Постанова

від 13.11.2013 по справі 910/12067/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 910/12067/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013р. (повний текст підписано - 25.09.2013р.)

у справі №910/12067/13 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом ОСОБА_2

до 1) ОСОБА_3

2) Київського університету туризму, економіки і права

про проведення розподілу частки та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Київського університету туризму,економіки і права про проведення розподілу частки померлого засновника Київського університету туризму, економіки і права ОСОБА_4 пропорційно внескам засновників ОСОБА_5 та ОСОБА_6; зобов'язання засновників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привести у відповідність до чинного законодавства статут Київського університету туризму, економіки і права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті одного з трьох учасників Київського університету туризму, економіки і права ОСОБА_4, якій належало 30% у статутному капіталі товариства, ОСОБА_3 ухиляється від прийняття рішення щодо приведення у відповідність до чинного законодавства статуту Київського університету туризму, економіки і права. Внесення змін, як вважає позивач, є необхідним у зв'язку з приведенням у відповідність положень статуту щодо складу учасників університету, а також розміру статутного капіталу і часток учасників, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2012 р. вирішено стягнути з університету на користь спадкоємця ОСОБА_4 - ОСОБА_7 частку у розмірі 3187400 грн.. Однак ОСОБА_3 протягом 7 років ухиляється від прийняття рішень щодо цих питань.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 р. у справі № 910/12067/13 в позові до ОСОБА_3 відмовлено повністю. позов до Київського університету туризму, економіки і права задоволено частково. Зобов'язано Київський університет туризму, економіки і права (02192, м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 26, код 22915220) внести зміни до установчих документів товариства, які пов'язані зі смертю учасника ОСОБА_4. В задоволені іншої частини позовних вимог до Київського університету туризму, економіки і права відмовлено. Стягнуто з Київського університету туризму, економіки і права (02192, м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 26, код 22915220) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1147 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України 1147 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога позивача про зобов'язання внести зміни до установчих документів Університету, які пов'язані зі смертю одного з учасників Університету, в силу ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" являється обов'язком відповідача-2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено з огляду на відсутність у суду компетенції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону підлягають вирішенню лише органом управління Університетом.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/12067/13 від 12.09.2013 року скасувати частково та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. № 910/12067/13 від 23.10.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 910/12067/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/12067/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Гончаров С.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 13.11.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 910/12067/13 від 13.11.2013 року враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, керуючись ст. ст.4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 910/12067/13 доручено здійснити колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Скаржник в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/12067/13 скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/12067/13.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/12067/13.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 03.02.1998 р. Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстровано приватний вищий навчальний заклад "Київський університет туризму, економіки і права", який є правонаступником Київського інституту туризму, економіки і права (далі - Університет).

Відповідно до пунктів 1.2, 14.1 статуту Університету в редакції, затвердженій зборами засновників, оформленими протоколом № 1 від 24.01.2006 р., та зареєстрованій 31.01.2006 р., станом на січень 2006 рік статутний капітал Університету складав 10000000 грн., який був розподілений між трьома учасниками наступним чином: ОСОБА_4 належало 30% статутного капіталу у розмірі 3000000 грн., ОСОБА_2 - 40 % статутного капіталу у розмірі 4000000 грн., ОСОБА_3 - 30% статутного капіталу у розмірі 3000000 грн..

Відповідальність засновників за зобов'язання Університету розділом 16 статуту було передбачено тільки в межах їх вкладів.

ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4 померла. Спадкоємцем майна ОСОБА_4 була ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 В свою чергу, спадкоємцем ОСОБА_11 є ОСОБА_7, за позовом якої до Університету рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2012 р. вирішено стягнути частку статутного капіталу ОСОБА_4 у розмірі 30 %, що становить 3187400 грн..

На даний час є чинною вищевказана редакція статуту Університету (затверджена зборами засновників 24.01.2006 р. та зареєстрована 31.01.2006 р.), відповідно до якої ОСОБА_4 продовжує значитись як учасник товариства з часткою у статутному капіталі 30%.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до Закону України № 483-V від 15.12.2006р. внесено зміни до частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, її доповнено пунктом 4, згідно якого віднесено до компетенції господарських судів України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори, предметом яких є вимоги учасників корпоративних відносин, тобто відносин, пов'язаних із здійсненням управління корпоративним утворенням або веденням його справ, про захист їх корпоративних прав способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про вищу освіту", вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).

Згідно з ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про вищу освіту" повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу: розробляє статут вищого навчального закладу; організовує ліцензування вищого навчального закладу; призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу; здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу; приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Правовий статус вищого навчального закладу визначено у ст.23 цього Закону, зокрема, згідно ч.1 ст.23 вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Організаційно-правові форми суб'єктів господарювання визначені Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року N 97 (далі - Класифікація).

Цією Класифікацією для організацій, установ, закладів, які утворюються на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи, встановлена така організаційно-правова форма, як "приватна організація (установа, заклад)".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про освіту" заклади освіти діють на підставі власних статутів, затверджених, зокрема, Міністерством освіти України стосовно вищих закладів освіти, заснованих на приватній формі власності. Заклад освіти повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип та організаційно-правова форма.

Таким чином, для приватного закладу освіти встановлена така організаційно-правова форма, як "приватна організація (установа, заклад)", діяльність приватного закладу освіти здійснюється відповідно до статуту закладу освіти, положення якого відповідає вимогам Законів України "Про освіту", «Про вищу освіту», може враховувати норми Закону України "Про господарські товариства" щодо порядку створення та принципів діяльності (зокрема, майнові відносини між засновниками), якщо приватний заклад вибрав таку форму для створення.

Місцевим господарським судом встановлено, що на момент прийняття рішення у цій справі діяльність Приватного вищого навчального закладу "Київський університет туризму, економіки і права" здійснювалась на підставі статуту, затвердженого зборами засновників протокол №1 від 24.01.2006 р.

Цивільний кодекс України визначає організаційно-правові форми юридичних осіб. Статтею 83 ЦК України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Частиною 2 ст.83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 3 ст.83 ЦК України передбачено, що установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Таким чином, основною відмінністю між товариством та установою є право участі учасників (засновників) в управлінні нею.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 1.3.Статуту Приватного вищого навчального закладу "Київський університет туризму, економіки і права" передбачено, що університет у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про освіту", «Про вищу освіту», «Про власність».

Розділом 3 цього статуту передбачено основні напрямки і предмет діяльності університету, зокрема: консалтингова, фінансово-господарська робота, науково-виробнича, виробничо-комерційна: рекламна діяльність, видавництво та реалізація друкованої продукції, поліграфічна діяльність, лізингова, брокерська, маркетингова, посередницька діяльність, оптова та роздрібна торгівля.

Згідно з п.4.1 розділу 4 статуту Приватного вищого навчального закладу "Київський університет туризму, економіки і права", засновники мають право: брати участь в управлінні справами університету; отримувати дивіденди від діяльності університету, обирати та бути обраними до органів управління університету.

Пунктом 6.1. статуту передбачено, що вищим органом управління університету є Збори засновників.

В пункті 6.2 статуту визначені повноваження зборів засновників.

Таким чином, статутом університету передбачено право участі його засновників в управлінні університетом.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ з корпоративних спорів необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст.167 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, спір за позовом ОСОБА_2 є підвідомчий господарському суду, оскільки позивачу належить частка у статутному фонді університету розмірі 40%, що надає ОСОБА_2 право на участь в управлінні університетом та отримання ним прибутку.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом набуття фізичною особою статусу учасника товариства є одним зі способів реалізації нею своєї цивільної правоздатності, тобто здатності мати права та обов'язки. Законом виникнення цивільної правоздатності пов'язано з моментом народження, а припинення - з моментом смерті (ст. 25 Цивільного кодексу України).

Оскільки корпоративні права та обов'язки є цивільно-правовими категоріями, смерть фізичної особи має наслідком припинення даних прав, тобто припинення статусу учасника товариства.

Затвердження статуту та внесення змін до нього є виключною компетенцією зборів засновників Університету, який є вищим органом управління даної юридичної особи (п. 6.2 розділу 6 статуту).

На підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб. (Положення постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною вимогою про зобов'язання привести у відповідність до чинного законодавства Статут відповідача-2 у зв'язку з відмовою спадкоємця покійного учасника ОСОБА_4 від вступу до складу засновників відповідача-2, зазначена позовна вимога мотивована бездіяльністю відповідачів щодо вчинення відповідних дій.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства. (Положення постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»)

Проаналізувавши встановлені у судовому засіданні обставини справи, колегія суддів погодилася з висновком суду місцевого господарського суду, що смерть одного з учасників Університету як наслідок впливає на зміну складу учасників цього товариства, і ці зміни, в силу ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", підлягають обов'язковій державній реєстрації, а отже вимога позивача про зобов'язання внести зміни до установчих документів Університету є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо відсутності у суду компетенції вирішення питання про розподіл часток учасників товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи, що мають діяти відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 144 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі приймають загальні збори учасників.

Отже, підставою для набуття права на частку у статутному капіталі товариства є рішення товариства про розподіл часток.

Фактично вимога позивача про проведення розподілу частки померлого засновника Київського університету туризму, економіки і права ОСОБА_4 пропорційно внескам засновників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є вимогою про прийняття судом на себе повноважень органу управління Університетом щодо передачі частки у статутному капіталі учаснику.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2.8. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 визначено, що господарські суди не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про внесення змін до установчих документів господарських товариств, включення особи до складу наглядової ради товариства тощо.

Відповідно до приписів Закону України «Про освіту», ст.ст. 41, 52, 59 Закону України "Про господарські товариства", положень статуту Приватного вищого навчального закладу "Київський університет туризму, економіки і права" перерозподіл часток засновників товариства товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства, а не суду.

Оскільки господарські суди не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до компетенції загальних зборів товариства та з урахуванням також того, що господарським судам підвідомчі спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства, визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів, - місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про неможливість застосування способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, а саме, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на зміст заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі № 910/12067/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12067/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна