Рішення

від 19.11.2013 по справі 914/3635/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р. Справа № 914/3635/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібр», м. Львів;

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів;

про: стягнення 324 073 грн. 49 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Роїк І.Д. - представник на підставі довіреності б/н від 20.08.2013 року;

відповідача: Куцак В.Л. - представник на підставі довіреності № 57 від 09.01.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 24.09.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібр» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення 324 073 грн. 49 коп. Розгляд справи призначено на 16.10.2013 року.

У судовому засіданні 16.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав копію виписки з ЄДРПОУ на відповідача. Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, докази отримання ним ухвали про порушення провадження у справі відсутні. Судом відкладено розгляд справи на 06.11.2013 року.

У судовому засіданні 06.11.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача вимог попередньої ухвали суду не виконав, з розміром богу не погодився. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 19.11.2013 року.

У судовому засіданні 19.11.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін у попередніх судових засіданнях відмовились.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 19.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договорами підряду. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібр» (надалі по тексту рішення - позивач, підрядник згідно з договорами підряду) звернулося до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договорами підряду) про стягнення 324 073 грн. 49 коп. заборгованості, з яких 254 275 грн. 00 коп. основного боргу, 40 175 грн. 45 коп. пені, 17 799 грн. 25 коп. штрафу та 5 721 грн. 19 коп. 3% річних.

Між сторонами було укладено ряд договорів підряду на виконання будівельних робіт, які підрядник зобов'язався виконати, а замовник - у триденний строк від дня підписання актів виконаних робіт оплатити.

Станом на дату звернення з позовом до суду відповідачем не погашено заборгованість за вказаними договорами підряду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, наявність боргу не спростував, доказів погашення заборгованості не представив, з розміром боргу не погодився, просив зменшити розмір штрафних санкцій.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Сторони уклали ряд договорів підряду, зокрема договір № 04-КЕВЛ/12, договір № 06-КЕВЛ/12, договір № 07-КЕВЛ/12, договір № 08-КЕВЛ/12, договір № 09-КЕВЛ/12, договір № 10-КЕВЛ/12, договір № 11-КЕВЛ/12, договір № 12-КЕВЛ/12, договір № 13-КЕВЛ/12, договір № 14-КЕВЛ/12, договір № 16-КЕВЛ/12, згідно з п. п. 1.1, 3.1 яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт по поточному ремонту покрівлі електрощитової в/ч А 0284, м. Львів, вул. Стрийська, 88 на суму 3 292 грн.; по поточному ремонту покрівлі спортивної зали в/ч А 0284, м. Львів, вул. Стрийська, 88 на суму 7 739 грн.; по поточному ремонту покрівлі сховища в/ч А 0233, м. Львів, вул. Студентська, 1 на суму 6 741 грн.; по поточному ремонту покрівлі медичних складів, м. Львів, вул. Бр. Міхновських, 41А на суму 28 629 грн.; по поточному ремонту покрівлі бані в/ч А 4324, Липники, в/м № 6, буд. № 6/63 на суму 25 094 грн.; по поточному ремонту покрівлі медичних складів в/ч А 4324, Липники, в/м № 6, буд. № 6/71 на суму 51 568 грн.; по поточному ремонту покрівлі речового складу в/ч А 4324, Липники, в/м № 6, буд. № 6/59 на суму 28 472 грн.; по поточному ремонту покрівлі приміщення сховища в/ч А 4324, Липники, в/м № 6, буд. № 6/33 на суму 21 898 грн.; по поточному ремонту покрівлі приміщення сховища в/ч А 4324, Липники, в/м № 6, буд. № 6/22 на суму 25 955 грн.; по поточному ремонту покрівлі приміщення продовольчого складу в/ч А 4324, Липники, в/м № 6, буд. № 6/39 на суму 37 297 грн.; по поточному ремонту покрівлі СЕУ, в/ч А 4520, м. Львів, вул. Зелена, 45, в/м № 219, буд. № 219/14 на суму 17 590 грн.

Відповідно до п. п. 3.2-3.4 договорів підряду оплата виконаних робіт здійснюється замовником за наявності кошторису на підставі актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами. Приймання виконаних робіт здійснюється замовником відповідно до актів виконаних робіт. Кошти за виконані роботи замовник зобов'язується перераховувати виконавцю по факту їх виконання в триденний термін. Підставою є акти прийомки виконаних робіт, які складаються сторонами по мірі виконання робіт, вказаних у кошторисі.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання підрядником усіх робіт, що доводиться довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З метою вирішення спору в досудовому порядку позивач направляв йому претензії від 04.03.2013 року з вимогою погашення боргу за договорами підряду, так як строк оплати сплив. Докази надіслання претензій відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

Докази погашення заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони уклали ряд договорів підряду на виконання робіт, обов'язки згідно з яким позивач виконав, що встановлено судом вище, а відповідач від виконання зобов'язань по оплаті ухиляється.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до договору кошти за виконані роботи замовник зобов'язується перераховувати виконавцю по факту їх виконання в триденний термін.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки доказів здійснення оплати упродовж трьох днів після підписання актів виконання робіт у матеріалах справи немає.

Договорами, а саме п. 4, сторони обумовили відповідальність за невиконання чи неналежне виконання робіт. Зокрема, п. 4 договорів передбачено, що замовник несе відповідальність за порушення термінів оплати виконаних робіт у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Із урахуванням наведеного та досліджених доказів суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 254 275 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дане положення, позивач нарахував на суму заборгованості 3 % річних за прострочення заборгованості.

Розрахунок 3% річних перевірений судом. Встановлено, що стягненню підлягає 3 803 грн. 98 коп.

Щодо нарахованих позивачем у порядку ст. 231 Господарського кодексу України пені та штрафу, то вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України , можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10).

Як зазначено в Положенні квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 11.01.2006 року, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є державною установою, яка заснована на базі Львівської квартирно-експлуатаційної частини району згідно з директивою Міністра оборони України № Д-115/1/04 від 14.03.2002 року та створене Міністерством оборони України і підпорядковане Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Відтак Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є бюджетною організацією, що діє на підставі даного Положення, виключно державної форми власності і фінансується за рахунок державного бюджету України.

Однак, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договорами підряду, тобто мова йде саме про невиконання грошового зобов'язання. А як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10, штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.

Оскільки сторони у договорі не погодили конкретний розмір пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за порушення зазначеного зобов'язання не встановлено, а невиконане відповідачем договірне зобов'язання має грошовий характер, тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3 А, код ЄДР 07638027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібр» (29013, м. Хмельницький, вул. Плоска, 4, код ЄДР 31536937) 254 275 грн. 00 коп. основного боргу, 3 803 грн. 98 коп. 3% річних та 5 161 грн. 58 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 40 175 грн. 45 коп. пені, 17 799 грн. 25 коп. штрафу та 1 917 грн. 21 коп. 3 % річних відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 22.11.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв