Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/14054/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14054/13 19.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тондо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Імпекс Сталь»

про стягнення 100097, 66 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Білий С.В. (довіреність № 10/10/2013-юр від 10.10.2013 року);

Від відповідача не з'явились;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тондо" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Імпекс Сталь" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 100 097, 66 грн. за договором поставки № с0088 від 03.01.2013 року, з яких 92 648, 71 грн. основного боргу, 1 148, 84 грн. 3% річних, 555, 89 грн. інфляційних втрат, 5 744, 22 грн. пені та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14054/13, розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, задоволенням клопотання сторін про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/14054/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/14054/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 19.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 910/14054/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 19.11.2013 року з'явився представник позивача. У судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовним вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 91 648, 71 грн. основного боргу, 1 134, 63 грн. 3% річних, 555, 89 грн. інфляційних втрат та 5 673, 15 грн. пені та покладання судових витрат на відповідача.

В подальшому позовні вимоги розглядаються судом з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.11.2013 року.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином відповідними повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи.

При виконанні вимог суду, позивачем у справі, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення у справі, а неявка представника відповідача на розгляд справи не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 року між сторонами був укладений договір поставки № с0088 (далі за текстом - договір), за умовами якого відповідач зобов'язаний передати у власність, а позивач прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі за текстом - товар) асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між відповідачем та позивачем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Згідно з п. 3.4. договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 4.2. договору строк поставки товару протягом п'яти робочих днів після 100 % передоплати.

Згідно з п. 7.3. договору у випадку порушення відповідачем строків постачання товару, останній на вимогу позивача сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Згідно додатку №1 (специфікація №1) до договору № с0088 від 03.01.2013 загальна вартість товару, яку відповідач зобов'язаний передати у власність, а позивач прийняти та оплатити, становить 137 648, 71 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № с0088 від 03.01.2013р. позивачем було здійснено попередню оплату в сумі 137 648, 71 грн., що підтверджується платіжним доручення № 9 від 04.01.2013 року, з призначенням платежу згідно рахунку № СФ - 0003289 від 03.01.2013 року (належним чином засвідчена копія якого міститися в матеріалах справи), тобто позивачем у справі було здійснено 100% передплату за товар.

Відповідно до п. 4.1. договору та п. 3 додатку №1 (специфікація №1) до договору № с0088 від 03.01.2013 відповідач мав поставити товар на склад позивача за адресою м. Маріуполь, вул. Сєрова, 1 «А» протягом п`яти робочих днів з моменту здійснення передплати позивачем (п. 4.2 договору). Відповідачем зазначений товар у встановлений договором строк поставлений не був.

Відповідно тверджень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач з невідомих причин відмовився поставляти металопрокат, зазначений в специфікації № 1, та зобов'язався в телефонній розмові повернути отримані від позивача кошти передплати.

Судом встановлено, що за період з 16.01.2013 року по 25.04.2013 року відповідач повернув позивачу 45000, 00 грн. з призначенням платежу повернення коштів згідно рахунку - фактури № 3289 від 03.01.2013 року, що підтверджується матеріалами справи.

12.03.2013р. на адресу ТОВ «Торговий Дім "Імпекс Сталь» позивачем було направлено претензію з вимогою оплатити виниклу заборгованість з метою досудового врегулювання спору відповідно до Розділу ІІ ГПК України. Поштове відправлення не було вручене відповідачу за юридичною адресою та повернуто відправнику (позивачу) із зазначенням на конверті «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».

За твердженням позивача, викладеним в заяві про зменшення позовних вимог, напередодні подання позову відповідач повернув позивачу 1 000, 00 грн.

Всього, згідно викладеного позивачем, відповідач повернув позивачу із 137 648, 71 грн. передплати за товар по договору 46000, 00 грн.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором на суму 91 648, 71 грн. та/або доказів повернення позивачу відповідачем 91 648, 71 грн. передплати за товар матеріали справи не містять.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача суму передплати за товар в розмірі 91 648, 71 грн., пеню в розмірі 1 134, 63 грн. 3% річних, 555, 89 грн. інфляційних втрат та 5 673, 15 грн. пені за період прострочення з 14.01.2013 року по 12.06.2013 року (149 днів).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № с0088 від 03.01.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала . Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Попередня оплата була здійснена позивачем 04.01.2013 року, згідно платіжного доручення №9 від 04.01.2013.

Згідно п. 4.2. договору строк поставки товару протягом п'яти робочих днів (тобто до 14.01.2013) після 100% передоплати. Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару в обумовлені строки не виконав.

Таким чином, з 12.01.2013, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що претензія в порядку ст. 6 ГПК України про повернення коштів передплати була направлена позивачем відповідачу 12.03.2013 року, отже у відповідача, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, з 20.03.2013 року виник обов'язок повернути суму попередньої оплати за товар.

Враховуючи, що ст. 693 ЦК України не встановлює конкретних строків повернення коштів передплати/безпідставно одержаних коштів, зазначені зобов'язання підлягають виконанню в строк встановлений ст. 530 ЦК України.

Таким чином, до моменту направлення позивачем відповідачу претензії про повернення грошових коштів передплати по договору (12.03.2013 року) строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем по поверненню зазначених коштів сторонами визначений не був.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, отримані ним безпідставно, і підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 91 648, 71 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 91 648, 71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 91 648, 71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача за період з 14.01.2013 року по 12.06.2013 року 1 134, 63 грн. 3 % річних, 555, 89 грн. інфляційних втрат та 5 673, 15 грн. пені відповідно до п. 7.3. договору за несвоєчасну поставку товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку порушення постачальником строків постачання товару , останній на вимогу покупця, сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожен день прострочення.

Термін прострочення виконання зобов'язання відповідачем визначений позивачем не вірно, з огляду на наступне.

Повернення позивачу коштів передплати за договором відповідач почав 16.01.2013 року, що вбачається із матеріалів справи. Також, позивачем в позовній заяві зазначається, що на його телефонний запит відповідач зобов'язався повернути отримані кошти. На підставі викладених обставин справи, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача за договором по поставці товару, відповідно до усної домовленості сторін припинився 15.01.2013 року, адже сторони домовились про інше зобов'язання, а саме щодо повернення коштів передплати, нарахування пені за яке не передбачено.

Таким чином, у відповідності до п. 7.3. договору нарахування пені відповідачу за порушення строків постачання товарів, здійснюється тільки в період з 14.01.2013 року (дати визначеної позивачем) по 15.01.2013 року (2 дні), що за розрахунком суду становить 754, 18 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню за загальний період з 20.03.2013 року по 12.06.2013 року, із розрахунку суду (оскільки позивачем невірно здійснений розрахунок відповідних сум). За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 651, 33 грн. - 3 % річних та 92, 65 грн. - інфляційних нарахувань.

Враховуючи викладене заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Імпекс сталь» (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 22; код ЄДРПОУ 38096155; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тондо» (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, буд. 38, офіс 25; код ЄДРПОУ 31736464) 91 648, 71 (дев'яносто одну тисячу шістсот сорок вісім) грн. 71 коп. основної заборгованості, 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 18 коп. пені, 651 (шістсот п'ятдесят одну) грн. 33 коп. 3 % річних, 92 (дев'яносто дві) грн. 65 коп. інфляційних втрат та 1 862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн. 94 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко