Рішення

від 20.11.2013 по справі 752/12225/13-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/12225/13-ц

Провадження № 2/752/3707/13

20.11.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди -

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся у Голосіївський районний суд міста Києва із позовною заявою, яку в подальшому уточнив в частині зменшення позовних вимог та зміну предмету позову до ГБК «Фізик» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перебував у трудових відносинах із відповідачем і працював на посаді охоронця. Проте 10 липня 2013 року головою правління відповідача був недопущений до робочого місця, повідомлений усно про звільнення без будь-яких пояснень, не отримав попередження про звільнення та не ознайомлений із наказом про звільнення і причини такого звільнення, не отримав повного розрахунку при звільненні, внаслідок чого зазнав моральних страждань. У зв'язку із зазначеним просив суд поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3769, 40 гривень та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позов задовольнити в повному обсязі із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та зміну предмету у частині вимоги щодо поновлення на роботі.

Відповідач про дату і час судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.7, 42), явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, заяв і клопотань про відкладення судового розгляду не вносив, причини неявки в судове засідання не повідомив, правом представлення доказів не скористався у зв'язку із чим судом ухвалено здійснити розгляд за наявними доказами без явки представника відповідача, неявка якого визнана такою, що не має поважних причин. В судове засідання від 01.08.2013 з'явились особи, які визначали себе представниками відповідача, проте документів, які уповноважують на здійснення процесуального представництва суду не представили (а.с.13), подальшої участі у засіданнях не брали.

Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, на основі з'ясованих обставин, на які посилалась сторона, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність часткового задоволення позову виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах працюючи на посаді охоронця. До такого висновку суд дійшов виходячи із пояснень позивача та довідок із ДПІ від 13.06.2013 року (а.с.3-4) з якої вбачається, що дійсно позивач отримує заробітну плату у відповідача. Обставина перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем також вбачається із листа-відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці від 27.05.2013 року. Окрім того, суд виходить із презумпції укладення трудового договору передбаченою ч.4 ст.24 КЗпП України відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Внаслідок неявки відповідача в судове засідання без поважних причин зворотного доведено не було.

Судом встановлено, що всупереч вимогам, щодо порядку та процедури звільнення передбачених трудовим законодавством позивач був безпідставно звільнений з займаної посади шляхом фізичного недопущення до робочого місця, не ознайомлений із наказом про звільнення, не отримавши повного розрахунку при звільненні. Таким чином, відповідач не виконав вимоги ст.47 КЗпП України відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у визначені строки.

Таким чином, суд дійшов до висновку про порушення з боку відповідача права позивача на працю гарантоване як ст.43 Конституції України так і ст.2 КЗпП України в силу положень яких громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. А відтак позивач підлягає поновленню на займаній посаді та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом встановлено виходячи із наявних доказів у справі, що середній заробіток позивача становить 942,35 гривень що місця. Таким чином, загальна сума заборгованості з липня по листопад 2013 року становить 3769,40 гривень, що і належить до виплати позивачеві. Доказів зворотного відповідачем представлено не було внаслідок його безпідставної неявки в судове засідання.

Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторону яка доводить ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому в силу правил ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а сторони мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату і час судового засідання своїм правом на представлення доказів і викладення доводів і заперечень не скористався, довідки про середній заробіток позивача не представив, документів про прийняття і звільнення з посади позивача не надав, то суд виходить із наявних доказів у справі.

Разом з тим, відповідно до загальних засад диспозитивності цивільного судочинства унормованих у ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Виходячи із зазначеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заявлених у позові вимог, а саме - 3769,40 гривень.

Окрім того, суд знаходить підстави для часткового задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивач внаслідок безпідставного звільнення з роботи, тривалої невиплати заробітної плати зазнав душевних страждань, що призвели до порушення нормальних умов його життєдіяльності, сталих суспільних зв'язків. Проте, позивачем не обґрунтовано ступінь таких страждань та не доведено заявлений у позові розмір відшкодування моральної шкоди, що на його думку становить 50 000 гривень. А тому суд вважає за необхідне виходячи із засад розумності і справедливості задовольнити у цій частині позов частково, а саме у сумі 1000 гривень.

В той же час суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, щодо покладання матеріальної відповідальності на службову особу, винну у незаконному звільненні працівника, оскільки в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами розмір такого відшкодування та не встановлено службової особи, яка безпосередньо винна в незаконному звільненні і обставин того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах із відповідачем на день ухвалення судового рішення.

Розподіл судових витрат здійснити за правилами ст.88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді охоронця Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик».

Стягнути з Гаражного-будівельного кооперативу «Фізик» (код ЄДРПОУ 22907734, м. Київ, пр.-т Науки, 42/1) на користь ОСОБА_1 3769 (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять) гривень 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Гаражного-будівельного кооперативу «Фізик» (код ЄДРПОУ 22907734, м. Київ, пр.-т Науки, 42/1) на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» на користь держави 229,40 (двісті двадцять дев'ять грв. 40 коп.) гривень судового збору.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді охоронця Гаражно-будівельного кооперативу «Фізик» допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя