Рішення

від 25.11.2013 по справі 910/20249/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20249/13 25.11.13

За позовомФізичної особи-підприємця Яворовича Євгена Мар'яновича доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фруїтера Україна» простягнення 36 213,94 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Качмар І.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Яворович Євген Мар'янович (надалі - «Підприємець») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруїтера Україна» (надалі - «Товариство») про стягнення 36 213,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки від 18.06.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34 558,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 144,67 грн. та 6% річних у розмірі 511,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.11.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №27313128, отриманим його представником 29.10.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 р. між Товариством (покупець) та Підприємцем (постачальник) було укладено договір поставки (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого постачальником покупцю за товаросупроводжувальними документами, складеними на підставі заявок покупця.

Згідно з п. 2.3 Договору покупець зобов'язаний оплатити всю суму, яка зазначена у рахунках-фактурах та/або видатковій накладній на кожну партію товару протягом 15 календарних днів включно.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 34 558,00 грн., що підтверджується накладною №1906-01 від 19.06.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 558,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладна №1906-01 від 19.06.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму 34 558,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.3 Договору та накладної, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 34 558,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 34 558,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 144,67 грн. та 6% річних у розмірі 511,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 04.07.2013 р. по 02.10.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення. Крім того, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 6 процентів річних від простроченої суми (з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 144,67 грн. та 6% річних у розмірі 511,27 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємця заборгованості у розмірі 34 558,00 грн., пені у розмірі 1 144,67 грн. та 6% річних у розмірі 511,27 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Яворовича Євгена Мар'яновича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруїтера Україна» (03191, м. Київ, вул. Вільямса, 9, корп. 2, кв. 61; ідентифікаційний код 37414208) на користь Фізичної особи-підприємця Яворовича Євгена Мар'яновича (80215, Львівська обл., Радехівський р-н, с. Яструбичі, вул. Зелена, 279; ідентифікаційний номер 2545105914) заборгованість у розмірі 34 558 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 67 коп., 6% річних у розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2013 р.

Суддя В.П. Босий