Рішення

від 18.12.2006 по справі 34/439-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.06р.

Справа № 34/439-06

За позовом  Фізичної особи суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до  Колективного підприємства Дніпропетровська

виробничо-торгівельна фірма "Славутич", м. Дніпропетровськ

про

визнання дійсним договір купівлі-продажу

права власності

Суддя  Примак С.А.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ

СПОРУ:

          Позов заявлено про визнання договору

купівлі-продажу від 18.12.1997р. дійсним та визнання за ним права власності на

нерухоме майно за адресою:АДРЕСА_1

Позивач обґрунтовує свої позовні

вимоги двома правовими підставами, згідно яких він набув право власності на

нерухоме майно, а саме: фактом укладення 18.12.1997р. між ним та відповідачем

договору купівлі-продажу, та фактом проведення позивачем за свій кошт

реконструкції нерухомого майна, шляхом перебудови й добудови існуючих

приміщень, які становили предмет вищенаведеного договору, що призвело до

виникнення у позивача права приватної власності на нові, вже перебудовані й

добудовані приміщення.

          В якості правового обґрунтування

своїх вимог позивач посилається на статті 220, 331 Цивільного Кодексу України

2004р.; статтю 49 Закону України “Про власність”; статтю 19 Закону України “Про

державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

          Позивач  надав 

до  суду   11.12.2006 р.  заяву  

про  уточнення  до 

позовних   вимог та  просить 

визнати  за  ПП 

ОСОБА_1  право  приватної 

власності  на  не житлову 

будівлю, розташовану  у АДРЕСА_1,

літ. „Б-2”, з  прибудовою „б-1”,

входом  у 

підвал „б”- загальною  площею  229,8 кв. м. ,  визнати 

за  приватним  підприємцем 

ОСОБА_1  право  приватної 

власності  на  самовільно 

збудовану  будівлю  складу, розташованого  у 

АДРЕСА_1, літ. „Г-1”, з 

прибудовою „г-1”, та  ганком  „г”- загальною  площею 

68,4 кв. м.  

            Позивач  22.12.2006 р. 

надав  до  суду 

клопотання   про   заміну 

відповідача  по  справі 

з  кооперативу  „Форум” 

по  виробництву  товарів 

народного  споживання  при ДПШО „Славутич”, на  колективне   

підприємство 

Дніпропетровської 

виробничо-торгівельної  фірми

„Славутич”, та  про   визнання 

за     фізичною  особою -підприємцем ОСОБА_1право  приватної 

власності  на  не житлову 

будівлю, розташовану  за  адресою: 

АДРЕСА_1, літ. „Б-2”, з 

прибудовою „б-1”, входом  у  підвал „б”- загальною  площею 

229,8 кв. м. ,  та  визнання 

за  фізичною  особою - 

підприємцем  ОСОБА_1 право  приватної 

власності  на  самовільно 

збудовану  будівлю  складу, розташовану за  адресою:   

АДРЕСА_1 літ. „Г-1”, з  прибудовою

„г-1”, та  ганком  „г”- загальною  площею - 68,4 кв. м.  

         Ухвалою   господарського  суду  

від  25.12.2006 р.  було 

замінено  неналежного  відповідача - Кооператив  „Форум” 

по  виробництву  товарів 

народного  споживання  при ДПШО „Славутич”, м. Дніпропетровськ  належним Колективним  підприємством 

Дніпропетровська 

виробнича-торгівельна  фірма

„Славутич”, м. Дніпропетровськ.  

        Відповідач  КП Дніпропетровське виробниче-торгівельна

фірма „Славутич”  надала  до 

суду  відгук  щодо 

позовних  вимог  позивача 

в яких  він  зазначив, що  

повністю  не  заперечує 

проти  позовних  вимог 

позивача, та  просить  суд 

розглянути   справу 

без  його  участі.

         Справа розглянуто на підставі наявних

матеріалів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

           Розглянувши матеріали справи,

дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.08.1994р. між Колективним

підприємством Дніпропетровська Виробничо -Торгівельна фірма “Славутич”

(продавець) та Кооперативом “Форум” по виробництву товарів народного споживання

при ДПШО “Славутич” (покупець), в простій письмовій формі було укладено договір

купівлі -продажу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1скріплений підписами

керівних органів та печатками обох підприємств.

02.09.1994р. сторони підписали акт

приймання -передачі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, у відповідності до

частини 1-2 статті 128 Цивільного Кодексу УРСР від 1963р., який діяв на момент

укладення сторонами вищенаведеної угоди, Кооператив “Форум”по виробництву

товарів народного споживання при ДПШО “Славутич” правомірно, в передбаченій на

час вчинення правочинну письмовій формі, набув право власності на нежитлову

будівлю по АДРЕСА_1, яка становила предмет угоди, з моменту її фактичного

отримання від продавця за актом.

Право власності на нежитлову

будівлю по АДРЕСА_1  Кооперативом  „Форум” 

по  виробництву   товарів  

народного  споживання   при ДПШО „Славутич”  в КП ДМБТІ не реєструвалося.

18.12.1997р. Кооператив

„Форум”  по виробництву  товарів 

народного  споживання  при ДПШО „Славутич” продав вищевказану

нежитлову будівлю на користь позивача за договором купівлі-продажу, укладеним в

простій письмовій формі.

Момент переходу права власності на

вищенаведене майно сторонами було обумовлено п.4 вищевказаного  договору, а 

саме  з моменту підписання  договору 

сторонами.

Право власності на нежитлову

будівлю по АДРЕСА_1 за позивачем в КП ДМБТІ не реєструвалося, так-як після

придбання будівлі, він розпочав за власний кошт, та з власних матеріалів її

реконструкцію, у вигляді перебудови вже існуючих приміщень та добудови нових,

що є перетворенням будівлі як речі, яка призвела до виникнення нової речі,

тобто нового об'єкта права приватної власності позивача.

У відповідності до статті 331

Цивільного Кодексу України 2004р., особа, яка виготовила річ із своїх

матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до вимог ст.331

Цивільного  Кодексу України  право власності на нову  річ, яка виготовлена (створена)  особою, набувається  нею, якщо 

інше  не встановлено  договором або законом.

Факт проведення позивачем за власні

кошти та з власних матеріалів реконструкції будівлі по АДРЕСА_1, в  наслідку 

чого була  створена нова річ  у вигляді нежитлової  будівлі Б-2, з прибудовою „б-1”,входом  у підвал „б”- 

загальною  площею 229,8 кв.м  підтверджується матеріалами справи: договором

будівельного підряду №НОМЕР_1, актом здачі -приймання робіт від 06.08.98р.;

кошторисом витрат на демонтажні та оздоблювальні роботи від 25.02.98р.;

рахунком №НОМЕР_2; висновком ЗАТ НВФ “Укрспецмонтажпроект”, від 03.06.06р.,

складеного за підсумком проведеної реконструкції.

У відповідності до статті 120

Земельного Кодексу України, при переході до особи права власності на будівлю, у

власника будівлі виникає право на земельну ділянку, на якій розташовано

споруду. Таким чином, реконструкцію нежитлової будівлі позивачем було проведено

законно, адже право на земельну ділянку, на якій розташована будівлі, виникло у

позивача одночасно з придбанням будівлі, тобто з 18.12.1997р. Придбана

позивачем будівля не є самовільно збудованою, що підтверджується висновком

будівельної експертизи, яка свідчить про відповідність проведеної позивачем

реконструкції вимогам, що ставляться до будівельних робіт.

Позивач  листом 

за №НОМЕР_3. звернувся  до  відповідача 

про  дозвіл   на 

проїзд   автотранспортом  по 

території  яка  належить 

відповідачу  до  приміщень 

по  адресу   АДРЕСА_1 

які  належать  йому.  

Відповідач  листом 

№ НОМЕР_4 надав  відповідь  на 

лист  позивача НОМЕР_3,  в 

якому  він  не 

дав  згоди  на 

проїзд  автотранспорту  з 

тої  підстави   що 

приміщення   по  АДРЕСА_1  

на  належать на  праві 

власності позивачу , і таким 

чином  відповідач  поставив 

під  сумнів  право 

власності   позивача  на 

приміщення   по АДРЕСА_1

           Статтею 49 Закону України “Про

власність” встановлено правову преюдицію, згідно якої особа вважається

правомірним власником майна, якщо інше не встановлено судом, тобто має правовий

імунітет від зазіхань та невизнання права власника на майно з боку третіх осіб.

У відповідності до статей 16, 220

Цивільного Кодексу України від 01.01.04р., кожна особа має право звернутися з

позовом до суду за захистом свого майнового права та охоронюваного законом

інтересу, в тому числі шляхом   визнання

за собою права власності на майно.

Відповідно  до 

вимог ст.392 ЦК  України  власник 

майна  може  пред'явити  

позов  про  визнання 

його  права  власності, якщо  це 

право  оспорюється  або 

не  визнається  іншою 

особою, а  також  у 

разі  втрати  ним 

документів, якій  засвідчує  його 

право  власності.

          Згідно  вищевикладеного суд  вважає 

задовольнити  позовні  вимоги 

позивача  щодо  визнання 

право  власності за  ПП 

ОСОБА_1    на  не житлову 

будівлю, розташовану  у  АДРЕСА_1, літ. „Б-2”, з  прибудовою „б-1”, входом  у 

підвал „б”- загальною  площею  229,8 кв. м.

           Що 

стосується   позовних  вимог позивача про  визнання за 

приватним  підприємцем  ОСОБА_1 

право  приватної  власності 

на  самовільно  збудовану 

будівлю  складу,

розташованого  у  АДРЕСА_1, літ. „Г-1”, з  прибудовою „г-1”, та  ганком 

„г”- загальною  площею  68,4 кв. м., 

то  суд  вважає 

задовольнити  дані  позовні 

вимоги  за  наступних 

підстав:

                  -   на 

підставі  п.1 ст.376 ЦК  України 

самочинним  будівництвом  є житлові 

будинки , будівля, споруда, та 

інше  нерухоме  майно, якщо 

вони збудовані  або будуються  на 

земельній ділянці , що  не  була 

відведена  для  цієї 

мети, або  без  належного 

дозволу;

                   У  даному 

випадку       прибудова  „г-1”, з 

ганком  „г”- загальною  площею 

68,4 кв. м.,  по  АДРЕСА_1 

була  побудована  на 

земельній  ділянці  яка 

не  була  для 

цього  відведена  і 

була  в  користуванні 

іншої  особи  у 

даному  випадку  відповідача КП ДВТФ „Славутич” , що  підтверджується  матеріалами 

справи. 

       КП 

ДВТФ „Славутич” згідно з  листом №

НОМЕР_5  в  адресу 

позивача  дала  свою 

згоду  на  розташування  

на  своєї  земельній ділянці самовільно  збудованої 

будівлі  складу,

розташованого  у  АДРЕСА_1, літ. „Г-1”, з  прибудовою „г-1”, та  ґанком 

„г”- загальною  площею  68,4 кв. м.. і  не 

заперечує проти  визнання  право 

власності   на  вищевказані 

самовільно збудовані  будівлі  за   ПП

ОСОБА_1

       Право 

користування   відповідачем  земельною 

ділянкою  на  якій 

позивач  збудував   самовільне 

приміщення  підтверджується  Державним 

актом  на  право 

постійного  користування  землею серія 

ДПД 78  від 05.06.1996 р.

       - 

на  підставі п.4 ст.376 ЦК  України  

якщо  власник (користувач)  земельної 

ділянки  заперечує  проти 

визнання  право власності  на 

нерухоме  майно за особою, яка здійснила  самочинне 

будівництво на  його  земельній 

ділянці, якщо  це  порушує 

право  інших  осіб, майно 

підлягає  знесенню  особою 

яка  здійснила  самочинне 

будівництво;  

         В 

даному  випадку  власник (користувач)  земельної 

ділянки  не  заперечує 

проти  визнання  право 

власності  на самочинно  збудоване 

нерухоме  майно, а  навпаки 

не  заперечує  проти 

визнання  за  позивачем 

визнання  право  власності 

на  самочинно збудоване  майно.

         Відповідно до технічного  висновку 

ЗАТ НВФ “Укрспецмонтажпроект”, від 03.06.06р.  приміщення 

складу Г-1  по  АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську   виконано технічно  правильно, відповідає  вимогам 

санітарно-гігієнічним, протипожежним 

нормам і є  безпечним.

Судові  витрати 

по  справі  покласти 

на  позивача.

На підставі  вищевикладеного  господарський 

суд  керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК  України,- 

  В  И 

Р  І   Ш  И  В:

Позов  задовольнити 

повністю.

Визнати  за 

фізичною  особою-підприємцем  ОСОБА_1 право 

приватної  власності  на 

нежитлову  будівлю,

розташовану  у  м. Дніпропетровську, по  АДРЕСА_1, літ. „Б-2”, з  прибудовою „б-1”, входом  у 

підвал „б”- загальною  площею  229,8 кв. м.

Визнати  за 

фізичною  особою -

підприємцем  ОСОБА_1право  приватної 

власності  на  самовільно 

збудовану  будівлю  складу, розташованого  у 

м.Дніпропетровську, по АДРЕСА_1, літ. „Г-1”, з  прибудовою „г-1”, та  ґанком 

„г”- загальною  площею  68,4 кв. м.  

Суддя

 С.А. Примак

Рішення підписано 27.12.06

р.