Рішення

від 18.11.2013 по справі 919/1142/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року справа № 919/1142/13 за позовом комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 2)

до Державного професійно-технічного навчального закладу «Севастопольський центр професійно-технічної освіти ім. маршала інженерних військ А.В. Геловані»

(99028, м. Севастополь, вул. Єфремова,2),

про стягнення заборгованості за договором,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Чернової І.С., довіреність №17 від 03.01.2013,

представника відповідача - Рубана Ю.О., довіреність б/н від 04.09.2013,

Суть спору:

02.10.2013 комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Севастопольський центр професійно-технічної освіти ім. маршала інженерних військ А.В. Геловані» про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості по оплаті за теплову енергію за договором в розмірі 566882,52 грн., з яких: 535816,82 грн. основного боргу, 18386,76 грн. пені, 3% річних в розмірі 12678,94 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526 , 530 , 625 Цивільного кодексу України , статті 173-174 Господарського кодексу України, умови договору №92 купівлі-продажу теплової енергії від 22.06.2012, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору купівлі-продажу теплової енергії в частині сплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2013 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2013.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 28.10.2013 відкладався на 18.11.2013.

У судовому засіданні 18.11.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні 18.11.2013 представник відповідача частково заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому відзиві, в якому зокрема вказував, що відповідачем визнається наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 535816,82 грн., в той же час зазначив, що стягнення штрафних санкцій призведе до негативних наслідків для господарської діяльності відповідача, а тому просив їх зменшити.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, враховуючи відсутність заяви учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 18.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2012 між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Севастопольський центр професійно-технічної освіти ім. маршала інженерних військ А.В. Геловані» (Покупець) та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір №92 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір) відповідно до 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Продавець зобов'язується передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію у терміни та в кількості, що передбачені цим Договором (а.с. 8-10).

Ціна цього договору становить 1082014,80 грн. у т.ч. ПДВ 20% 180335,80 грн. (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору розрахунковим є період з 20 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця. Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води здійснюється за їхніми показаннями відповідно до пунктів 10-13 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, та водовідведення», що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630 на підставі двостороннього акту за показаннями вузла обліку. Відмова від підписання акту не звільняє покупця від сплати за теплову енергію у встановленому порядку.

У пунктах 4.3.-4.5. Договору сторони обумовили, що покупець здійснює оплату після пред'явлення продавцем рахунка на оплату теплової енергії або після підписання сторонами рахунка-акта, але в будь-якому разі не пізніше строку, вказаного в п. 4.5 цього Договору. Кінцевий розрахунок за теплову енергію проводиться в строк не пізніше 25 числа поточного місяця. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про те, що не отримав рахунок за розрахунковий місяць.

Пунктом 6.2.1 Договору встановлений обов'язок покупця оплачувати теплову енергію в установлений договором строк.

Пунктами 6.2.5., 6.3.1. Договору передбачено, що покупець у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію зобов'язаний сплачувати пеню в установленому законом та цим договором розмірі, а позивач в свою чергу має право нарахування такої пені в розмірі, встановленому законодавством і цим Договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2012, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2012 (пункт 11.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

На виконання умов даного договору комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради свої зобов'язання виконало у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури від 06.07.2012, 14.08.2012, 11.09.2012, 10.10.2012, 14.11.2012, 22.11.2012, 17.12.2012, 21.12.2012, проте, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з січня 2012 по серпень 2013, яка складає 535816,82 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України ), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України ), а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" .

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України .

Відповідно до ст. 19 Закону «Про теплопостачання», діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про купівлю продаж теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з січня 2012 року по серпень 2013 року.

Наявність вказаної заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами актом звірення взаємних розрахунків станом на 03.10.2013 (а.с. 66).

Доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Положеннями статті 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

За приписами частини 6 статті 19 названого Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Враховуючи те, що своєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення плати відповідачем суду не надано, та відповідач визнав наявність такої заборгованості, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача за період з січня 2012 по серпень 2013 у розмірі 535816,82 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Наявність вказаної заборгованості також підтверджується складеним та підписаним сторонами актом звірення взаємних розрахунків між сторонами.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18386,76 грн. та 3% річних у розмірі 12678,94 грн.

В силу частини 2 ст. 20 ГК України , захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України ).

Відповідно до ст. 610 , ч.3 ст. 611 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу . Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3 , 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» серед іншого визначено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Як вже зазначалось, п. 6.2.5, 6.3.1. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію сплачувати пеню в установленому законом та цим договором розмірі.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 3 , 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунків за теплову енергію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, що також не суперечить умовам укладеного між сторонами Договору.

Представник відповідача у своєму відзиві просив зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що стягнення цих сум суттєво погіршить фінансове становище відповідача та буде мати негативні наслідки.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 3.17.4. Постанови Пленуму від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Однак, виходячи з інтересів сторін, суд не може погодитись з вищевказаними доводами відповідача, оскільки з огляду на приписи п.3. статті 83 ГПК України, ч.1 ст. 233 ГК України посилання відповідачем на зазначені обставини не є винятковим випадком, а тому не є безумовною підставою для зменшення розміру пені та штрафу.

Крім того, слід зауважити, що частина перша статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності саме виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 18386,76 грн. за період з 26.09.2012 по 25.06.2013 (а.с. 15) суд вважає його вірним та таким, що відповідає умовам договору та вимогам Закону, а тому вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з 26.07.2012 по 28.08.2013 (а.с. 16) визнаний судом вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 12678,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 11337,65 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43 , 49 , 82 , 84 , 85 , 115 , 116 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Севастопольський центр професійно-технічної освіти ім. маршала інженерних військ А.В. Геловані» (99028, м. Севастополь, вул. Єфремова,2, ЄДРПОУ 25749503) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ЄДРПОУ 03358357, р/р 26038300352162 в КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805) заборгованість по сплаті за теплову енергію за договором №92 купівлі-продажу теплової енергії від 22.06.2012 в розмірі 566882,52 грн. (п'ятсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 52 коп.), у тому числі 535816,82 грн. основного боргу, 18386,76 грн. пені та 3% річних у розмірі 12678,94 грн.

3. Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Севастопольський центр професійно-технічної освіти ім. маршала інженерних військ А.В. Геловані» (99028, м. Севастополь, вул. Єфремова,2, ЄДРПОУ 25749503) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ЄДРПОУ 03358357, р/р 26038300352162 в КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805) судовий збір у розмірі 11337,65 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять сім гривень 65 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 25.11.2013

Суддя C.О. Щербаков