Постанова

від 25.11.2013 по справі 826/16995/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року 09:30 № 826/16995/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегаполіс - Груп» Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про припинення юридичної особи, визнання запису про проведення державної реєстрації недійсним та визнання недійсними реєстраційних документів,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегаполіс -Груп» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Компанія «Мегаполіс -Груп») про припинення юридичної особи, визнання запису про проведення державної реєстрації недійсним та визнання недійсними реєстраційних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - третя особа, Відділ державної реєстрації) та призначено її до судового розгляду на 06 листопада 2013 року.

У судове засідання 06 листопада 2013 року представники сторін та третьої особи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, що в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 18 листопада 2013 року.

У судовому засіданні 18 листопада 2013 року представник позивача наполягала на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Відповідач до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Третя особа до суду також не прибула, надала свої письмові заперечення, в яких просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18 листопада 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та зобов'язав представника позивача надати витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року документи та пояснення на обґрунтування позову.

19 та 21 листопада 2013 року представником позивача на виконання вимог суду подано документи та додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегаполіс - Груп» (ідентифікаційний код 35570196, місцезнаходження: м. Київ, вул. Курська, 10) зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 29 листопада 2007 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо припинення юридичної особи - відповідача, позивач посилається на те, що вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року по справі №1-478/12 ОСОБА_1, яка є засновником та директором ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп» визнано винною у вчинені злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 358 КК України. Зі змісту названого судового рішення вбачається, що підсудна вступила в попередню змову з невстановленою слідством особою, спрямовану на придбання ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп» з метою прикриття незаконної діяльності останнього та без наміру здійснення господарської діяльності.

На підставі зазначеного, посилаючись на пункт 67.2. статті 67 та підпункт 20.1.37 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, позивач просить припинити юридичну особу - ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп», визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації зазначеного товариства з моменту призначення ОСОБА_1 на посаду директора та визнати недійсними реєстраційні документи ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп».

Вирішуючи спір, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з положень законодавства, яке діє на момент звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 15.05.2003р. № 755-IV) встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що Закон України від 15.05.2003р. № 755-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 5 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, визначений Законом України від 15.05.2003р. № 755-IV, включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки (частина 3 статті 25 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Однак, під час розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено, що державна реєстрація відповідача була проведена з порушенням вимог Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV.

Також в матеріалах справи відсутні докази порушення закону реєструючим органом під час державної реєстрації суб'єкта господарювання та докази, що діяльність останнього визнавалась фіктивною.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Звертаючись з вимогою про визнання недійсними установчих документів юридичної особи, позивач має на меті припинити таку особу.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Наполягаючи на задоволенні позову ДПІ у Солом'янському районі м. Києва посилається на те, що при проведенні реєстрації юридичної особи на ОСОБА_1 допущені порушення закону, які не можна усунути, що було встановлено Солом'янським районним судом міста Києва під час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та зазначає, що право на подання такого позову передбачено Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Як вбачається зі змісту підпункту 20.1.37 ПК України, ним дійсно закріплено право контролюючих органів на звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

При цьому слід зазначити, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише в разі виконання своїх функцій з контролю у сфері оподаткування.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва наголошувала, що порушення вимог закону під час реєстрації, які не можна усунути, мали наслідком зловживання у сфері податкового контролю, а саме ухилення від сплати податків, що і стало підставою для стягнення відповідних коштів із засудженої за вироком суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки припинення юридичної особи має на меті припинення зловживань у сфері сплати податків і зборів, функціями щодо контролю яких наділений позивача.

Такі висновку суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 09 жовтня 2013 року у справі №2а-12941/10/2670 .

У той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме копій матеріалів виконавчого провадження №34992354, відкритого на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва 27 вересня 2012 року про стягнення з ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп» податкового боргу у розмірі 3727029,74 грн., відповідний виконавчий документ постановою державного виконавця від 06 березня 2013 року повернутий органу, який його видав.

Отже, на момент звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи - ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп» за ним обліковується податкова заборгованість, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні та довідкою від 18 листопада 2013 року №509310/26-58-11-04-10, яка міститься у матеріалах справи.

Так, відповідно до пункту 11.10. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300, тільки якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі, якщо установчі документи суперечать чинному законодавству, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку про порушення позивачем визначеної процедури звернення до суду з вимогою про припинення юридичної особи, оскільки остання має заборгованість перед бюджетом.

Окрім цього, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача, позивач зазначає про необхідність визнання його недійсним з моменту призначення ОСОБА_1 на посаду директора (пояснення від 21 листопада 2013 року).

Однак, ані в адміністративному позові, ані під час розгляду справи позивачем не надано нормативно-правового обґрунтування права податкового органу на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Компанія «Мегаполіс - Груп».

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Проте, зі змісту правових приписів Податкового кодексу України, яким врегульовані питання повноважень та функцій податкових органів, не вбачається права останніх на звернення до суду з вимогами про визнання запису про проведення державної реєстрації недійсним.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкові органи відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України мають право звертатися до суду з позовною заявою про припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, та з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом державної податкової інспекції у м. Чернівцях до відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Західенерго ЛТД», державний реєстратор Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправним запису про місцезнаходження товариства та зобов'язання вчинити дії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на звернення до суду з вимогою про припинення юридичної особи - відповідача з підстав допущення порушень закону при створенні юридичної особи, які не можна усунути, оскільки таке звернення зумовлене припиненням порушень податкового законодавства, контроль щодо дотримання якого є провідною функцією позивача. Однак, у зв'язку з існуванням у відповідача заборгованості перед бюджетом на момент звернення до суду, суд приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки наведеними вище приписами чинних нормативно-правових актів прямо передбачено звернення податкового органу з позовом про припинення юридичної особи за умови відсутності такої заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини та виходячи з меж заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко