Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/12564/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/12564/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий Дім «Вест-Лайн» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року

у справі № 910/12564/13 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Дніпровського району м. Києва

до приватного підприємства «Торговий Дім «Вест-Лайн»

про стягнення 74619,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року по справі № 910/12564/13 позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до приватного підприємства «Торговий Дім «Вест-Лайн» про стягнення 74619,69 грн. - задоволено. Стягнуто з приватного підприємства «Торговий Дім «Вест-Лайн» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 70267,20 грн. основного боргу, 3059,35 грн. - 3% річних, 1293,14 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 22.08.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року по справі № 910/12564/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем послуги з центрального опалення, передбачені договором від 12.03.2010 року №9/404, не надавались, оскільки в орендованому відповідачем приміщенні відсутні системи централізованого опалення.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченні на апеляційну скаргу КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.08.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач зазначив, що відповідачем незаконно демонтовано опалювальні прилади в орендованому приміщенні, а самовільне відключення опалення в приміщенні не є підставою для припинення обов'язку щодо оплати вартості теплопостачання.

У судових засіданнях 23.10.2013 року та 18.11.2013 року представник ПП «Торговий Дім «Вест-Лайн» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва у судових засіданнях 23.10.2013 року та 18.11.2013 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, подані заперечення на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в них. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.08.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №9/404 про надання послуг (далі - договір), згідно п. 1.1 якого позивач на підставі укладених договорів з виробниками та постачальниками комунальних послуг зобов'язався надавати комунальні послуги відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 15-а, а відповідач зобов'язався у відповідності до умов даного договору прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно переліку комунальних послуг (додаток №1 до договору) відповідачу надаються послуги з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання і каналізації.

Пунктом 2.2 договору №9/404 від 12.03.2010 року передбачено, що відповідач зобов'язаний до 10 числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця в сумі, що виставляється в платіжній вимозі - дорученні.

Як зазначає позивач, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №9/404 від 12.03.2010 року у останнього за період з 01.08.2010 року по 31.05.2013 року виникла заборгованість в розмірі 70267,20 грн.

Так, у листопаді 2013 року КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва подало до господарського суду міста Києва позов до ПП «Торговий Дім «Вест-Лайн» про стягнення 70267,20 грн. основного боргу, 1293,14 грн. збитків від інфляції та 3059,35 грн. 3% річних, а всього 74619,69 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору про надання послуг від 12.03.2010 року №9/404.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі №910/12564/13 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ПП «Торговий Дім «Вест-Лайн» на користь КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва 70267,20 грн. основного боргу, 3059,35 грн. 3% річних, 1293,14 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору про надання послуг від 12.03.2010 року № 9/404, а також про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-VI споживач (відповідач) зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 року №686 - XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що заборгованість відповідача за період з 01.08.2010 року по 31.05.2013 року у розмірі 70267,20 грн. виникла по договору №9/404 від 12.03.2010 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів належної оплати за договором, а отже, заборгованість відповідача за період з 01.08.2010 року по 31.05.2013 року у розмірі 70267,20 грн. підлягає стягненню.

Доводи апеляційної скарги про те, що послуга з центрального опалення позивачем не надавалась колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги, оскільки, відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано належних доказів того, що в його приміщенні відсутнє опалення, а згідно листа начальника ЖРЕО - 404, в якому останній посилався на акт СВП «Київські теплові мережі» від 19.06.2013 року для внесення змін у договорі на постачання теплової енергії відповідач повинен був виконати ізоляцію стін суміжних з житловим будинком та надати акт прихованих робіт, що відповідачем зроблено не було.

Судова колегія звертає увагу на те, що за приписами ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно правових актів, забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил).

Згідно п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758.

При цьому, порядком відключення передбачено, що відключення приміщень здійснюється за проектом монтажною організацією за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи, а по закінченню відключення складається акт, який в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження (п.п. 2.5, 2.6 Порядку).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, орендоване скаржником приміщення по вул. Миропільська, буд. 15-А у м. Києві належить ВАТ «Київхімволокно» та по вказаному приміщенню ВАТ «Київхімволокно» нараховувалися комунальні послуги, зокрема з центрального опалення. На підтвердження зазначеного, за вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем надано договір що був укладений між ВАТ «Київхімволокно» та АЕК «Київенерго» від 01.11.2001 року № 690483 з додатками № 8-А та № 8 про гаряче водопостачання та опалення де відповідач (скаржник у даній справі) зафіксований як споживач.

Крім того, позивачем надано акт СВП «Енергозбут Київенерго» про обстеження нежитлових приміщень по вул. Миропільська, буд. 15-А для внесення змін в договір № 690483 в зв'язку зі зміною площ орендарів. Аналізуючи вказаний акт, колегія суддів приходить до висновку, що така інформація про внесення змін в договір № 690483 в зв'язку зі зміною площ орендарів потрібна лише для перерозподілу нарахувань по опаленню.

В матеріалах справи відсутній трьохсторонній акт про відключення комунальної послуги за участю позивача, постачальника комунальної послуги та відповідача, як це передбачено договором.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів дотримання встановленої процедури відключення вказаного приміщення від центрального опалення, судова колегія приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем послуги з центрального опалення в розмірі 70267,20 грн.

Більш того, у відповідності до акта передачі-приймання нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, буд. 15-А від 12.03.2010 року відповідач прийняв як орендар нежитлове приміщення з інженерним обладнанням (мийки, унітаз, умивальник, душова кабіна) в задовільному стані. Крім того, сторонами у вказаному акті зазначено, що в орендованому приміщенні проходять труби ХВП (холодне водопостачання), ГВП (гаряче водопостачання), що передані орендодавцю також у задовільному стані.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що приміщення по вул. Миропільська, буд. 15-А у м. Києві було передане відповідачу із системою централізованого опалення, а самовільне відключення централізованого опалення не звільняє відповідача від зобов'язань передбачених договором, а отже, позивачем правомірно нараховувалися комунальні послуги з централізованого опалення. Доводи скаржника про те, що у вказаному приміщенні відсутнє опалення оскільки відсутні батареї судом не приймається до уваги, так як, скаржником не було надано суду доказів як дотримання встановленої процедури відключення вказаного приміщення від центрального опалення так і самих дозвільних документів на таке відключення.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 1293,14 грн. збитків від інфляції та 3059,35 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 9/404 від 12.03.2010 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1293,14 грн. збитків від інфляції та 3059,35 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства «Торговий Дім «Вест-Лайн» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий Дім «Вест-Лайн» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі № 910/12564/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2013 року у справі № 910/12564/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12564/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року