Вирок

від 18.10.2013 по справі 607/18069/13-к

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2013 Справа №607/18069/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Бєлоусової К.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 42013210030000009 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Козловського А.І. та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

На початку квітня 2013 року у ОСОБА_1 виник злочинний намір спрямований на незаконне видобування корисних копалин, а саме - каменю пісковику із Застінківського родовища пісковиків, яке розташоване у с. Застінка, Тернопільського району Тернопільської області.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 в період із травня по червень 2013 року, перебуваючи на території кар’єру Застінківської ділянки пісковиків, що поблизу с. Застінка, Тернопільського району Тернопільської області, діючи умисно, з метою особистого збагачення та незаконного видобування корисних копалин, не маючи спеціального дозволу на користування надрами, за допомогою працівників здійснив незаконний видобуток сировини, каменю пісковику, загальним об’ємом близько 30 метрів кубічних, який відповідно до Постанови КМУ № 827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, який в подальшому завантажив на автомобіль марки «КрАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 та реалізував ТзОВ «Куб-8», чим заподіяв державі збитків на суму 4950 гривень.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 240 КК України, незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

27 вересня 2013 року між старшим прокурором прокуратури Тернопільського району юристом 3-го класу ОСОБА_2, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 42013210030000009 та обвинуваченим ОСОБА_1, в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 240 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчинені даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в розмірі 7004 (сім тисяч чотири) гривні, та отримана згода обвинуваченого на його призначення, який також зобов’язався повністю відшкодувати завдані державі збитки в сумі 4950 гривень, перерахувавши їх на рахунок Товстолузької сільської ради Тернопільського району. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз’ясненні обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважає, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги і правила КПК України та КК України, просить дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з’ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури Тернопільського району юристом 3-го класу ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 незаконно видобував корисні копалини загальнодержавного значення, а тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 240 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити у кримінальному провадженні № 42013210030000009 угоду про визнання винуватості від 27 вересня 2013 року між старшим прокурором прокуратури Тернопільського району юристом 3-го класу ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2013 року покарання у виді штрафу в розмірі 7004 (сім тисяч чотири) гривні.

Стягнути із ОСОБА_1 завдані державі збитки в сумі 4950 гривень, перерахувавши їх на рахунок Товстолузької сільської ради Тернопільського району, банк ГУДКСУ у Тернопільському р-н., 31417542700550, МФО 838012, код 04393628;

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_3