Постанова

від 14.11.2013 по справі 810/5040/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 14 листопада 2013 року           810/5040/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «СТІМЕКС-ПРОФІЛЬ» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 18.09.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «СТІМЕКС-ПРОФІЛЬ» (далі – позивач, Підприємство) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000331502 від 23.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21875,00 грн., у тому числі за основним платежем 17500,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4375,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із висновками Акту №511/1502/33870540 від 05.04.2013 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» щодо порушення Підприємством норм податкового законодавства та заниження суми податку на додану вартість у зв'язку з наступним. На момент віднесення Підприємством суми податку на додану вартість у розмірі 17500,14 грн. до складу податкового кредиту за січень 2012 року існували достатні для цього підстави – Підприємство одержало від постачальника ПП «Фірма Галич-Кабель» податкову накладку №6 від 05.01.2012 з поміткою про включення цієї накладної до Єдиного державного реєстру податкових накладних. Також позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця здійснювати перевірку податкової накладної на предмет її реєстрації в зазначеному реєстрі. Крім того, позивач наголошує на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення містить посилання на інший акт перевірки, ніж той, на підставі якого його винесено, та на тому, що при направленні такого податкового повідомлення-рішення Підприємству до нього не було додано розрахунку штрафних санкцій. Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №416312 та Довідки з ЄДРПОУ АБ№473906 дочірнє підприємство «СТІМЕКС-ПРОФІЛЬ», код за ЄДРПОУ 32117216, зареєстровано як суб'єкт господарювання 08.10.2002 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області. З матеріалів справи вбачається, що позивачу його контрагентом ПП «Фірма Галич-Кабель» на підставі договору купівлі-продажу №10/к від 18.01.2010 була виписана податкова накладна №6 від 05.01.2012 на суму 105000,84 грн., у т.ч. ПДВ – 17500,14 грн., яка не була зареєстрована ПП «Галич-Кабель фірма» в Єдиному реєстрі податкових накладних, хоча на останній міститься відмітка про таку реєстрацію. Сума податку на додану вартість за податковою накладною №6 від 05.01.2012 в сумі 17500,14 грн. була включена Підприємством до податкового кредиту за декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року. При подачі даної декларації позивачем заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до декларації з податку на додану вартість) подано не було. Уточнюючим розрахунком від 14.05.2012 до декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року Підприємством зменшено суму податкового кредиту на 17500,00 грн., тобто суму за податковою накладною №6 від 05.01.2012. 18.05.2012 Підприємством до Податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року, до податкового кредиту за якою позивачем включено суму податку на додану вартість за податковою накладною №6 від 05.01.2012 в сумі 17500,14 грн. До декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року Підприємством було подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», до якого включено зазначену податкову накладну №6 від 05.01.2012. 05.04.2013 посадовою особою Податкового органу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 ст. 75 та п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість ДП «СТІМЕКС-ПРОФІЛЬ» за квітень 2012 року. За результатами вказаної перевірки складено Акт №511/1502/33870540 від 05.04.2013 (далі – Акт перевірки), у висновках якого зазначено наступне: «В порушення вимог п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України – завищення податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за квітень 2012 року на суму 17500,00 грн., оскільки підприємством сформований податковий кредит за рахунок включення податкової накладної №6 від 05.01.2012 на суму ПДВ 17000,14 грн., яка не зареєстрована ПП «Галич-Кабель фірма» в Єдиному реєстрі податкових накладних, через несвоєчасне подання додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». Оскільки платником податку не дотримано вимог абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, порушено термін формування податкового кредиту за рахунок включення незареєстрованої податкової накладної в ЄРПН та виписаної у звітному (податковому) періоді через подання скарги (додаток 8), а саме: несвоєчасно включено до податкового кредиту через додаток 8 до декларації з ПДВ за звітний (податковий період) – тільки у квітні 2012 року податкової накладної, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та виписана в попередніх періодах – 05.01.2012. Таким чином, право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту за квітень 2012 року згідно з податковою накладною №6 від 05.01.2012, не зареєстрованою у ЄРПН, не виникає.» На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000331502 від 23.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21875,00 грн., у тому числі за основним платежем 17500,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4375,00 грн. Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено наступне. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абз. 10 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). Підсумовуючи викладене та враховуючи обставини справи, право на включення платником податку до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними постачальником та не зареєстрованими ним в Єдиному реєстрі податкових накладних в установленому законом порядку, виникає виключно за умови додання платником податку заяви із скаргою на такого постачальника до податкової декларації саме за звітний податковий період, яким, відповідно до статті 202 Податкового кодексу України, є один календарний місяць. Як було зазначено вище, податкову накладну №6 на суму 105000,84 грн., у т.ч. ПДВ – 17500,14 грн., позивачу його контрагентом ПП «Фірма Галич-Кабель» було виписано 05.01.2012. Суму податку на додану вартість за податковою накладною №6 від 05.01.2012 в сумі 17500,14 грн. Підприємством було включено до податкового кредиту за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2012 року, до якої також було подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». Враховуючи зазначені норми та обставини, суд погоджується з позицією Податкового органу та зазначає, що в даному випадку Підприємство не мало права на підставі абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України включати до податкового кредиту за даною декларацією суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною в сумі 17500,14 грн. Крім того, суд зазначає, що доводи позовної заяви зводяться до обгрунтування права Підприємства на включення суми податку на додану вартість за податковою накладною №6 від 05.01.2012 до податкового кредиту за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2012 року, тоді як в Акті перевірки встановлено порушення при подачі Підприємством податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року. Також суд не бере до уваги твердження позивача щодо невідповідності номеру акту перевірки, на який Податковий орган послався в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, та щодо недодання до останнього розрахунку штрафних санкцій, оскільки такі процедурні недоліки не впливають на правомірність та обгрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення та не позбавляють платника податків відповідальності за встановлені  порушення чинного податкового законодавства. Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають. Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити.      Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.