Рішення

від 28.11.2013 по справі 905/7346/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2013 Справа № 905/7346/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного вищого навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька консалтингова компанія «Рута», м. Донецьк

про стягнення 9098,88грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Калаченкова Т.М., Яворович К.В. - за довіреностями;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Державним вищим навчальним закладом «Донецький технікум промислової автоматики», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька консалтингова компанія «Рута», м. Донецьк про стягнення заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 7203,75грн., пені в сумі 396,29грн., заборгованості зі сплати земельного податку в сумі 594,85грн., заборгованості з оплати водного збору в сумі 42,97грн., штрафу в сумі 720,38грн. та 3% річних в сумі 140,64грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №23/1 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг від 27.08.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати наданих комунальних послуг, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 7203,75грн., заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 594,85грн., заборгованість з оплати водного збору в сумі 42,97грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 396,29грн., штрафу в сумі 720,38грн. та 3% річних в сумі 140,64грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/49063 від 25.10.2013р., яке було отримано відповідачем 22.10.2013р. та вхід. №02-26/52310 від 14.11.2013р., яке було отримано відповідачем 09.11.2013р. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та усним клопотання представника сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

27 серпня 2010р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька консалтингова компанія «Рута» (Орендар) був укладений договір оренди №4431/2010 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - цокольні нежитлові вбудовані приміщення першого поверху навчального корпусу загальною площею 105,0кв.м., які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Горького, 163, що знаходяться на балансі ДВНЗ «Донецький технікум промислової автоматики» (Балансоутримувач).

Згідно п.5.13. договору Орендар зобов'язався здійснювати витрати з утримання орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору Орендар зобов'язався укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання послуг Орендарю.

Договір оренди укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 27.08.2010р. по 21.08.2013р. включно. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Нерухоме майно було передано Орендареві за актом приймання-передачі від 27.08.2010р.

На виконанням умов п.5.13. договору оренди нерухомого майна між Донецьким вищим навчальним закладом «Донецький технікум промислової автоматики» (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька консалтингова компанія «Рута» (Орендар) 27 серпня 2010р. був укладений договір №23/1 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг.

За умовами договору (п.1.1.) Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м Донецьк, вул. Горького, 163 та утримання при будинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується державним майном - цокольне нежитлове вбудоване приміщення першого поверху навчального корпусу загальною площею 105,0кв.м.

Відповідно до п.2 договору розмір щомісячної плати за надання послуг (без ПДВ) на момент укладання цього договору за діючими розцінками та середніми витратами, розрахованими пропорційно до займаної площі становлять за встановленими тарифами та нормами усього 6635,98грн., у т.ч.: експлуатаційні витрати - 600,00грн., комунальні послуги, а саме: опалення - 494000грн., водо постання - 309,38грн., енергопостачання актив. - 690,00грн., енергопостачання реактив. - 8,16грн., вивезення сміття 63,63грн., дезінфекція - 25,81грн. Розцінки (тарифи) змінюються у разі їх зміни згідно з діючим законодавством.

Відповідно до п.3.1. договору розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа поточного місяця.

За приписами п.4.4.5. договору Орендар зобов'язався своєчасно, у встановлений договором термін, оплачувати надані послуги згідно розділу 2 та 3. Відповідно до п.4.4.7. Орендар також зобов'язався у місячний термін укласти договір про сплату земельного податку з Донецьким міським управлінням земельних ресурсів.

В п.5.1. договору сторонами була встановлена відповідальність Орендаря. При несвоєчасному або не в повному обсязі перерахування плати - плата підлягає індексації і стягненню на рахунок Балансоутримувача відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення. У разі, якщо на дату сплати відшкодування за комунальні послуги заборгованість за ним становить загалом не менше ніж три місяці Орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Договір укладеного строком, що діє з 27.08.2010р. по 21.08.2013р. включно. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою від 17.06.2011р. договір №23/1 від 27.08.2010р. був доповнений п.4.4.10 наступного змісту: «Орендар зобов'язується щоквартально відшкодовувати балансоутримувачу оплату збору за спеціальне використання води згідно наданого рахунку».

У період з березня 2013р. по серпень 2013р. позивачем на адресу відповідача були надіслані акти виконаних робіт та рахунки на відшкодування комунальних послуг та інших витрат за договором №23/1 від 27.08.2010р. Надіслання даних документів підтверджується супровідними листами, поштовими квитанціями та рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору №23/1 від 27.08.2010р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 9098,88грн., з яких заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг складає 7203,75грн., заборгованість зі сплати земельного податку - 594,85грн., заборгованість з оплати водного збору - 42,97грн., що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 720,38грн., 3% річних в сумі 140,64грн. та пені в сумі 396,29грн.

Заявлена позивачем заборгованість у розмірі 9098,88грн. підтверджується наданою довідкою №1825 від 28.11.2013р. за підписом директора технікуму та головного бухгалтера.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі договір №23/1 від 27.08.2010р. про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг за своєю природою відноситься до договорів по наданню послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Вартість наданих позивачем комунальних послуг зазначена у розділі 2 договору №23/1 від 27.08.2010р.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У договорі №23/1 від 27.08.2010р. в п.3.1 встановлено, що орендар зобов'язаний вносити плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі внесенню плати по відшкодуванню витрат за комунальні послуги, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №23/1 від 27.08.2010р. про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання послуг належним чином не виконав, надані комунальні послуги у період з березня 2013р. по серпень 2013р. відповідач не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 7203,75грн., заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 594,85грн. та заборгованості з оплати водного збору в сумі 42,97грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 7203,75грн., заборгованості зі сплати земельного податку в сумі 594,85грн., заборгованості з оплати водного збору в сумі 42,97грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 140,64грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 140,64грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 396,29грн. та штрафу в сумі 720,38грн. на підставі умов п.5.1 договору №23/1 від 27.08.2013р. суд зазначає наступне:

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами п.5.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; - можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; - для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252 та постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню, а саме пеня в сумі 396,29грн., штраф в сумі 720,38грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 3, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного вищого навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька консалтингова компанія «Рута», м. Донецьк про стягнення заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 7203,75грн., пені в сумі 396,29грн., заборгованості зі сплати земельного податку в сумі 594,85грн., заборгованості з оплати водного збору в сумі 42,97грн., штрафу в сумі 720,38грн. та 3% річних в сумі 140,64грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька консалтингова компанія «Рута» (83052, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 83а, 11, код ЄДРПОУ 36102360) на користь Державного вищого навчального закладу «Донецький технікум промислової автоматики» (83001, м. Донецьк, вул. Горького, 163, код ЄДРПОУ 00173444, р/р №35221001000608, №35215006000608 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016) заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 7203,75грн., пеню в сумі 396,29грн., заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 594,85грн., заборгованість з оплати водного збору в сумі 42,97грн., штраф в сумі 720,38грн., 3% річних в сумі 140,64грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький