Рішення

від 25.11.2013 по справі 248/5255/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/5255/13-ц

2/248/1824/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 листопада 2013 року. Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Романенко Н.В., без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харцизька Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» - Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у липні 2013р. звернувся до суду з дійсним позовом, вказуючи, що його загальний стаж роботи складає 36 років, з них в шкідливих умовах праці - 29 років, останнім місцем його роботи є Відокремлений підрозділ «Шахта «Іловайська», ДП «Шахтарськантрацит», відповідача у справі, де він працює в якості машиніста підземних установок, гірник підземний .Свій позов мотивує тим, що працюючи в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв'язку з тим, що умови праці - робота машиніста підземних установок, гірника підземного відноситься до 3 класу 4 ступені з урахуванням пилового чинника. Відповідно до висновку лікарської установи, йому протипоказана важка фізична робота, робота під землею, призначене медикаментозне лікування. На підставі акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.01.2013р., був складений акт форми П-4, та 29.01.2013р. він був оглянутий МСЕК і згідно висновку якого йому встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв'язку з отриманням професійного захворювання. Зазначає, що на підставі того, що відповідач не належним чином слідкував за його робочим місцем, не забезпечив належні умови праці, були порушені його законні права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Посилаючись на ст.237 1 КЗпТ України просив стягнути з відповідача на його користь 20 000грн.у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення, та надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити, надавши суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача - ВП «Шахта «Іловайська», ДП «Шахтарськантрацит» ОСОБА_3, який про слухання справи повідомлений належним чином в порядку ст.76 ЦПК України, про що свідчать розписки у справі, в судове засідання повторно не з'явився по невідомим суду причинам. Заперечення проти позовної заяви та клопотання про розгляд справи у його відсутність до суду не надавав.

Суд, згідно до ст.224 ЦПК України, з урахуванням міркування позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача, представника позивача , відповідача та постановити заочне рішення на підставі доказів, що є у справі, про що винесена відповідно ухвала.

Дослідивши докази у справи в їх сукупності, суд вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач має загальний стаж 36 років, з них в шкідливих умовах праці - 29 років, останнє місце роботи в ВП «Шахта «Іловайська», ДП «Шахтарськантрацит» з 19.02.2008р, в якості ГРОЗ підземним 2 розряду та він ,15.11.2012р., був звільнений за станом здоров'я на підставі ст.40 ч.2 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.16-22).

ОСОБА_4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 січня 2013 року ВП «Шахта «Іловайська», ДП «Шахтарськантрацит» вбачається, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 36 років, з них 29 років в умовах впливу шкідливих факторів. Професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів в шахті (а.с.5-6).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 11.12.2012р ОСОБА_1 встановлено діагноз - пневмоконіоз: атрако-силікатоз інтерстіційна форма, легенева недостатність першого ступеню. Захворювання професійне, первинно. (а.с.10).

Відповідно до довідки МСЕК від 29.01.2013р., у ОСОБА_1 з 17.01.2013р виявлена втрата професійної працездатності на 20% по професійному захворюванню. (а.с.9).

Таким чином, вищевказані докази свідчать про те, що під час виконання трудових обов'язків позивач отримав пневмоконіоз та легеневу недостатність першого ступеню, як професійне захворювання внаслідок шкідливих виробничих факторів на підприємстві відповідача.

Застосовуючи норми процесуального та матеріального права суд, виходить з наступного:

Право на отримання щомісячної страхової виплати у разі настання страхового випадку виникає в потерпілого, застрахованого відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1- 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), Закону України від 14 жовтня 1992р. № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно зі ст.153 КЗпП України та Закону України В«Про охорону праціВ» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно зі ст.32 Гірничого закону України власник (керівник) гірничого підприємства забезпечує проведення гірничих робіт та охорону праці відповідно до вимог законів України, інших нормативно-правових актів, а також правил безпеки, правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Законом України від 23 лютого 2007 р. № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» внесені зміни до абз. 4 ст. 1, підпункту «е» п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28, а також виключено ч.3 ст.34 Закону № 1105-XIV, скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237 1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин .

У рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004р. в п.4.1 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 в період виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, що відноситься до вугільної промисловості і характеризується підвищеним рівнем небезпеки, отримав професійне захворювання, в результаті чого, йому первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності 20% з 17.01.2013 року безстроково, що свідчить про наявність у позивача ОСОБА_1 моральних страждань, у зв'язку з поступовим погіршенням стану його здоров'я, порушенням життєвих зв'язків, постійного фізичного болю від захворювання, незручності та дискомфорту, що стали наслідком захворювання, наявність душевних страждань внаслідок незворотності втрати здоров'я. Наявність

у позивача професійного унеможливлює виконувати ним тяжкої фізичну працю, відтак він позбавлений реалізації свого права на працю, заробляти достатні кошти для утримання родини, і вимагає від нього докладання додаткових певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди, обов'язок із відшкодування якої покладений на відповідача.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті профзахворювання, бере до уваги характер і тривалість моральних страждань, які полягають у незворотній втраті здоров'я, враховує принципи розумності і справедливості, ступінь втрати ним професійної працездатності 20%, а також те, що моральна шкода є умовним поняттям і її визначення не піддається математичним формулам. З урахуванням наведених обставин суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 6000 гривень. Такий розмір відшкодування суд вважає розумним і справедливим. Натомість визначена позивачем сума заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 20000 гривень є завищеною.

З цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення в розмірі 6000грн., а іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213-215, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» - Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» - Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська» (86792, Донецька область, м.Харцизьк, с.Широке, на р/р 26005300165413 в філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» м.Донецьк, ОКПО 33136690, МФО 335106, ІПН 322995105272) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № 21364110330, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві в розмірі 6000 грн , а також у рахунок повернення понесеного судового збору 114,70грн., а разом 6 114,70грн. (шість тисяч сто чотирнадцять гривень, 70 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» - Відокремленого підрозділу «Шахта « Іловайська» (86792, Донецька область, м.Харцизьк, с.Широке, на р/р 26005300165413 в філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» м.Донецьк, ОКПО 33136690, МФО 335106, ІПН 322995105272) на користь держави (на р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 37980439, отримувач Харцизьке УК (м.Харцизьк) 22030001, код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», символ звітності 206, код суду 02895679) судовий збір в сумі 114,70грн (сто чотирнадцять гривень, 70коп).

В іншій частині позову - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Харцизьким міським судом Донецької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повне рішення суд складено 27 листопада 2013 року.

Суддя: