Рішення

від 26.11.2013 по справі 906/1510/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" листопада 2013 р. Справа № 906/1510/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Плітман Н.А. - довіреність №18/1196 від 10.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (м. Коростень Житомирська область)

до Приватного підприємства "Лебединецьке" (с. Розівка Коростенський район Житомирська область)

про стягнення 92147,67 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 92147,67грн. заборгованості, з яких: 90000,00грн. - основний борг, 1967,67грн. - 3 % річних, 180,00грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідачем під час розгляду справи у суді основну суму боргу сплачено. Просив стягнути з відповідача 1967,67грн. - 3% річних 180,00грн. - інфляційних, та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.11.2013р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" (сторона-1/позивач) та Приватним підприємством "Лебединецьке" (сторона-2/відповідач) було укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги (а.с.9-10), за умовами якого сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 фінансову допомогу на безвідсотковій основі, а остання зобов'язується повернути її у визначений даним Договором строк (п.2.1, п.2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору сума фінансової допомоги становить за даним договором 90000,00 (дев'яносто тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Фінансова допомога надається протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання даного Договору у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони-2 (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору сторона-2 зобов'язується повернути суму фінансової допомоги в обсязі еквівалентному наданій сумі в строк до "31" грудня 2012 року. Строк користування фінансовою допомогою за цим Договором не може бути продовжено.

Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони-1 (п.5.2 договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання (п.6.1 договору).

Позивач на виконання умов договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача фінансову допомогу в сумі 90000,00грн. в строки, які визначені договором, що підтверджується платіжним дорученням №2621 від 18.07.2012 року (а.с.11).

Відповідач зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка на день пред'явлення позову складала 90 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2013р. (а.с.16).

12.07.2013р. позивач направив ПП "Лебединецьке" претензію з вимогою сплати боргу, яка залишилась без відповіді та задоволення (а.с.12).

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1967,67грн. - 3% річних та 180,00грн. - інфляційних.

За даними позивача відповідачем після пред'явлення позову сплачено основний борг в сумі 90000,00грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" залишилась непогашеною наступна заборгованість: 1967,67грн. - 3% річних та 180,00грн. - інфляційних.

Не повернення фінансової допомоги відповідачем стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики (зворотної фінансової допомоги).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем зворотної фінансової допомоги, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

В свою чергу, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення зворотної фінансової допомоги в строк, передбачений п. 5.1 договору, а саме - 31.12.2012р., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 90000,00грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 90000,00грн. обґрунтовані, відповідають вимогам закону та умовам договору. Проте, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки борг було погашено відповідачем після звернення позивача до суду.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованого розрахунку, здійсненого позивачем, 3% річних складає 1967,67грн. (а.с.4).

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, нарахованих за порушення строку повернення суми фінансової допомоги, судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Як вбачається із розрахунку, позивач обраховував 180,00 грн. інфляційних втрат за порушення строків повернення суми фінансової допомоги за період з 01.01.2013 року по 23.09.2013 року включно.

При цьому, позивачем взято для обрахунку інфляційних втрат місяці лише з позитивним значенням індексу інфляції, в той же час місяці, в яких індекс інфляції становив значення менше за 100 % (дефляція) позивачем не включено до розрахунку.

Однак, вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат, зазначених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Крім того, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, виходячи із приписів, які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р та наказі Держкомстату від 27.07.2007 року №265, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості, для визначення середнього значення індексу інфляції для кожної із сум заборгованості окремо.

В даному випадку інфляційні втрати на суму заборгованості за період, визначений позивачем, становлять від'ємне значення - мінус 540,90грн. Отже, в частині стягнення інфляційних в сумі 180,00грн., визначених позивачем, суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати решти заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 1967,67грн. - 3% річних. В частині стягнення основного боргу в сумі 90000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмету спору в зв'язку зі сплатою. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лебединецьке" (11573, Житомирська область, Коростенський район, с. Розівка, вул. Польова, 1, код 33513691)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18, код 00217679) - 1967,67грн. - 3% річних, а також 1839,35грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 90000,00грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28 листопада 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)