Постанова

від 22.11.2013 по справі 822/4145/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4145/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача Калужської Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту перевірки від 23.08.2013 року №264/22-09-1702-НОМЕР_2 податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 09.09.2013 року №0010921702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 157483,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 104989,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 52494,50 грн., і від 09.09.2013 року №0010931702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 21250,01 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14166,67 грн. та штрафними санкціями в сумі 7083,34 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків договорів, укладених позивачем з ТОВ «Промпостачобладнання» і ТОВ «ВКК «Протон» на поставку мішків.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 29989,20 грн. та за вересень 2011 року на суму 75000,00 грн., і п.177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 14166,67грн встановлене під час виїзної позапланової перевірки та зафіксоване в акті від 23.08.2013 року №264/22-09-1702-НОМЕР_2.

Під час проведення перевірки перевіряючи дійшли висновку, що операції по постачанню ТМЦ між позивачем та ТОВ «Промпостачобладнання» і між позивачем та ТОВ «ВКК «Протон» мали безтоварний характер та відображені в податковому та бухгалтерському обліку без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою безпідставного формування податкового кредиту для позивача.на думку пеервіряючих виписані зазначеними контрагентами податкові накладні не є первинними документами у розумінні вищевказаного Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і тому не можуть бути підставами для формування пзвачем показників податкової звітності з ПДВ.

Одночасно зазначив, що безтоварність зазначених операцій підтверджується також актами зустрічних перевірок контрагентів позивача (акт ДПІ у м. Хмельницькому від 20.11.2011 року №6334/22-3/37329738 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промпостачобладнання» (код за ЄДРПОУ 37329738) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2010 року - березень 2011 року, і актом ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва від 13.09.2012 року №689/22-10/37566066 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКК «Протон» (код за ЄДРПОУ 37566066) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень-вересень, листопад- грудень 2011 року, лютий 2012 року), якими встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - ОСОБА_5 15.06.1999 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кам»янець-Подільської міської ради. З дати державної реєстрації перебуває на обліку в Кам»янець-Подільській ОДПІ як платник податків. В період, що підлягав перевірці, позивач застосовував загальну систему оподаткування.

Основними видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

В серпні 2013 року відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.77та ст.82 ПК України та наказу Кам»янець-Подільської ОДПІ №123 від 16.08.2013 року працівниками зазначених податкової інспекції проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.09.2012 року по 30.10.2012 року, результати якої оформлені актом від 23.08.2013 року №264/22-09-1702-НОМЕР_2.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 року №0010921702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 157483,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 104989,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 52494,50 грн., і від 09.09.2013 року №0010931702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 21250,01 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14166,67 грн. та штрафними санкціями в сумі 7083,34 грн., які позивач оскаржив до суду.

Податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 року №0010921702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 157483,50 грн., базується на викладених в акті перевірки від 23.08.2013 року №264/22-09-1702-НОМЕР_2 висновках відповідача щодо порушення позивачем п. 198.3 ст.198 ПК України та заниження податкових зобов»язань з ПДВ за лютий 2011 року на 29989,0 грн. і вересень 2011 року на 75000,0 грн. у зв»язку з безпідставним включенням до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання мішків від ТОВ «Промпостачобладнання» і ТОВ «ВКК «Протон», які не мали реальних наслідків.

Податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 року №0010931702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 21250,01 грн. базується на викладених в акті перевірки від 23.08.2013 року №264/22-09-1702-НОМЕР_2 висновках відповідача щодо порушення позивачем п.177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 14166,67грн. у зв»язку з включенням до валових витрат коштів в сумі 88333,33 грн., сплачених позивачем в рахунок часткової оплати придбаних у ТОВ «ВКК «Протон» мішків.

Відповідно до укладеного з позивачем договору №502-11 від 05 лютого 2011 року ТОВ «Промпостачобладнання» зобов'язалось поставити покупцю мішки ПУ (п. 1.1 Договору) на загальну суму 179935,20 грн. (п.2 договору); обов'язок з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі товару перевізнику, або покупцю (п.3.3 договору); вартість поставки товару покладається на покупця (п.3.4 договору). В Специфікації №1 до зазначеного договору сторони узгодили кількість мішків (м'яких контейнерів поліпропіленових) - 3700 шт., ціну за один мішок без ПДВ - 67,00 грн. та загальну вартість партії - 297.480,00 грн.

На виконання договору №502-11 від 05 лютого 2011 року ТОВ «Промпостачобладнання» відповідно до видаткової накладної №30 від 25.02.2011 року, Акту прийому-передачі та податкової накладної №30 від 25.02.2011 року передало позивачу мішки в кількості 2238 шт. загальною вартістю 179935,20 грн., в т.ч. ПДВ 29.989,20 грн.

Перевезення товару від ТОВ «Промпостачобладнання» м.Хмельницький здійснювалось транспортом та за рахунок позивача. Зазначене підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортною накладною серії ААК №9 від 25.02.2011 року на підставі якої позивач автомобілем РАУ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив перевезення м'яких контейнерів поліпропіленових в кількості 2.238 шт. із міста Хмельницького у місто Кам'янець- Подільський, подорожнім листом вантажного автомобіля №3 від 25.02.2011 року та поясненнями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні.

Відповідно до укладеного з позивачем договору №48 від 31 серпня 2011 року ТОВ «ВКК «Протон» зобов'язалось поставити товар в кількості та за ціною, вказаних у накладній та специфікації (п.1.1 договору); поставка здійснюється за домовленістю сторін в місце, вказане покупцем (п.2.1 договору); продавець разом з товаром повинен передати покупцю документи (2.2 договору); право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від продавця за накладною (п.2.3 договору); поставка товару вважається виконаною продавцем в момент передачі партії товару (п.4.2 договору); ціни на товар є вільними і вказуються у накладній (п.7.1 договору).

В Специфікації №1 до вказаного договору сторони узгодили кількість мішків (м'яких контейнерів поліпропіленових) - 5000 шт., ціну за один мішок без ПДВ - 75.00 грн. та загальну вартість партії - 450.000,00 грн.

На виконання договору №48 від 31 серпня 2011 року ТОВ «ВКК «Протон» відповідно до видаткової накладної №6 від 01.09.2011 року, акту прийому-передачі №1 та податкової накладної №6 від 01.09.2011 року передало позивачу мішки в кількості 2238 шт. загальною вартістю 179.935,20 грн., в т.ч. ПДВ 29.989,20 грн.

Отримавши від ТОВ «ВКК «Протон» рахунок №0109/6 від 01.09.2011 року на оплату проданих мішків в кількості 5000 шт. на суму 450.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75.000.00 грн., в рахунок частковї оплати придбаного товару позивач 28.09.2011 року перерахував на розрахунковий рахунок постачальника 100000,0 грн., а 23.11.2011 року передав ТОВ «ВКК «Протон» простий вексель на суму 350.000,00 грн. відповідно до Акту прийому-передачі векселя.

Перевезення товару від ТОВ «ВКК «Протон» м.Київ здійснювалось транспортом та за рахунок позивача. Зазначене підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортною накладною серії ААК №315 від 31.08.2011 року, на підставі якої позивач автомобілем РАУ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив перевезення м'яких контейнерів поліпропіленових в кількості 5.000 шт. із міста Києва у місто Кам'янець-Подільський, подорожнім листом вантажного автомобіля від 31.08.2011 року та поясненнями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні.

Придбаний від ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон» товар (мішки поліпропіленові) позивач використав у господарській діяльності для транспортування відсіву кам'яного вапнякового, проданого ОАО «1-я Минская птицефабрика», ОАО «Птицефабрика «Рассвет», КСУП «Совхоз-комбинат «Заря», РУП «Белоруснефгь-Особино», СООО «Евротранспродукт», інші, що підтверджується картками складського побілу мішків, актами списання мішків в складському обліку, копіями вантажних митних декларацій.

Отримавши податкові та видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару від ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон», та частково оплативши його, позивач відніс витрати на придбання товару до валових витрат звітного періоду, а податок на додану вартість в ціні товару - до податкового кредиту звітних періодів.

В силу п. 177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В силу пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у позивача накладна та акт приймання-передчі, якими оформлене придбання товару від ТОВ «ВКК «Протон» відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення часткової оплати вартості товару до валових витрат у 2011 році.

На підставі оформлених ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон» податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, нарахований та частково сплачений в ціні товару.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всупереч ч.2 ст.71 відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товарів, придбаних від ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон», у власній господарській діяльності.

Суд встановив, що зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов»язань позивача.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку товару, оформлені ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон», відповідають вимогам ПК України.

Суд враховує, що факт поставки товарів від ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон, їх часткової оплати та факт використання позивачем зазначених товарів у господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем. При цьому суд враховує, що ПК України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту за наявності належним вином оформленої податкової накладної, яка засвідчує передачу придбаного товару від фактичної опати його вартості.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару та робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу для висновків про відсутність реальних наслідків укладених з цим контрагентом договорів, оскільки відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон» дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон» перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і мали свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори з ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон», позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності цих контрагентів (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт перевірки від 05.04.2013 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на зустрічних перевірок контрагентів позивача (акт ДПІ у м. Хмельницькому від 20.11.2011 року №6334/22-3/37329738 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промпостачобладнання» (код за ЄДРПОУ 37329738) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2010 року - березень 2011 року, і актом ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва від 13.09.2012 року №689/22-10/37566066 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКК «Протон» (код за ЄДРПОУ 37566066) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень-вересень, листопад- грудень 2011 року, лютий 2012 року), в процесі яких не досліджувались первинні документи контрагентів позивача у зв»язку з відсутністюь цих господарюючих суб»єктів за місцезнаходженням на дату перевірки. Тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, суд враховує, що правовідносини позивача з ТОВ «Промпостачобладнання» та ТОВ «ВКК «Протон» щодо поставки товару у лютому та вересні 2011 року відповідно, були предметом дослідження під час попередньої планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, результати якої оформлені актом Кам»янець-Подільської ОДПІ №231 173 НОМЕР_2 від 30.03.2012 року. Зазначеною перевіркою не встановлено жодних порушень в частині формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв»язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки заме для цього контрагента, а не для позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 09.09.2013 року №0010921702 і №0010931702.

Присудити з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1788,0 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2013 року

Суддя /підпис/О.К. Ковальчук "Згідно з оригіналом" Суддя