Рішення

від 19.11.2013 по справі 910/19076/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19076/13 19.11.13

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміта"

про стягнення 20 844, 84 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Успенський С. О. (дов. № 155/1/23-4673 від 26.09.2013 року)

Від відповідача не з'явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміта" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 20 844, 84 грн. за договором № 970 про надання послуг на теплопостачання та на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 29.01.2044 року, з яких 19 281, 22 грн. сума боргу, 1 304, 16 грн. пені, 36, 17 грн. інфляційної складової боргу, 223, 29 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19076/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.11.2013 року, в зв'яку з неявкою відповідача у судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

19.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача надано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 19.11.2013 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 281, 23 грн. основного боргу, 358, 73 грн. 3% річних, 36, 17 грн. інфляційних втрат, 744, 75 грн. пені та покладання судових витрат на відповідача.

В подальшому позовні вимоги розглядаються судом з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.11.2013 року.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2004р. між позивачем (дирекція за умовами договору) та відповідачем (абонентза умовами договору) укладено договір № 970 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі за текстом - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплати в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговвання та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: пр-т Р. України (Гонгадзе- змінена назва вулиці), 20-В.

У відповідності з п. 2.3.3, п. 2.3.6 договору, споживач зобовязувався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № 1 та 2 до договору; своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Відповідно до звернення-доручення відповідача, облік спожитої теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Додатками №1, 2, 3 до договору сторони погодили тарифи на теплову енергію та порядок здійснення розрахунків, умови припинення подачі теплової енергії.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами в додатку № 2 до договору. Проведення оплати за яким визначається виходячи з обліку теплової енергії, та згідно з п. 3 зазначеного додатку сплату за вказаними у п. 2 додатку до договору документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Договір набуває чинності з 29.01.2004р. та діє до 31.12 2004р. (п. 6.1 договору). В силу положень п. 6.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії при його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За твердженням позивача, станом на 18.09.2013 року відповідач заборгував позивачу за період серпень 2012 року - серпень 2013 року 19 281, 23 грн. вартості теплової енергії та технічного обслуговування систем центрального опалення, що підтверджується актами виконаних робіт з копіями реєстрів про вручення.

27.02.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 155/23-02/106 від 22.02.2013р. на суму 19 162, 38 грн. з проханням виконати свої зобов'язання по договору. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з урахуванням заяви про зменьшення позовних вимог з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір № 970 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, РВП та їх абонентських уводів від 29.01.2004 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно умов договору та чинного законодавства України, позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів у повному обсязі. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання позивачем умов договору не заявлялось та суду не надано. При цьому, матеріали справи містять докази ( договір купілі-продажу від 29.01.2004 року), що відповідач є власником нежитлового приміщення щодо якого позивач надає послуги на підставі договору № 970.

Спір у справі виник через наявність заборгованості відповідача в сумі 19 281, 23 грн. по сплаті вартості послуг теплопостачання за період з серпня 2012р. по серпень 2013р. включно, обсяги надання яких підтверджені залученими до матеріалів справи актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування № 970/6 за серпень 2012р., № 970/5 за вересень 2012р., № 970/8 за жовтень 2012р., № 970/7 за листопад 2012р., № 970/10 за грудень 2012р., № 970/8 за січень 2013р., № 970/12 за лютий 2013р., № 970/9 за березень 2013р., № 970/1304 за квітень 2013, № 970/1305 за травень 2013, № 970/1306 за червень 2013р., №970/1307 за липень 2013р., № 970/1308 за серпень 2013р., з яких 19281, 23 грн. вартості послуг залишились відповідачем неоплаченими.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів здійснення відповідачем оплати суми боргу в розмірі 19 281, 23 грн., в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Заявлені позивачем до стягнення 744, 75 грн. пені, 36, 17 грн. інфляційних втрат та 358, 73 грн. 3% річних за період з серпня 2012р. по серпень 2013р., підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з серпня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 744, 75 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно п. 2.3.7. договору, за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань, відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно п. 3.4. додатку до договору, у випадку несплати за користування послугами, вказаними у договорі, до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинними законодавством України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з серпня 2012 року по січень 2013 року, що складає 744, 75 грн., у відповідності до чинного законодавства.

Отже, станом на момент розгляду справи (19.11.2013 року) заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 420, 88 грн. (19 281, 22 грн. основного боргу + 744, 75 грн. пені + 36, 17 грн. інфляційних втрат + 358, 73 грн. 3% річних), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Судові витрати позивача в сумі 1720, 50 судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменьшення позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменьшення позовних вимогзадовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміта» (04077, м. Київ, пров. Джерельний, 4-А, кв. 12, код ЄДРПОУ - 30979741; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ-01, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ - 03366500) 19 281 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 23 коп. основного боргу, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 75 коп. пені, 36 (тридцять шість) грн. 17 коп. інфляційної складової боргу, 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 73 коп. 3 % річних, та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко