Рішення

від 18.11.2013 по справі 910/16421/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16421/13 18.11.13

За позовомПриватного підприємства "Торговий Дім Поляков" доПриватного підприємства «ВАРТ» простягнення 3322,24 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Іванченко І.М. довіреність № 313 від 23.08.2013; від відповідача:не з'явилися.

Суть спору: Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ВАРТ» про стягнення 3322,24 грн., з яких 3000,00 грн. - основний борг, 173,32 грн. - 17% річних та 148,92 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №1527 від 28.12.2009 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі №910/16421/13 та призначено до розгляду на 26.09.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.09.2013 справу №910/16421/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16421/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу №910/16421/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16421/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

30.10.2013 представник позивача, через відділ діловодства суду, подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 173,32 грн. - 17% річних та 148,92 грн. пені, з підстав того, що відповідач після порушення провадження у справі сплатив суму основного боргу.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про уточнення позовних вимог від 30.10.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою ця заява є фактично відмовою від позову в частині стягнення основного боргу.

Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином; про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між Приватним підприємством "Торговий дім "ПОЛЯКОВ" (постачальник) та Приватним підприємством «ВАРТ» (покупець) було укладено договір поставки №1527, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх на умовах даного договору, відповідно до виписаних накладних.

Загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження відображаються у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору та засвідчує факт передачі товару, його якість та кількість (п. п. 1.2, 3.5 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна на товар є вільною та встановлюється позивачем. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.

Розрахунки за отриману кожну поставку товару покупець здійснює окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару (п. 4.2 договору).

Діє даний договір з моменту його підписання сторонами до 28.12.2010 та в разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Під час розгляду справи, доказів направлення письмових заяв про розірвання вказаного договору сторонами суду не подано, а отже він є діючим на даний час.

Крім того, сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3680,89 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №КК-0068094 від 20.04.2013 на суму 3680,89 грн., яка підписана уповноваженими особами обох сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Відповідач же, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 680,89 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 3000,00 грн.

У свою чергу, вже після подання позову до суду (23.08.2013) , відповідач оплатив основний борг у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується банківської випискою по рахунку позивача з 27.08.2013 по 27.08.2013.

При цьому, позивач, заявою від 30.10.2013, фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з чим, в цій частині, провадження у справі має бути припинено, з огляду на наступне.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак часткова відмова Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" від позову, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

Відтак, оскільки заява позивача від 30.10.2013, якою він уточнив позовні вимоги шляхом виключення з них основного боргу, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову, яка оформлена заявою про уточнення вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Разом з тим, позивачем окрім основного боргу заявлено до стягнення 173,32 грн. - 17% річних та 148,92 грн. - пені.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.2 договору, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 148,92 грн., з урахуванням часткової оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 146,42 грн., оскільки позивачем під час здійснення розрахунку пені не було враховано, що облікова ставка НБУ з 10.06.2013 становила 7%, з 13.08.2013 - 6,5%, а не 7,5 % як враховував позивач.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 договору поставки сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 17% річних від суми боргу.

Позивач на підставі даної норми чинного законодавства та п. 5.2 договору нарахував та заявив до стягнення відсотки річних у передбаченому договором розмірі, які нараховані з урахуванням часткової оплати та складають 173,32 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За таких обставин, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору поставки сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, то позивач правомірно нарахував відсотки річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі погодженому сторонами договором за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 173,32 грн. 17% річних та 146,42 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3000,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ВАРТ» (02232, м.Київ, вул. Бальзака, 66, ідентифікаційний код 32376909) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код 32268131) 173 (сто сімдесят три) грн. 32 коп. 17% річних, 146 (сто сорок шість) грн. 42 коп. пені та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4 . В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013.

Суддя Т.В. Васильченко