Постанова

від 28.11.2013 по справі 820/10335/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2013 р. № 820/10335/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.10.2013 року № 0003352203, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Дворачек І.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Подобайло І.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 07.10.2013 р. був складений акт за № 676/20-31-22-03-07/25180316, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 508136 грн.;

- п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.1.2.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, а саме: перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 4965,44 грн. Згідно ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки 4965,44*2 = 9930,88 грн.;

- ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2011, 2012 роках.

За наслідками вказаного акту перевірки 18.10.2013 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003352203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємству на загальну суму 566359,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що ТОВ компанія "Укрсінтез" мало взаємовідносини з ТОВ ЛКЮС "Фенікс" та ФОП ОСОБА_3, а саме: позивачем було укладено договір про надання рекламно-інформаційних послуг від 12.04.2011 року за №_11-8 р. та договір про надання рекламно-інформаційних послуг від 01.01.2012 року за № 1/2-012, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати замовнику рекламно інформаційні послуги, а замовник прийняти дані послуги та оплатити їх вартість.

Так, податковим органом зазначено, що в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не має можливості ідентифікувати надану послугу, а саме зробити висновок, яка конкретно послуга надавалась, в якому асортименті, медіа-план не насичено текстово-інформаційним навантаженням, щодо наданої послуги по розміщенню реклами платника. Крім цього, не можливо встановити дійсну вартість наданої послуги та встановити чи реально надавались дані послуги, а також неможливо встановити де саме проводилось розміщення рекламно-інформаційних послуг (адресна програма), які надали би можливість віднести ці витрати до господарчої діяльності підприємства, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання вказаних вище договорів підтверджується актами приймання-передачі рекламних послуг, прайс-листами з детальним описом наданих послуг, медіа-планом, погодженим сторонами.

Суд зазначає, що надані до перевірки копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагентів, засвідчують факт виконання замовником зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

А від так, з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" можна зробити висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Надані до перевірки копії платіжних доручень засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у замовника та виконавця спільного інтересу щодо їх отримання в акті перевірки не наводиться.

Також, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ компанія "Укрсінтез" мало взаємовідносини з АС-Харків ПП та Бастет-ХХІ ТОВ, а саме: позивачем було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування" від 07.04.2011 року за №3/04.2011 та договір на транспортно-експедиційне обслуговування" від 01.10.2011 року за №1/10/2011 відповідно.

Так, податковим органом було зазначено, що в ході перевірки складу витрат встановлено, що в порушення договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 07.04.2011 року за №3/04.2011 до акту виконаних робіт та надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування від 29.04.2011 року не надано: звіт "при транспорно-експедиторському обслуговуванні при доставці товарно-матеріальних цінностей".

Також, з актів виконання робіт та надання послуг та товарно-транспортних накладних не має можливості ідентифікувати надану послугу, а саме зробити висновок, яка конкретно послуга надавалась, в якому асортиментів, який товар перевозився, куди саме, яким транспортним засобом та водієм, хто передавав та отримував вантаж, який маршрут погоджено для перевезення, яка вартість одного кілометру цього маршруту в якій масі перевозився товар. Крім цього, не можливо встановити дійсну вартість наданої послуги та встановити чи реально надавались дані послуги.

Однак, дані твердження відповідача не відповідають дійсності, адже у акті виконання робіт та надання послуг та товарно-транспортних накладних наявні всі дані з допомогою яких можна ідентифікувати надану послугу, а саме зробити висновок, що надавались транспортно-експедиційні послуги. Чітко вказано який товар перевозився, куди саме, яким транспортним засобом та водієм, хто передавав та отримував вантаж, який маршрут погоджено для перевезення, яка вартість одного кілометру цього маршруту в якій масі перевозився товар. Крім цього, в вищевказаних документах встановлено вартість наданої послуги, яка погоджена сторонами. Таким чином відсутні порушення, на які посилається податковий орган у акті перевірки.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні нормативні положення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за правилами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; а за змістом п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

П. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи положення наведених норм закону, в кореспонденції з приписами ст. 44 Податкового кодексу України, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто - створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.10.2013 року №0003352203 прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю компанія "УКРСІНТЕЗ" (код ЄДРПОУ: 25180316) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,80 (чотириста п'ятдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28.11.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.