Ухвала

від 21.11.2013 по справі 2а-4197/10/2270

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 33103/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Білогірської селищної ради «Білогір'я водоканал» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за позовом прокурора Білогірського району в інтересах держави в особі Білогірського відділення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник - Білогірське відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області) до Комунального підприємства Білогірської селищної ради «Білогір'я водоканал» про звернення стягнення на активи, -

в с т а н о в и в:

08 серпня 2010 року прокурор Білогірського району в інтересах держави в особі Білогірського відділення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції звернувся в суд з позовом до відповідача - Комунального підприємства Білогірської селищної ради «Білогір'я водоканал», в якому просив стягнути з останнього податкову заборгованість у сумі 52823,09 грн. шляхом звернення стягнення на активи.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року позов задоволено. Звернено стягнення на активи комунального підприємства Білогірської селищної ради (код 34402228) на користь Білогірського відділення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції у сумі 52823 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 09 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими. Зокрема, докази, на підставі яких суд встановив розмір податкового боргу апелянта (копії податкових декларацій, копії розшифровки податкових зобов'язань, розрахунки заборгованості та податкові повідомлення-рішення) не відповідають вимогам чинного законодавства та містять ряд неточностей, в результаті чого не можуть бути використані як докази. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за їхньою участю до суду не надходило, а тому суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сума податкової заборгованості КП Білогірської селищної ради «Білогір'я водоканал» станом на 30 червня 2010 року становить 52823,09 грн.

З метою погашення податкового боргу на адресу відповідача надіслано дві податкові вимоги.

24 жовтня 2007 року Білогірське відділення Ізяславської МДПІ прийняло рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Доказів погашення податкового боргу відповідачем не надано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкової заборгованості КП Білогірської селищної ради «Білогір'я водоканал» є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, тому підлягає стягненню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Розрахунком заборгованості з документальним обґрунтуванням та доказами узгодження станом на 30 червня 2010 року підтверджується наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 52823,09 грн.

П. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.4.1.1 ст.4 вищевказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з вимогами п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст.5 вказаного Закону визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та з комунального податку в адміністративному чи судовому порядку відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості до суду не подавалось.

Таким чином, вказані податкові зобов'язання є узгодженими, а тому відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 1.2 - 1.4 ст. 1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.3 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягають стягненню.

Відповідно до ст.67 Конституції України та п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції мають право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

Оскільки відповідач добровільно не погасив спірну суму податкового боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення такого в судовому порядку.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги як докази у справі представлені позивачем копії податкових декларацій, копії розшифровки податкових зобов'язань, розрахунки заборгованості та податкові повідомлення-рішення, вищевказані копії не відповідають вимогам чинного законодавства та містять ряд неточностей, тому їх не можна розглядати як належні та допустимі докази у справі на підтвердження чи спростування обставин, які обґрунтовують вимоги позивача, оскільки відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Разом з тим, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білогірської селищної ради «Білогір'я водоканал» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі № 2-а-4197/10/2270/16- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець