Постанова

від 28.11.2013 по справі 804/13777/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 804/13777/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Мельничук В.Ю., Кононович О.М. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОПНЕР" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

18.10.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002921504 від 04.10.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гопнер» (код ЄДРПОУ 36296581) суми орендної плати 173 127,77 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 34 905,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно застосував до орендної плати позивача коефіцієнт, який визначений пунктом 276.3 ст. 276 ПК України, у розмірі 1,5 - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів. Позивач вказує на те, що у розрахунках розміру орендної плати за земельні ділянки, які є невід'ємними частинами договорів оренди земельних ділянок, не передбачений коефіцієнт цільового призначення земельної ділянки 1,5. Оскільки розмір орендної плати вказується сторонами у договорі оренди, то відповідач, який не є стороною у договорі оренди, не в праві збільшувати розмір орендної плати шляхом донарахування суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями - рішеннями. В даному випадку, на думку, позивача відповідач повинен контролювати відповідність умов договору оренди земельної ділянки чинному законодавству України. І якщо договір оренди земельної ділянки, на думку податкового органу, спрямований на ухилення від сплати податків або сплату податків у меншому розмірі ніж визначено законодавством України, то відповідач повинен за допомогою адміністративних заходів відновити публічний порядок.

Ухвалою суду від 21.10.2013 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи знаходяться письмові заперечення відповідача, а також додаткові пояснення, у яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначає, що умовами договорів оренди земельних ділянок не визначено конкретний розмір орендної плати, яку повинен сплачувати позивач. Розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки, які є невід'ємними частинами договорів оренди земельних ділянок, втратили чинність 01.01.2011 року у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивач повинен був застосовувати під час розрахунку розміру орендної плати коефіцієнт, який визначений пунктом 276.3 ст. 276 ПК України, у розмірі 1,5. Також відповідач наголосив на тому, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є податком, розмір якого встановлюється виключного Податковим кодексом України, а не договором оренди.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

З 05.09.2013 року по 12.09.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гопнер» з питань повноти нарахування орендної плати за землю у період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року.

За наслідками перевірки складено акт № 509/1504/36296581 від 18.09.2013 року, у якому встановлено порушення позивачем п. 276.3 ст. 276 ПК України внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки за 2011 рік - 67 017,19 грн., 2012 рік - 67 017,19 грн. та січень - липень 2013 року - 39 093,39 грн.

Висновок відповідача у акті перевірки обґрунтований тим, що позивач подаючи декларації із сплати землю, вказував розмір орендної плати у 2011, 2012 та січні - липні 2013 роках без урахування коефіцієнту, який визначений у п. 276.3 ст. 276 ПК України, у розмірі 1,5 - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

На наслідками перевірки відповідач прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0002921504 від 04.10.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гопнер» (код ЄДРПОУ 36296581) суми орендної плати 173 127,77 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 34 905,72 грн., загалом на суму 208 033,49 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача, які викладені у акті перевірки з наступних підстав.

Як встановлено судом під час розгляду справи позивач на підставі Договорів оренди від 16.11.2009 року, які укладено між позивачем та Дніпропетровською міською радою, орендує земельні ділянки комунальної власності площами 0,0073 га та 0,1274 га. по вулиці Гопнер, 6 у м. Дніпропетровську.

Вказані Договори оренди земельних ділянок посвідчено нотаріально та зареєстровано у Державному реєстрі земель.

У пунктах 5.2 договорів оренди вказано про те, що цільовим призначенням земельної ділянки є: землі історико-культурного призначення.

Розмір, порядок сплати орендної плати сторони визначили у пункті 4 Договорів, у відповідності до якого річна орендна плата встановлюється у грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».

Також у п.4.2 договорів сторони визначили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

У п.4.3 договорів сторони погодили, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та її індексації провадиться без внесення змін до договорів оренди. Зміна з інших підстав розміру орендної плати допускається за взаємною згодою сторін договорів оренди та у випадках, перелік яких вказано у п. 4.8 договорів оренди.

Одночасно судом встановлено, що позивачем та Дніпропетровською міською радою складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, про що безпосередньо вказано у п.14.3 договорів оренди.

З розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена судом встановлено, що розмір орендної плати визначено у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексів інфляції, однак сторони не застосували до ставки земельного податку коефіцієнт 1,5 як це було визначено у статті 7 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час укладення договорів оренди землі) та пункті 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України.

Одночасно судом на підставі пояснень позивача встановлено, що останній використовує земельні ділянки з цільовим призначенням: землі історико-культурного призначення, способом, який не пов'язаний з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» (чинного на час укладення договорів оренди) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Законом України «Про оренду землі» (в редакції станом на день укладення договорів оренди землі) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Суд зазначає, що у Податковому кодексі України у пунктах 276.3 ст. 276, п.281.1 ст. 281 та 285.5.1 ст. 285 встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати для інших категорій земель не може бути меншим трикратного розміру земельного податку; податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів місцевого значення - 1,5.

Таким чином, судом встановлено, що із набранням чинності Податковим кодексом України не змінились ставки орендної плати, коефіцієнти за використання земельних ділянок на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів порівняно із Законом України «Про плату за землю», а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

У зв'язку з цим судом відхиляються доводи відповідача про те, що розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок з 01.01.2011 року втратили чинність у зв'язку з зміною законодавства.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі до моменту приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства України.

Суд зазначає, що відповідач не в праві втручатися у відносини сторін договорів оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

Але відповідач має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, у зв'язку з чим ініціювати питання стосовно приведення умов договору оренди землі у відповідність із чинним законодавством України та звертатися до суду із позовом про визнання недійсними окремих положень договори оренди землі як таких, що порушують публічний порядок, у разі їх не відповідності чинному законодавству України.

На підставі викладеного суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002921504 від 04.10.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гопнер» (код ЄДРПОУ 36296581) суми орендної плати 173 127,77 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 34 905,72 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопнер» судовий збір у розмірі 2081,00 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 28.11.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін