Постанова

від 21.11.2013 по справі 907/375/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 907/375/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Гриців В.М.

Малех І.Б.

за участю представників:

прокурор - Куцик В.Б.

від відповідача 1 - Александров Д.О. - представник;

від відповідача 2 - не з'явився;

Розглянув матеріали апеляційної скарги за вих. № 05/2-377/461 від 01.07.13 заступника прокурора Закарпатської області, м. Ужгород

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.13

у справі № 907/375/13

за позовом Прокурора міста Ужгорода, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Ужгородміськбуд"

про визнання незаконним та скасування пункту 1.5 рішення №797 Ужгородської міської ради від 28.12.2012р. та звільнення земельної ділянки

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» справу № 907/375/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.13 у склад колегії для розгляду справи № 907/375/13 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 30.07.13.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Малех І.Б. введено суддю Гриців В.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.13 розгляд справи відкладено на 17.09.13.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.13 розгляд даної справи відкладено на 01.10.13.

Розпорядженням голови суду від 01.10.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість суддів Желіка М.Б. та Малех І.Б. введено суддів Зварич О.В. та Матущака О.І. з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.13 розгляд справи відкладено на 05.11.13 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.10.13).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість суддів Зварич О.В. та Матущак О.І. введено суддів Желіка М.Б. та Малех І.Б. як постійних членів колегії.

Ухвалою суду від 05.11.13 у даній справі розгляд справи відкладено на 21.11.13.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.06.13 у справі № 907/375/13 (суддя Карпинець В.І.) у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування пункту 1.5 рішення Ужгородської міської ради №797 від 28.12.12 відмовлено, у задоволені клопотання ТОВ „Ужгородміськбуд" про залишення позову без розгляду - відмовлено. Позовні вимоги до ТОВ «Ужгородміськбуд» - не розглянуто.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 10.06.13 у даній справі та задоволити в повному обсязі позовні вимоги.

Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав його обґрунтованості та законності.

У судовому засіданні 21.11.13 прокурор та представник відповідача 1 навели свої доводи та міркування.

Крім того, представником відповідача 1 було заявлено усне клопотання про відкладення та подано письмове клопотання про зупинення розгляду справи. Розглянувши заявлені клопотання, судова колегія не знайшла підстав для їх задоволення, оскільки відсутні достатні та обґрунтовані причини для відкладення розгляду справи, матеріали якої є достатніми для розгляду спору по суті й прийняття рішення за доводами апеляційної скарги з врахуванням заперечень, наданих відповідачами; а щодо доводів про необхідність зупинення провадження у справі, то розгляд справи Закарпатським окружним адміністративним судом за №807/2150/13-а, провадження по якій відкрито 17.06.13, що підтверджується доданою до клопотання копією відповідної ухвали, не може вплинути на оцінку судом апеляційної інстанції правильності прийнятого 10.06.13 (до відкриття провадження в адміністративній справі) рішення з господарського спору.

Відповідач 2 участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 21.11.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.12 було прийнято рішення Ужгородської міської ради ХV сесії VI скликання №797 "Про надання дозволів на укладення короткострокових договорів сервітутного користування земельними ділянками ", зокрема і пункті 1.5 про надання ТОВ "Буд Кеш" ( в подальшому було перейменовано на ТОВ «Ужгородміськбуд»), дозволу на укладення короткострокового договору сервітутного користування земельною ділянкою площею 0,0020га для встановлення та обслуговування тимчасової споруди по вул. Белінського, поз. 89 в місті Ужгороді (а.с.14).

В ході проведення перевірки із залученням Державної інспекції сільського господарства в Закарпатської області прокуратурою виявлено порушення в діяльності Ужгородської міської ради при передачі в користування земельних ділянок, які належать територіальній громаді міста Ужгорода та використання суб'єктами земельних ділянок. При цьому зазначено, що п.1.5 рішення Ужгородської міської ради № 797 від 28.12.12, на підставі якого було надано дозвіл на укладення договору сервітуту для встановлення та обслуговування тимчасової споруди, суперечить нормам закону, та прийнятий з перевищенням наданих Ужгородській міській раді повноважень.

З матеріалів справи вбачаться, що порушення земельного законодавства, які були встановлені Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатської області ні Ужгородською міською радою, ні ТОВ «Ужгородміськбуд» оскаржені не були.

Судова колегія зазначає, що прокурору надано право заявляти позови щодо порушення законодавства з власної ініціативи, з метою їх усунення та приведення у відповідність чинному законодавству

Враховуючи наведене, прокурор міста Ужгорода звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування в частині п.1.5. рішення №797 Ужгородської міської ради, а також про звільнення ТОВ «Ужгородміськбуд» земельної ділянки, отриманої в сервітутне користування.

Визнаючи законність оспорюваного рішення Ужгородської міської ради, місцевий господарський суд зіслався на чинність рішення від 10.06.10 №170 виконавчого комітету даної ради щодо порядку проектування, виготовлення, встановлення та введення в експлуатацію малих архітектурних форм, та рішення Ужгородської міської ради від 03.06.11 № 178, яким було визначено порядок оформлення сервітутного користування земельними ділянками, які обмежено використовуються відповідно до отриманих дозволів на встановлення МАФів.

Також місцевий господарський суд зіслався на норму ст..99 ЗК України, яка визначає перелік видів земельних сервітутів, і який не є вичерпним, а тому до нього відноситься і короткострокове сервітутне користування землею.

А відтак, оскаржуваний пункт рішення прийнято в межах повноважень Ужгородської міської ради та на підставі чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке:

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, при реалізації органом місцевого самоврядування повноважень власника земельних ділянок він повинен діяти відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ЗК України .

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами.

До виключної компетенції міських рад і до питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26 Закону).

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Таке право може бути встановлено на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельний сервітут) або на користь певної особи (особистий сервітут). Згідно тексту рішення Ужгородської міької ради від 28.12.12 №797 (п.2) відповідачем 1 прийнято рішення щодо надання дозволу на укладення короткострокового договоруземельного сервітуту, оскільки плата встановлена саме за земельний сервітут. Про встановлення саме земельного сервітуту свідчить і договір земельного сервітуту від 02.04.13 №70, підписаний відповідачами у справі (а.с.18-20).

При цьому, право земельного сервітуту характеризується такими ознаками. По-перше, відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило, суміжних земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну). В рамках земельного сервітуту обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами компенсує недоліки пануючої земельної ділянки.

По-друге, при встановленні земельного сервітуту обслуговування однієї ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, що надаються власнику пануючої земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою. За своєю юридичною природою такі права є обмеженими речовими правами і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко визначених потреб.

Відповідачі не подали доказів прав власності яи змекористування ТОВ "Ужгородміськбуд" суміжною земельною ділянкою по відношенню до тієї, щодо якої укладено договір земельного сервітуту.

Згідно з ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З наведеної норми вбачається , що підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як сервітут.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів неможливості ТОВ «Ужгородміськбуд» задоволити своє право користування земельною ділянкою іншим законним способом, як встановлення земельного сервітуту, зокрема укладення договору оренди. Тобто, ігнорування відповідачем 1 дотримання норм ст.93, ч.2 ст.124 ЗК України та ч.2 т.6 ЗУ «Про оренду землі» щодо конкуретних засад отримання права тимчасового користування земельними ділянками є перевищенням встановлених законом повноважень внаслідок надання права певній особі на користування земельною ділянкою без проведення конкурсу чи аукціону.

Окрім цього, відповідно до п.1.4 Тимчасового Порядку встановлення обмеженого користування та укладення договору земельного сервітуту щодо тземельних ділянок, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради короткостроковим є земельний сервітут, термін використання якого не перевищує шести місяців. Натомість, відповідачем 1 в оспорюваному рішенні від 28.12.12 зазначено кінцевий термін дії сервітуту - до 27.12.13; сторонами укладено договір земельного сервітуту з 02.04.13 до 27.12.13 (а.с.18).

Стосовно доводів відповідачів з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 26.08.09 № 982, то у затвердженому нею Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності передбачена можливість укладення договору особистого строкового сервітуту (п.п.12,13). Натомість відповідач 1 прийняв рішення щодо земельного сервітутут і уклав договір земельного сервітуту. Разом з цим, зазначена постанова мала рекомендаційний характер і втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.11 № 548.

Посилаючись на чинність рішення виконкому Ужгородської міської ради від 10.06.10 № 170 та рішення Ужгородської міської ради від 03.06.11 № 178, місцевий господарський суд, з врахуванням вищенаведеного не надав оцінку цим актам і не застосував вимоги частини 2 ст.4 ГПК України.

Львівський апеляційний господарський суд з врахуванням зазначеної норми ГПК України прийшов до висновку, що норм Тимчасового порядку затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 03.06.11 № 178 не відповідають вимогам Земельного кодексу, а постанова КМУ втратила чинність 25.05.11, тобто до прийняття оспорюваного рішення відповідача 1. Відповідно, суд не застосовує даний акт нормативного характеру, прийнятий органом місцевого самоврядування.

Проаналізувавши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що прийняття Ужгородською міською радою п.1.5 рішення № 797 від 28.12.12, щодо надання дозволу ТОВ «Буд Кеш» (ТОВ «Ужгородміськбуд») на укладення короткострокового договору сервітутного користування земельною ділянкою для обслуговування тимчасової споруди здійснено з перевищенням наданих їй повноважень та з порушенням норм чинного законодавства.

В силу ж вимог ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відтак, апеляційну скаргу в частині визнання незаконним та скасування п.1.5 рішення №797 Ужгородської міської ради від 28.12.12 слід задоволити та визнати недійсним п.1.5 рішення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасувати.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що прокурором було заявлено позов до двох відповідачів - Ужгородської міської ради та ТОВ «Ужгородміськбуд». Місцевим господарським судом під час розгляду справи було помилково змінено статус відповідача 2 - ТОВ «Ужгородміськбуд» та залучено його до у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вимоги заявлені до ТОВ «Ужгородміськбуд» як відповідача місцевим господарським судом розглянуті по суті не були.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості для суду за своєю ініціативою здійснювати заміну відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому вважає за необхідне виправити допущений процесуальний недолік та розглянути заявлені до ТОВ «Ужгородміськбуд» вимоги по суті і відновити заявлений прокурором в позові процесуальний статус ТОВ «Ужгородміськбуд» як відповідача.

З матеріалів справ вбачається, що на підставі рішення № 797 від 28.12.12 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (розпорядник) та ТОВ «Буд Кеш» (сервітуарій) було укладено договір земельного сервітуту № 70 від 02.04.13 (а.с.18 - 19). За умовами укладеного договору розпорядник надає, а сервітуарій приймає в обмежене платне користування земельну ділянку для встановлення та обслуговування тимчасової споруди, що знаходиться з адресою: м. Ужгород, вул. Білінського, поз.89.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданим суду першої інстанції.

Надавши оцінку договору земельного сервітуту від 02.04.13 №70, суд апеляційної інстанції зазначає, що він є неукладеним, оскільки не проведена його державна реєстрація, як передбачено ст.100 ЗК України, ст. 402 ЦК України. Відповідно, такий договір не встановлює будь - яких прав чи обов'язків для його сторін, зокрема і права безпосереднього використання земельної ділянки для встановлення відповідачем 2 малої архітектурної форми. Проте, як вбачається з матеріалів справи на момент розгляду справи ТОВ «Ужгородміськбуд» споруджено малу архітектурну форму на земельній ділянці, яка надана йому на підставі договору земельного сервітуту.

У зв'язку із тим, що договір, на виконання умов якого було споруджено малу архітектурну форму, визнано судом неукладеним, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога прокурора про звільнення наданої за вказаним договором ділянки площею 0,0020 га по вул. Белінського, поз. 89 у м. Ужгороді підлягає задоволенню, в порядку застосування ст.125 ЗК України та ст.391 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення про відмову в позові у даній справі.

Разом з цим, оскільки прокурором не оскаржувалось рішення в частині скасування заходів по забезпеченню позову та зважаючи на те, що апеляційною інстанцією позов задоволено, підстав для скасування рішення в цій частині та збереження застосованого заходу по забезпеченню позову - немає. Натомість, внесення в резолютивну частину висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не відповідає п.п.3, 4 частини першої ст.84 ГПК України і має бути виключено.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Згідно з ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні свої повноважень звільняються від сплати судового збору.

Львівський апеляційний господарський суд зазнаає, що постановою пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п.4.5). Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору (п.4.6).

А відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів - Ужгородської міської ради та ТОВ «Ужгородміськбуд» пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу прокурора м.Ужгорода задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.06.13 у справі № 907/375/13 скасувати частково. Прийняти нове рішення - позов задоволити.

3. Визнати незаконним та скасувати п.1.5 рішення Ужгородської міської ради № 797 від 28.12.12.

4. Зобов'язати ТОВ «Ужгородміськбуд» звільнити земельну ділянку площею 0,0020 га по вул. Белінського, поз.89 м. Ужгород та привести земельну діляну у придатний для використання стан.

5. Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, м.Ужгород, вул..Поштова, 3, код 20442548) в доход Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 1147 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

6. Стягнути з ТОВ «Ужгородміськбуд» (м. Ужгород, вул. І.Франка,56, ідентифікаційний номер 32216020) в доход Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 1147 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, м.Ужгород, вул..Поштова, 3, код 20442548) в доход Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 573,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Стягнути з ТОВ «Ужгородміськбуд» (м. Ужгород, вул. І.Франка,56, ідентифікаційний номер 32216020) в доход Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 573,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

9. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

10. Залишити без змін рішення по скасування заходу по забезпеченню позову.

11. Виключити з резолютивної частини рішення п.2.

12. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.11.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Малех І.Б.