макарівка, вул. Франка, 10, ідентифікаційний номер 3013605169) на користь Фонду комунального майна Іванівського району (07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. І. Проскури, 40, код 34842713) 22 032 (двадцять дві тисячі тридцять дві) грн. 30 коп. основного боргу, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 51 коп. 3% річних, 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 75 коп. пені.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Фонду комунального майна Іванівського району (07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. І. Проскури, 40, код 34842713) в доход державного бюджету України 16 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 69 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак