cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/16516/13 18.11.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АІР" простягнення попередньої оплати Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача:Терніков Є.І., довіреність № 1 від 25.03.2013. від відповідача:не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АІР" про стягнення 7815,00 грн. попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору про поставку товару, позивач здійснив передплату товару на суму 9255,00 грн., проте відповідач поставку товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України звернувся з позовом про повернення попередньої оплати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16516/13 та призначено до розгляду на 26.09.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.09.2013 справу № 910/16516/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16516/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу № 910/16516/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16516/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 18.11.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
15.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АІР" на підставі усних домовленостей та рахунку-фактури №СФ-0000057 від 15.01.2013 передплату за товар у розмірі 9255,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 15.01.2013.
31.01.2013 відповідач частково поставив товар на суму 540,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-310101, яка містить підписи обох сторін та скріплена печатками підприємств.
Листом №24 від 06.02.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання домовленостей щодо поставки товару або у разі неможливості повернути суму передплати.
Відповідач, у відповідь на вказаний лист, повернув позивачу частково суму передплати у розмірі 900,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.
Претензією №1 від 11.03.2013, яка отримана відповідачем 25.03.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, позивач повторно звернувся до останнього з вимогою повернути суму попередньої оплати у зв'язку із недотриманням усних домовленостей щодо поставки товару.
Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, поставку товару на решту суми передплати не здійснив та кошти не повернув.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, враховуючи, що рахунок-фактури №СФ-0000057 від 15.01.2013 містить назву товару, який необхідно поставити, його кількість, ціну та підпис уповноваженої сторони відповідача, а позивач, в свою чергу, перерахував суму передплати у розмірі 9255,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 15.01.2013, суд приходить до висновку, що між сторонами погоджено всі істотні умови договору та укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, за умовами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №24 від 06.02.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання домовленостей щодо поставки товару або у разі неможливості повернути суму передплати.
Відповідач, у свою чергу, поставив частково товар на суму 540,00 грн. та на підставі вказаного листа повернув кошти в сумі 900,00 грн.
Претензію ж №1 від 11.03.2013 щодо повернення залишку суму попередньої оплати, відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Ч. 2. ст. 693 ЦК України також визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено в повному обсязі, позивач в порядку вказаних статей, правомірно звернувся до відповідача з вимогою №1 від 11.03.2013 повернути перераховані кошти в якості попередньої оплати, яка залишена відповідачем без задоволення.
Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату грошові кошти в сумі 9255,00 грн., не надав доказів належного виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару, поставивши лише товар на суму 540,00 грн. та повернувши кошти в сумі 900,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7815,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.
Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути отриману попередню оплату.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АІР" (02225, м. Київ, вул. Братиславська, 52; ідентифікаційний код 36192407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 129А; ідентифікаційний код 30941791) 7815 (сім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. передплати та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.11.2013.
Суддя Т.В. Васильченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2013 |
Оприлюднено | 28.11.2013 |
Номер документу | 35570079 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Васильченко Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні