Постанова

від 19.11.2013 по справі 814/1358/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р.Справа № 814/1358/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Федусика А.Г., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Трейд» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Трейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В березні2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус-Трейд» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000962360 від 03.12.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 7728,00 грн., з яких за основним платежем 7020,47 грн., за штрафними санкціями 708,33 грн..

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000952360 від 03.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 7384,59 грн., з яких за основним платежем 5907,67 грн., за штрафними санкціями 1476,92 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 14.11.2012 року №3407/22-100/36099285 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крокус-Трейд» з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Лилиана Грей» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект» з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року (надалі - акт перевірки).

За висновками цього акту перевірки позивач зависив валові витрати та податковий кредит по операціям із ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект», оскільки ДПІ вважає ці операції нікчемними, і такими, що не відбувались реально.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій з його контрагентами є безпідставними та не узгоджуються з приписами законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям із ОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект» як порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, позивач штучно сформував податковий кредит по контрагентам ТОВ «Лилиана Грей» в листопаді 2010 року на суму ПДВ 2266,67 грн. та ТОВ «НВО-Житомирбудпроект» у вересні 2011 року на суму ПДВ 3641,00 грн., в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 5 907,67грн.; та порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді завищено суму валових витрат на суму 29538,31 грн., в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 7020,47 грн..

За змістом акту перевірки підставами для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект», оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цим постачальником є безтоварними.

При цьому такі висновки в акті перевірки ґрунтуються виключно на тому, що позивачем не було дотримано вимог ч.1, 3, 4 ст.203 ЦК України, на акті ДПІ у м. Житомирі «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВО - Житомирбудпроект» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, на змісті постанови Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-2702/12/1470 від 02.08.2012 року, та на даних отриманих з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Будь-яких інших причин для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в акті перевірки не наведено.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції посилаючись на норми ст.207 ГК України, ст.ст.215, 216, 228 ЦК України, постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, зазначив, що відповідачем не надано доказів та не доведено наявності у позивача мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, оскільки договір між позивачем та його контрагентами нікчемним в судовому порядку не визначався, а посилання відповідача на ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що надані позивачем копій первинних документів, не доводять суду реальність здійснення господарської операції позивача з його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В періодах формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами цей порядок визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, а також Податковим кодексом України - ст.ст.138, 139, ст.198.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки ДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект», у тому числі, видаткові та податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордера та інші.

Крім того, копії первинних документів по операціям з ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект» були долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: від ТОВ «Лилиана Грей» - видаткова накладна №294 від 10.11.2010 року, податкова накладна №294 від 10.11.2010 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №№294-1, 294-2, 294-3, 294-4; від ТОВ «НВО-Житомирбудпроект» договір №02/09-1 від 02.09.2011 року, видаткова накладна №301 від 02.09.2011 року, податкова накладна №301 від 02.09.2011 року, квитанції до прибуткового касового ордеру №№1381, 1382, 1383, товарно-транспортна накладна.

Також позивачем було надано копії первинних документів, які підтверджують подальшу реалізацію позивачем товарів, отриманих від вказаних контрагентів, а саме: в адрес ВАТ «Одеський припортовий завод» - видаткова накладна №РН-0000593 та податкова накладна №570 від 10.11.2010 року, видаткова накладна № РН-0000280 та податкова накладна №252 від 06.10.2011 року; в адрес ПАТ «Лакталіс-Миколаїв» - видаткова накладна №РН-0000620 та податкова накладна №594 від 10.12.2010 року, видаткова накладна №РН-0000239 та податкова накладна №208 від 05.09.2011 року, видаткова накладна №РН-0000269 та податкова накладна 239 від 03.10.2011 року, в адрес АОЗТ «Магазин №100» - видаткова накладна №РН-0000601 та податкова накладна №579 від 22.11.2010 року, видаткова накладна №РН-0000243 та податкова накладна №212 від 05.09.2011 року, видаткова накладна №РН-0000273 та податкова накладна №245 від 03.10.2011 року; в адрес ДП НВКТ «Зоря-Машпроект» - видаткова накладна №0000246 та податкова накладна №215 від 08.09.2011 року; в адрес ГП Спеціалізований Морський порт «Октябрськ» - видаткова накладна №0000267 та податкова накладна №243 від 04.10.2011 року.

Зауважень до первинних документів позивача по операціям з ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект», зокрема, до видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем було надано всі необхідні первині документи які підтверджують правильність документального оформлення господарських операцій з ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект».

Також колегія суддів заперечує проти посилання суду першої інстанції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року по справі №2а-2702/12/1470, якою визнано недійсними установчі документи ТОВ «Лилиана Грей» з моменту державної реєстрації, оскільки вказана постанова була скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року, якою відмовлено в задоволені позовних вимог ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС до ТОВ «Лилиана Грей» про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи, скасування реєстраційних дій, що не було досліджено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів вважає, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальних операцій між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Сама по собі інформація з акту перевірки іншої податкової інспекції стосовно ТОВ «НВО - Житомирбудпроект», на яку посилається ДПІ в акті перевірки не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Лилиана Грей» та ТОВ «НВО - Житомирбудпроект», та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.

На користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову (а.с.2-3) та апеляційної скарги (а.с.147).

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Трейд» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Трейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 року №0000962360 та №0000952360.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Трейд» (код за ЄДРПОУ 36099285) судові витрати в розмірі 305 (триста п'ять) гривень 42 коп..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 листопада 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька