Рішення

від 26.11.2013 по справі 922/4723/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 922/4723/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Зевс", 83015, м. Донецьк, проспект Миру, 13, код ЄДРПОУ 31578034; адреса для листування: 61001, м. Харків, Харківська Набережна, 4/5-А; до приватного підприємства "Ремонт та реконструкція", 61202, м. Харків, проспект Перемоги, б.48, кв. 84, код ЄДРПОУ 36372033; про стягнення 14370,84грн. за участю представників:

позивача - Зюлковська С.В., довіреність №09/0731 від 19.04.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Зевс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Ремонт та реконструкція" про стягнення суми основного боргу в розмірі 10572,98грн., пені у сумі 703,89грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 1881,99грн., штрафу - 1057,30грн. та 3% річних - 154,68грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки напоїв №ХА-19/09 від 31.01.2011р., а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару, в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача пеню, штраф, проценти за користування чужими грошовими коштами та річні. В якості правового обгрунтування позову позивач посилається на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 536, 549, 550, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 193, ч.3 ст. 198, ст.ст. 217, 218, 230-232 ГК України, п.п. 4.6., 7.3., 7.5. договору поставки напоїв №ХА-19/09 від 31.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.11.2013р.

Відповідно до витягу від 25.11.2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/4723/13 призначено для розгляду судді Френдій Н.А., підстава повторного автоматичного розподілу: хвороба судді Кухар Н.М.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись при цьому на те, що оскільки відповідачем в порушення п.4.3. договору не оплачено поставлений позивачем товар, останньому нараховано пеню на підставі п.7.3. договору, проценти за користування чужими грошовими коштами, на підставі п.4.6. договору та ст. 536 ЦК України, 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України - за період з 15.05.2013р. по 08.11.2013р., та штраф у розмірі 10% від суми боргу, на підставі п.7.5. договору та ст. 230 ГК України. Разом з цим позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи документів, наданих супровідним листом (вх.№43907 від 26.11.2013р.), на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі, у тому числі й витяги з ЄДР на сторін та обгрунтований розрахунок позову.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, судова ухвала про порушення провадження у справі направлена на його адресу вказану у позовній заяві - 61202, м. Харків, проспект Перемоги, будинок 48, квартира 84, що співпадає з адресою зазначеною у витягу з ЄДР (серія АГ №580274 станом на 19.09.2013р., надана позивачем 26.11.2013р.), повернулася до суду 25.11.2013р. без доказів вручення відповідачу, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між приватним підприємством "Зевс" (постачальник) та приватним підприємством "Ремонт та реконструкція" (покупець) 31.01.2011р. укладено договір поставки напоїв № ХА-19/09 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався постачати покупцю напої (товар) партіями згідно замовлень останнього, а покупець зобов'язався приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін і вказуються у витратних накладних, які є невід"ємною частиною договору. Особа, яка підписала витратну накладну від імені покупця, має всі повноваження щодо узгодження даних умов (найменування, асортимент, кількість, ціна, а також місця, дати і часу поставки) від імені покупця (п.1.3. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє протягом двох років з дати його укладення, а по грошовим зобов"язанням - до повного їх виконання. З дати набрання сили даним договором попередній аналогічний договір (договори) поставки напоїв, а також листи, протоколи з цього питання втрачають свою силу і сторони керуються умовами даного договору.

Сторонами погоджено, що у разі якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то даний договір вважається автоматично пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах. Повідомлення про припинення договору має бути направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п.6.2. договору).

В контексті наведених обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи повідомлення про припинення дії договору, суд робить висновок про те, що договір поставки напоїв №ХА-19/09 від 31.01.2011р. є діючим до 31.01.2015р.

У відповідності до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996., позивач був повідомлений відповідачем про матеріально відповідальних осіб підприємства відповідача, зразки їх підписів та відтиски печаток та штампів (а.с.15).

В період дії даного договору, позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №13ХХЛ06932 від 30.04.2013р. (а.с.19-20) товар на суму 11832,54грн., (податкова накладна №3622/4 від 30.04.2013р., а.с.21-22, товарно-транспортна накладна від 30.04.2013р., а.с. 23). При цьому частина товару на суму 1259,34грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме витратними накладними постачальнику (повернення) №АМ00000065 від 25.06.2013р. на суму 480,12грн., №АМ00000068 від 25.06.2013р. на суму 76,50грн., №АМ00000066 від 25.06.2013р. на суму 502,20грн. та №13ХХ100171 від 25.06.2013р. (а.с. 26-29).

За змістом п.4.3. договору строк оплати за отриманий товар : 100% предоплати або відстрочення платежу на 14 календарних днів з дня прийняття товару покупцем.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Як слідує з позовної заяви, поставка товару за накладною №13ХХЛ06932 від 30.04.2013р. здійснювалася за умовою оплати з 14-денною відстрочкою сплати вартості товару і поставлений відповідачу товар в сумі 10572,98грн. відповідачем (0,22грн. неоплаченого товару позивач не заявив, посилаючись на переплату у вказаному розмірі відповідачем за попередню поставку товару) в порушення п.4.3. договору оплаченим не був, що і стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 10572,98грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі п.7.3. договору, процентів за користування чужими грошовими коштами, на підставі п.4.3. договору та ст. 536 ЦК України, 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України - за період з 15.05.2013р. по 08.11.2013р., та штрафу у розмірі 10% від суми боргу, на підставі п.7.5. договору та ст. 230 ГК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього за період з 15.05.2013р. по 08.11.2013р. трьох процентів річних в сумі 154,68грн., заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3. договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов"язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Крім того, згідно п.7.5. договору покупець, який прострочив оплату понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець зобов"язаний додатково до суми боргу сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми боргу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу за розрахунком позивача (а.с.8-9), зважаючи що прострочення оплати товару перевищує 30 днів, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та вірно нараховані.

Стосовно позовних вимог в частині заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1881,99грн. суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач в якості правових підстав щодо заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами вказує на п.4.6. договору, яким установлено, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар покупець виплачує постачальнику проценти у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами постачальника.

Отже, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, то передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 24.07.2013р. у справі № 8/5025/1402/12).

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1881,99грн., як обгрунтовані, правомірні та вірно розраховані (а.с. 8).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1720,50грн. судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ремонт та реконструкція" (61202, м. Харків, проспект Перемоги, б.48, кв.84, код ЄДРПОУ 36372033) на користь приватного підприємства "Зевс" (83015, м. Дніпропетровськ, проспект Миру, 13, код ЄДРПОУ 31578034) суму основного боргу в розмірі 10572,98грн., пеню у сумі 703,89грн., штраф - 1057,30грн., 3% річних - 154,68грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1881,99грн., 1495,19грн. витрат зі сплати судового збору.

2-1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.11.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.