Рішення

від 26.11.2013 по справі 914/3497/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3497/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі відособленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз», м. Борислав

до відповідача: Приватного підприємства «Зелений бір», смт. Східниця

про: стягнення 27 439,88 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі М. Мариняк

За участю представників:

позивача Трускавецька Т.В. - дов. №юр-191/д від 16.04.2013 р., до відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» в особі відособленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління Бориславнафтогаз» до Приватного підприємства «Зелений бір» про стягнення 27 439,88 грн. Ухвалою від 12.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору /4/206-ОР/138-ОР на оренду цілісного майнового комплексу «Лікувально-оздоровча база «Зелений бір» не здійснив оплати за орендні послуги за січень 2013 р. згідно виставленого йому рахунку до оплати №Ор-017 на суму 14 404,13 грн., внаслідок чого виникла основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 14 404,13 грн., крім того відповідачу нараховано 13 035,75 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.10.2013 р. за клопотанням представника позивача прожувався строк розгляду справи з 12.11.2013 р. на 15 календарних днів. Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

25.11.2013 р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №77 від 05.11.2013 р. про оплату відповідачем 14 404,13 грн. ПП «Зелений бір» за орендні послуги за січень 2013 р., згідно акту звірки від 30.09.2013 р., згідно якого відповідач визнав таку заборгованість перед позивачем за січень 2013 р.

В судове засідання 26.11.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, просить позов задоволити в частині стягнення пені, так як основна сума боргу відповідачем погашена 05.11.2013 р.

В судове засідання 26.11.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача, та отримувались відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення №0844546 від 18.09.2013 р., а також поданий відповідачем відзив на позов, в якому позовні вимоги ним не визнаються.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

27.12.2004 р. між ВАТ «Укрнафта», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» в особі структурної одиниці Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» докази в матеріалах справи, та Приватним підприємством «Зелений бір» було укладено договір №1/4/206-ОР/138-ОР (далі - Договір) на оренду цілісного майнового комплексу «Лікувально-оздоровча база «Зелений бір».

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) бере в тимчасове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс «Лікувально-оздоровча база «Зелений бір» (далі за текстом - «Обєкт, що орендується», що знаходиться на балансі структурної одиниці «ВАТ «Укрнафта» - НГВУ «Бориславнафтогаз».

Адреса об'єкта, що орендується: Львівська область, смт. Східниця, вул. Шевченка, 300 (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору, передбачено, що використання в господарській діяльності, як лікувально-оздоровчий заклад.

На виконання умов договору, 01.01.2005 р. орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду об'єкт оренди, про що складено відповідний акт прийому-передачі майна від 01.01.2005 р. до Договору. Однак, позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, орендні послуги по Договору не сплатив за січень 2013 р., згідно виставленого йому рахунку на суму 14 404,13 грн.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 12 039,12 грн. у місяць, в т.ч. ПДВ 2 006,52 грн.

Відповідно до п.5.3. Договору, орендна плата по даному договору сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує звітному.

Згідно п. 4.2. Договору, термін оренди складає один рік з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання.

Як встановлено судом Договір продовжувався сторонами на той самий строк у відповідності до ст. 764 ЦК України і останній термін дії договору закінчився 29.12.2012 р., що не заперечується представником позивача і відповідачем у відзиві.

31.01.2013 р. по акту прийому-передачі основних засобів з оренди ПП «Зелений бір» в НГВУ «Бориславнафтогаз» відповідно до листів, які направлялись сторонами, відповідач передав позивачу орендоване майно, що знаходиться в оренді з 27.12.2004 р. згідно договору оренди №1/4/206-ОР/138-ОР від 27.12.2004 р.

Позивачем на адресу відповідача відправлялась претензія № 04-6к від 29.04.2013 р. з вимогою погасити заборгованість по орендних послугах. Однак претензія залишилась без відповіді.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді відповідачем погашено основну суму заборгованості в розмірі14 404,13 грн. платіжним дорученням №77 від 05.11.2013 р., яке представник позивача подав суду.

Окрім цього, виходячи з вимог позовної заяви та доданих розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 13 035,75 грн. - пені та судові витрати.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 12 039,12 грн. у місяць, в т.ч. ПДВ 2 006,52 грн.

Відповідно до п.5.3. Договору, орендна плата по даному договору сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує звітному.

Термін оренди згідно умов Договору складав 1 рік з моменту передачі майна орендарю.

Протягом 2004 -2012 років Договір автоматично продовжувався сторонами на той самий строк у відповідності до ст. 764 ЦК України, і останній термін дії Договору закінчився 29.12.2012 р., що не заперечується сторонами.

07.08.2012 р. позивачем був надісланий відповідачу лист щодо укладення договору оренди у новій редакції, у зв'язку із зміною орендної плати та запропоновано відповідачу надати згоду на погодження договору або відмовитись від його укладення.

02.10.2012 р. позивач направив лист з попередженням про закінчення строку дії Договору та вказівкою на кінцеву дату приймання - передачі орендованого майна позивачу - 08.01.2013 р.

Листом №14 від 30.10.2012 р. відповідач повідомив позивача, що не має наміру укладати договір оренди на новий строк на запропонованих ним умовах.

Таким чином, сторони не досягли згоди щодо продовження строку дії Договору, а тому з 29.12.2012 р. договірні зобов'язання сторін припинилися і відповідач направив позивачу лист за №23 від 29.12.2012 р. про перенесення строку передачі об'єкта оренди позивачу до 01.02.2013 р. у зв'язку із консервацією котельні, теплотрас, зливом води з системи. Крім цього,кінцева дата передачі об'єкта оренди згідно умов Договору припадала на святковий день.

З огляду на це, акт приймання - передачі було підписано сторонами 30.01.2013 р. і скріплено печатками.

29.04.2013 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити орендні послуги за січень 2013 р. в сумі 14 404,13 грн., а 02.09.2013 р. звернувся до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості та пені в сумі 13 035,75 грн., яку нарахував у зазначеному розмірі згідно п. 9.1. Договору.

Основну заборгованість погашено відповідачем під час розгляду справи судом, що підтверджується платіжним дорученням № 77 від 05.11.2013 р. та не заперечується в судовому засідання представником позивача. Таким чином провадження у справі в частині стягнення 14 404,13 грн. основної заборгованості слід припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК із-за відсутності спору.

Щодо стягнення 13 035,75 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, сплата неустойки повинна бути передбачена договором або законом. Крім того, як зазначено у ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Крім того, згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту приписів ст. 1, ч.2 ст. 9, ч.2 ст. 759, ч.3 ст. 760 ЦК України та ч.2 ст. 4 і ч.6 ст. 283 ГК України випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносин, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовується відповідні положення ЦК України (п.1.1. Постанови пленуму ВГСУ №12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про найм (оренду) майна»).

Згідно ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до ч.2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на наведені правові норми стає очевидним той факт, що договірні зобов'язання між сторонами припинились, так як відповідач заявив про своє бажання припинити орендні відносини зі спливом строку на який було укладено відповідний Договір, а тому нарахування позивачем пені поза межами дії Договору є безпідставним. Пеня за правовою природою є неустойкою і щодо її розрахунку та стягнення існують обмеження. Одне з них - пеня за порушення грошового зобов'язання не може бути більшою подвійної облікової ставки НБУ. Зазначене випливає зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 р.

Дана правова позиція закріплена також у п. 5.2. Постанови Пленуму ВГСУ №12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про найм (оренду) майна», в якій ВГСУ зазначає, що Господарським судам слід мати на увазі, що з огляду на положення ч. 6 статті 231, ч. 2 ст. 343 ГК України та статтей 1-і 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, враховуючи зазначене у взаємозв'язку із наведеними нормами, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 13 035,75 грн. є незаконними і в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з приписів п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК ), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України, так як спір доведено до судового розгляду із вини відповідача і основна сума заборгованості 14 404,13 грн. була ним визнана і перерахована позивачу в процесі розгляду справи в суді 05.11.2013 р.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 33 ,43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 14 404,13 грн. припинити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Зелений бір» (адреса: 82391, Львівська область смт. Східниця, вул. Шевченка, 300, код ЄДРПОУ 32863918) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі відособленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (адреса: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Карпатська Брама, 26, код ЄДРПОУ 00136544) 1 720,50 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3 . В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2013 р.

Суддя Долінська О.З.